«Інтер» — проросійський інформаційно-розважальний телеканал в Україні, що належить олігарху Дмитру Фірташу (знаходиться під санкціями РНБО) та Валерію Хорошковському. Канал мовить через наземні етерні та кабельні мережі й супутник, технічне покриття — 99,7 % території України. Входить до медіаконгломерату «Inter Media Group», який є частиною «Group DF».
Історія
Заснування (1996—2004)
26 квітня 1996 року ліцензію на частотах державної УТ-3 (мовлення на пів дня) отримала нова компанія «Українська незалежна ТВ-корпорація», що створила канал «Інтер». Співвласником із початку існування до 2015 року був російський «Перший канал» (мав 29 %). Крім ОРТ до складу засновників увійшли Асоціація ділового співробітництва і розвитку «Діловий світ», Фонд Держмайна і Фонд 200-річчя Пушкіна. Основою каналу на початку була ретрансляція програм виробництва «ОРТ».
20 жовтня 1996 року, о 14:00, «Інтер» (спочатку «Інтерканал») почав мовлення в мережі УТ-3 на українських частотах «ОРТ». Першою програмою, яка вийшла в етер нового каналу стала «Интер — день сегодняшний» (російською мовою).
Тоді ж ТСК Верховної Ради з вивчення телерадіоінформаційного простору висловила підозру, що Національна рада з питань телебачення і радіомовлення протиправно створила виграшну ситуацію для УНТК і прирекла на повну поразку на конкурсі другого претендента на частоти колишнього УТ-3 — «Службу інформації TV Табачук», яка також подавала заявку на мовлення на даній мережі мовлення.
Проте, тоді ліцензія далася «Інтеру» лише частково. УНТК мовило деякий час лише 20 годин (20:00 — 16:00), інші 4 години (з 16:00 до 20:00) займав проєкт Асоціації державних обласних і регіональних ТРК — «Україна». Це тривало 10 днів, доки «Україна» не зникає із сітки УТ-3. Олександр Зінченко скликав на цю тему пресконференцію, де він пояснив, що керівництво УНТК взагалі до останнього моменту не знало щодо планованого запуску каналу «Україна». Тому сітка мовлення телеканалу була сформована таким чином, що після програми «Час», яка виходила о 20:00 за київським часом, повинні були йти, головним чином, програми українського виробництва, а популярні програми російського «ОРТ» планувалося запускати до 20:00.
Керівництво УНТК начебто домовилося з обласними державними ТРК про подальше спільне користування етерного часу на частотах УТ-3. У період становлення каналу «Інтер» частина ефірного часу на частотах мережі УТ-3 була розподілена між новим національним мовником і обласними телерадіокомпаніями; у різних регіонах місцеві ОДТРК отримували вечірні слоти для власного мовлення (зокрема — близько 18:30–19:30 у деяких областях).
Внаслідок цього УНТК прийшлось переробляти свою сітку мовлення, знімаючи з вечірнього етеру декілька із плануючих власних проєктів, а на їх місце ставити в запису ті програми, які мали б транслюватися у проміжку з 16:00 до 20:00.
Після виходу зі сітки мовлення УТ-3 каналу «Україна» 2 листопада 1996 року, утворилася нова сітка, яка складалася переважно з програм українського «Інтера» та російського «ОРТ» (як прямі ретрансляції, так і в запису). Від тоді й до 26 травня 1997 року не мовив на Львівщині через претензії місцевої ОДТРК щодо ліцензії на мовлення.
Першим власним проєктом «Інтера», який регулярно виходив в етер, стала інформаційна програма «Інтерновини». Пізніше стали з'являтися інші проєкти (зокрема «Мелорама» від Влада Ряшина).
Внаслідок цього стали потроху прибиратися програми «ОРТ». Першою ластівкою, яка вилетіла з етеру, була програма «Взгляд». Керівництво каналу пояснювало, що ця програма висвітлювала виключно внутрішні російські проблеми (особливо, чеченської війни, яка тривала в той момент). А оскільки основна місія «Інтера» бути «сімейним» каналом, то такі жахи були ні до чого.
З часом покращувалася і технічна база телеканалу, була встановлена установка комп'ютерної системи «Profile», яка дозволяла записувати, монтувати, редагувати матеріал на ходу. Якщо раніше для того, щоб випустити в етер «Інтеру» ліцензійно «очищену» програму «ОРТ», її спочатку варто було записувати з початку до кінця, а потім редагувати весь матеріал, то після появи системи «Profile» програму просто завантажували на жорсткий диск комп'ютера у цифровому вигляді, малими фрагментами. Кожен з цих фрагментів редагували, очищували від російської реклами, додавали українську і видавали в етер через 10-15 хв. Таким чином, програми «ОРТ» українці могли бачити разом з росіянами. Також «Інтер» став одним з перших каналів в Україні, хто проклав оптико-волоконну лінію від своїх студійних приміщень до передавального центру, що істотно покращило телевізійне зображення.
Засновниками каналу — а точніше ЗАТ «Українська Незалежна ТБ-Корпорація», що мовила під логотипом «Інтера» — спочатку були Асоціація «Діловий світ» — 51 %, ТОВ «Пегас телебачення» — 20 % і російське ОРТ — 29 %. Фактично ж «Інтер» з часу заснування контролювався Ігорем Плужниковим (82,5 % ТОВ «Пегас телебачення» належала йому особисто, решта — також контрольованим ним компаніям «Пегас енд оверсіз сейлз лімітед» (17,3 %) та «Берстед Україна» (0,2 %)).
Оперативний менеджмент здійснювали — з 1996 по 2001 рік Олександр Зінченко, з 2001 по 2006 рік — Владислав Ряшин. Службою новин керували — з 1997 по 2001 рік — Ганна Безлюдна, з 2001 по 2005 рік — Олексій Мустафін.
23 жовтня 2001 року телеканал отримав нову ліцензію на право етерного мовлення і трансляції телетексту по всій території України строком до липня 2015 року. З 30 грудня 2002 року програми каналу можна дивитися впродовж цілої доби.
20 жовтня 2002 року «Інтер» остаточно припинив ретрансляцію російського «Першого каналу» (ОРТ) та збільшив обсяг мовлення по буднях з 06:00 до 02:00-04:00, у вихідні — з 07:00 до 03:00. Програми ОДТРК перейшли на «Перший Національний» за розкладом 17:00-19:00.
З 30 грудня 2002 року по серпень-вересень 2018 року (більша частина України) канал «Інтер» мовив на частотах УТ-3 цілодобово.
13 січня 2003 року розпочав мовлення міжнародний супутниковий телеканал «Інтер+».
У перші роки свого існування «Інтер» перебував під значним політичним впливом адміністрації президента Леоніда Кучми та «СДПУ(О)». Це, зокрема, стало однією з причин різкого скорочення рейтингів каналу у 2004 році, за підсумками якого частка «Інтера» досягла лише 23,4 % (порівняно з 27,7 % 2003 року). Однак ситуація була значною мірою виправлена після Помаранчевої революції — за перші 7 місяців 2005 року середня частка знову перевищила 26 %.
2004—2013 Після Помаранчевої Революції 2004 було кілька пропозицій власнику «Інтера» Ігорю Плужникову від Віктора Медведчука, Костянтина Григоришина та Петра Порошенка щодо купівлі цього телеканалу .
У червні 2005 року за кордоном несподівано помер Ігор Плужников. У серпні всі акції «Ділового світу» і половина пакета ТОВ «Пегас телебачення» (загалом 61 % акцій УНТК) перейшли під контроль бізнес-структур, близьких до Валерія Хорошковського, який згодом консолідував їх у ТОВ «Український медіапроєкт». На той момент у Росії він був керівним директором компанії «Evraz Group», яка належала олігарху Олександру Абрамову. До складу металургійного холдингу входили тоді Нижнєтагільський, Західносибірський і Новокузнецький меткомбінати, Качнакарський і Високогірський ГЗК та АТ «Євразруда», щорічний офіційний прибуток якої нараховував майже мільярдом доларів. Після продажу 41,3 % акцій «Євраз груп» Роману Абрамовичу 19 червня 2006 року олігарх повернувся до України, коли тодішній Президент України Віктор Ющенко запропонував йому місце у РНБО. Сам Хорошковський у вересні 2005 року став головою Спостережної Ради телеканалу і швидко змінив менеджмент. 2006 року головою правління «Інтера» став Сергій Старицький, генеральним продюсером — Леонід Мазор, службу новин очолив Максим Карижський.
За підсумками 2006 року частка «Інтера» скоротилася до рекордно низьких 20,4 %. З огляду на провал обраної стратегії, Хорошковський знову змінив менеджмент. Головою правління телеканалу у грудні 2006 року став Сергій Созановський, генеральним продюсером — керівник групи Inter Media Group Ганна Безлюдна. Службу новин очолив Антон Нікітін.
З 2007 до 2019 року у складі медіагрупи «Інтер» діяла студія «07 Продакшн», яка займається виробництвом кінопроєктів і телепередач різної тематики. Фільми студії цієї студії неодноразово були призерами престижних фестивалів як в Україні, так і за кордоном.
24 серпня 2007 року телеканал змінив свій логотип, стиль шрифту якого, Tario, був вигаданий 2004 року російською «Студією Артемія Лєбєдєва».
Для виробництва новин була сформована окрема продакшн-студія «Національні інформаційні системи» (НІС).
Падіння рейтингів тимчасово вдалося зупинити лише наприкінці весни й за підсумками 2007 року частка «Інтера» склала 20,94 %, а наступного року зниження частки продовжилося (19,68 %), 2009 року — 18,3 %.
Усе це підживлювало чутки про можливий продаж каналу. У звіті експосла США Вільяма Тейлора про зустріч з Дмитром Фірташем, яка пройшла 8 грудня 2008 року, опублікованому на WikiLeaks, повідомлено, що неназвані українські ЗМІ стверджували, що Фірташ придбав 61 % акцій медіагрупи «Інтер». Коментуючи це повідомлення, Хорошковський зазначив, що Фірташ не володіє «Інтером», а лише перебуває у процесі переговорів:
У вересні 2009 року було звільнено генерального продюсера Ганни Безлюдної, а керівником новин став Олександр Пилипець. Проте це не зупинило падіння показників, за підсумками 2010 року частка «Інтера» склала 16,15 %, 2011 — 14,17 %, а 2012 року — лише 13,8 % (на той час — найгірший результат за всю історію каналу).
У грудні 2010 року канал на 1 місяць запускав тестову HD-версію, який мав назву «Інтер HD», транслював у новому форматі «Свати 4», «Котовський» та Новорічне звернення Президента України.
12 липня 2012 року загальними зборами акціонерів телеканалу було прийнято рішення змінити назву юридичної особи з АТЗТ «Українська незалежна ТБ-корпорація» на ПрАТ "Телеканал «Інтер».
2013—2022 1 лютого 2013 року DF Group оголосила про купівлю 100 % Inter Media Group. Хорошковський пояснив продаж тим, що «за умов що склалися, я не маю можливості забезпечувати розвиток групи й саме ці обставини стали моєю головною мотивацією щодо продажу». З 14 лютого 2013 року керівницею Inter Media Group стала Ганна Безлюдна, яка ще ввійшла до складу Наглядової Ради каналу «Інтер», а канал очолив Єгор Бенкендорф.
Керівником «Національних інформаційних систем» став Євгеній Кисельов, який 2 жовтня 2013 року залишив посаду і став радником керівного директора Group DF Бориса Краснянського . Новим директором «НІС» став Назім Бедіров, а виконавчим директором було призначено Лаврентія Малазонію.
У грудні 2013 року Бедіров і Малазонія звільнились зі своїх посад. Керівником компанії «Національні інформаційні системи» став Антон Нікітін.
Наслідком цієї колотнечі стало чергове падіння частки каналу — цього разу до 12,8 % за підсумками 2013 року.
У березні 2014 року директором «НІС» знову став Назім Бедіров, який після свого звільнення ще був директором каналу «Zoom». Лаврентій Малазонія став керівником з інформаційної політики. Його заступником призначено Олександра Пилипинця. Головною редакторкою «Подробиць тижня» стала Ольга Червакова. Після цього «Інтер» і «НІС» уклали угоду строком дії до 15 червня 2014 року (підписали голова Єгор Бенкендорф і новопризначений директор «НІС» Назім Бедіров) про розмежування діяльності, відповідно до якої канал не має права втручатись у роботу компанії-виробника новин.
2 червня 2014 року в інтерв'ю газеті «Комсомольська правда в Україні» керівник Inter Media Group Ганна Безлюдна розповіла про майбутні плани:
Проте цим планам здійснитися не судилося. Падіння показників телеканалу зупинилося, проте ненадовго. Якщо за результатами 2014 року частка телеканалу склала 12,58 %, 2015 року вона опустилася до 10,75 %.
З 2015 до 2021 року щорічно 9 травня канал прибирав рекламу з етеру.
З 2016 до 2023 року головою правління телеканалу «Інтер» була Катерина Шкуратова. Однак, падіння рейтингів продовжувалося.