Оле́г Бори́сович Шевчу́к ( 2 січня 1968, м. Київ) — підприємець, громадський та політичний діяч. Заступник голови ради Федерації роботодавців України, президент Конфедерації роботодавців України, Народний депутат України 3, 6 і 7 скликань.

Освіта і наукова діяльність У 1987 році з відзнакою закінчив Київський технікум радіоприладобудування. У 1994 році здобув диплом Київського державного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю радіофізик. 20 жовтня 2000 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Управління ризиками інвестиційних проектів». У 2004–2006 роках докторант Інституту економіки та прогнозування НАН України, дисертація на тему «Економічна сутність становлення Інформаційного суспільства».

Автор та співавтор багатьох наукових праць та публікацій. Зокрема книг: «E-Ukraine. Інформаційне суспільство в Україні: бути чи не бути» (2001), «Електронний уряд» (2001), «Зелена Україна» (2002). «Судный век: информатизация, глобализация, тероризм и ближайшее будущее человечества» та інш.

Кар'єра 1988–1989 роки — строкова служба у збройних силах, війська зв'язку.

З 1990 по 1996 роки — займається підприємницькою діяльністю у різних сферах економіки, засновник та Голова Правління групи компаній «Обрій».

У 1996–1998 роках — комерційний директор, заступник генерального директора з роботи із споживачами та маркетингу Українського об'єднання електрозв'язку «Укртелеком».

З 1996 року активно починає займатися розвитком руху роботодавців.

У 1997–1998 роках — генеральний секретар «Української Асоціації виробників феросплавів». З 1997 по 2004 рік — віце-президент «Українського Союзу промисловців і підприємців».

У 1998 році створює громадське об'єднання провідних учасників ринку телекомунікацій та інформаційних технологій «Телеком-клуб».

З 1999 р. по 2001 рік — очолює Державний комітет зв'язку та інформатизації України.

2001–2007 роки — повертається до бізнесу та громадської активності, сфера інтересів — ринок ІКТ. Створює та очолює громадську дослідницьку організацію «Інститут Інформаційного суспільства». З липня 2001 року — директор власноруч створеного «Інституту Інформаційного суспільства України». З жовтня 2001 року — віце-президент Асоціації захисту прав споживачів природних монополій «Антимонопольний союз».

У 2001 році створює та очолює одну з перших в Україні галузевих роботодавчих організацій — Всеукраїнське об'єднання роботодавців у галузі телекомунікацій та інформаційних технологій.

Жовтень — листопад 2002 — радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах.

З 2003 року — голова Всеукраїнського об'єднання обласних організацій роботодавців у сфері телекомунікацій та інформаційних технологій.

З липня 2005 року по грудень 2007 — голова Наглядової ради Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

З лютого 2010 року — голова правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

З 2012 року — Президент Конфедерації роботодавців України.

З 2013 року — заступник Голови Ради Федерації роботодавців України.

З квітня 2015 року — Голова Правління Фонду соціального страхування України.

Політична кар'єра З 1990 року — бере участь у політиці, 22 річний студент радіофізичного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка Олег Шевчук обирається депутатом Київської міської ради. Протягом 1991–1992 років — секретар постійної комісії Київської міської ради народних депутатів з організації фізкультурно-оздоровчої діяльності, спорту, туризму та дозвілля киян.

З травня 1991 до 2006 року — у лавах Партії Зелених України. У 1997 році очолив Секретаріат партії та став заступником голови ПЗУ. Входить до низки громадських організацій екологічного спрямування.

Парламентська діяльність У 1998 році за списком ПЗУ обраний народним депутатом України 3-го скликання. Працював першим заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, транспорту та зв'язку. Співавтор низки законопроєктів: «Про поштовий зв'язок», «Про телекомунікації», «Про радіочастотний ресурс України» тощо. Склав депутатські повноваження 22 лютого 2000 року.

З березня 1998 р. по лютий 2000 року — народний депутат України 3-го скликання, перший заступник Голови Комітету ВР України з питань будівництва, транспорту та зв'язку. З березня 2000 — радник Голови Верховної Ради України.

Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України від ПЗУ, № 2 в списку. На час виборів: директор Інституту інформаційного суспільства, член ПЗУ.

Березень 2006 — кандидат в народні депутати України від ПЗУ, № 5 в списку. На час виборів: докторант Інституту економічного прогнозування НАН України, член ПЗУ.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до грудня 2012 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 95 в списку. На час виборів: директор Інституту інформаційного суспільства, безпартійний. Перший заступник голови Комітету з питань соціальної політики та праці.

З березня до листопада 2014 — народний депутат України 7-го скликання, фракція ВО «Батьківщина». Член Комітету з питань транспорту і зв'язку.

Нагороди Орден «За заслуги» III ступеня (листопад 1998). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2000).

Особисте життя Захоплюється спортом та театром. Одружений, має двох синів: Антона (1989) і Олега (2007)Шевчук Олег Борисович  — довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.».

Примітки

Посилання Офіційний сайт Олега Шевчука Біографічна довідка на сайті Інституту Інформаційного суспільства. Біографічна довідка на сайті «Всеукраїнського об'єднання роботодавців підприємств сфери телекомунікаційних та інформаційних технологій». Біографічна довідка на сайті «Федерації роботодавців України». Верховна Рада України 3-го скликання Верховна Рада України 6-го скликання Верховна Рада України 7-го скликання