Миха́йло Опана́сович Булга́ков (; , Київ — , Москва) — російський письменник, драматург, лібретист, театральний режисер, актор і лікар. Автор романів та п'єс. Член Всеросійського союзу письменників (1923–1929) та спілки письменників СРСР (1934–1940).

Серед найвизначніших творів Булгакова: «Майстер і Маргарита», «Собаче серце», «Біла гвардія», «Іван Васильович» (основа фільму «Іван Васильович змінює професію»). Символ російської імперської політики за версією УІНП.

Біографія

Перші роки Михайло Опанасович Булгаков народився в ніч на року на вулиці Воздвиженській, № 10, у Києві.

Його батько Опанас Булгаков обіймав посади екстраординарного професора Київської духовної академії та київського окремого цензора; мати Варвара Михайлівна Булгакова (до шлюбу Покровська) була домогосподаркою, донькою православного священника.Булгаков, Афанасий Иванович. Булгаковська енциклопедія Мати прищепила Михайлу любов до музики та літератури. Булгакови були сім'єю російської провінційної інтелігенції, вихідцями з Орловської губернії. Михайло став першою дитиною Опанаса та Варвари.

У Києві сім'я Булгакових жила на вулиці Воздвиженській, де того ж року малого Михайла охрестив у Хрестовоздвиженській церкві священник Матвій Бутовський. Михайлом майбутнього письменника назвали на честь покровителя Києва та усієї України, архістратига Михаїла. Хрещеними батьками хлопчика стали історик Микола Іванович Петров і бабуся по батьківській лінії, Олімпіада Булгакова. року сім'я переїхала на вулицю Госпітальну, № 4. Того ж року в сім'ї народилася дівчинка — Віра. У червні-липні мати Михайла, Варвара Михайлівна, вперше поїхала із сином до своїх батьків у місто Карачев. 1895 року в сім'ї Булгакових народилося ще дві дитини — Надія та Варвара. року Булгакови переїхали на Печерськ, у Кудрявський провулок, № 9, де поселилися у будинку доньки Миколи Петрова. За цією адресою Булгакови прожили близько восьми років. Там майбутній класик російської літератури у жовтні 1898 року написав свій перший твір, що мав назву «Похождения Светланы». Однак текст цього оповідання не зберігся до наших днів. Того ж року в сім'ї народилася п'ята дитина, брат Михайла Микола.

…Утро. Мама в спальне дремлет. Солнце красное взойдет, мама встанет и тотчас же всем работу раздает: «ты иди песок сыпь в ямы, ты ж из ям песок таскай»…  — М. О. Булгаков У ті часи родина Булгакових винаймала дачу в передмісті Києва, у Святошині, що її нарадив Опанасу Івановичу його колега, професор Василь Екземплярський. Опанас Булгаков зі сім'єю винайняв цю дачу на ціле літо, проте в березні 1900 року, маючи проблеми з орендою житла, Опанас Іванович купив ділянку землі у селищі Буча, за 29 верст від Києва. Там Булгакови розпочали будівництво власної дачі, попри те, що не мали власного будинку в Києві. На той час ділянка знаходилася на Васильківському проспекті Бучі. Там Михайло писав для домашніх спектаклів. Того ж року у Варвари та Опанаса народився третій син, Іван, а ще через два роки четверта дочка — Олена. А вже 1900 року 9-річного Михайла було прийнято у підготовчий клас Другої Київської гімназії, регентом якої був дядько юнака, С. І. Булгаков.

Уже через рік, року, Михайло Опанасович вступив до першого класу другого відділення Олександрівської класичної гімназії. У гімназійні роки Михайло продовжував розвивати свої мистецькі таланти. Так, зокрема, у січні 1903 року на благодійному спектаклі «Принцесса Горошина», який поставила його мати, він зіграв одразу дві ролі. У березні 1903 року Булгакови переїхали на вулицю Волоську, № 5, а влітку того ж року Михайло закінчив з нагородою другий клас гімназії. Через рік, у березні 1904 року, сім'я перебралася на вулицю Прозоровську, а ще через два роки — у Діонісьєвський провулок (нині Бехтеревський), № 4; у серпні того ж року вони винайняли сім кімнат другого поверху на Андріївському узвозі, № 13. За час цих переїздів Михайло Булгаков закінчив шість класів гімназії, причому третій клас — з нагородою другого ступеня, а шостий — з нагородою першого ступеня.

року Булгаков-старший став ординарним професором кафедри історії західних віросповідань. Однак через кілька тижнів, , Опанас Іванович помер від нефросклерозу, який призвів до хронічної ниркової недостатності. Смерть батька все ж не завадила молодому Булгакову здобути гарну освіту. Він закінчив гімназію, де зазвичай навчалися діти з сімей російської інтелігенції. Рівень викладання був там доволі високий, зважаючи на те, що у гімназії іноді викладали університетські педагоги. Влітку 1908 року, будучи на останньому курсі гімназії, Булгаков-молодший підробляв на залізниці, у напрямку Бучі, і водночас ще й репетирував. У Бучі виконував ролі у спектаклях Антона Чехова «По бабушкиному завещанию», «Спиритический сеанс», «Юбилей» та «Предложение». Тоді ж він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Тетяною Михайлівною Лаппа, яка приїхала до міста Києва на канікули. У травні 1909 року Булгаков завершив навчання у Першій Київській гімназії і 8 червня отримав атестат зрілості.

Студентські роки

року (за іншими даними ) Михайло Булгаков вступив на медичний факультет Київського імператорського університету Святого Володимира. Успішно склавши іспити після закінчення програми навчання на першому курсі, влітку Булгаков узяв участь у кількох любительських виставах на дачі Семенцових і Попперів у літньому театрі Бучі, а саме «На рейках», «Разлука та же наука» та «Коломбина»И. А. Воробьева. Бабочка Агафокла на даче у Булгаковых. Михаил Булгаков. Жизнь и творчество писателя . Улітку 1911 року подруга Михайла Тетяна Лаппа, після закінчення гімназії, переїхала з Саратова до Києва, де згодом вступила на Вищі жіночі курси. Того ж року, восени, Михайло залишився на другий рік на другому курсі медичного факультету університету. Уже року він подав прохання ректорові університету про його залишення ще на один рік на другому курсі через неуспішність внаслідок хвороби. Булгакову було вручено повістку про призов для виконання військового обов'язку ратником ополчення 2-го розряду, однак уже 1913 року Михайло отримав офіційний дозвіл від на повторну освіту на другому курсі. Після успішного складення у весняну сесію двох іспитів, з анатомії та гістології, Булгаков перевівся на третій курс.

у церкві Миколи Доброго отець Олександр Глаголєв здійснив вінчання Михайла та Тетяни. Поручителями молодят стали Б. Богданов, Платон і Олександр Гдешинські, К. Булгаков. Наречена була дочкою голови Саратовської казенної палати. Сім'я Лаппів, на відміну від Булгакових, була дворянами у багатьох поколіннях. Після весілля молоде подружжя спочатку оселилося у квартирі, яку вони винаймали на Рейтарській вулиці, № 25, а згодом на Андріївському узвозі, № 38. На той час Київ був одним з театральних центрів країни і Булгакови, як і інші кияни, ходили на театральні прем'єри, на концерти Федора Шаляпіна та інших виконавців, що приїжджали до Києва.

1914 року почалася Перша світова війна. У серпні того року Михайло працював у шпиталі при Казенній палаті у Саратові, що його сам і допоміг заснувати. На початку осені, повернувшись до Києва, розпочав навчання на третьому курсі університету. Тетяна на той час почала працювати в шпиталі, а її чоловік, як старшокурсник, чергував у лазареті Червоного Хреста. Навесні 1915 року у Київському імператорському університеті розпочалась призовна кампанія і Михайло зголосився піти на службу до Морського відомства як військовий лікар. Однак через стан здоров'я його так і не мобілізували. Після семестрових іспитів на четвертому курсі він отримав звання зауряд-лікаря 2-го розряду і , з дозволу ректора університету, почав працювати у Київському військовому шпиталі на Печерську. Улітку Булгаков знову став працювати в лазареті Червоного Хреста, а вже року закінчив останній, п'ятий, курс Київського університету і здобув звання зауряд-лікаря 1-го розряду. Після успішного складення випускних іспитів у період  — навчання на медичному факультеті університету було завершено, і Булгаков отримав ступінь лікаря з відзнакою.

Повоєнний час та Громадянська війна

Після завершення навчання у квітні 1916 року Булгаков працював медичним добровольцем на Південно-Західному фронті, у польовому шпиталі Червоного Хреста в Кам'янці-Подільському. У травні-червні 1916 року австрійський фронт було прорвано арміями генерала Олексія Брусилова. Через це в період з червня до вересня Булгаков працював у Чернівцях, де став хірургом. У тій війні російська армія зазнавала великих втрат, тому Булгаков був майже постійно зайнятий роботою. Михайла Булгакова зарахували до резерву Московського окружного воєнно-санітарного управління ратником ополчення 2-го розряду. (за іншими даними ) року Михайла Булгакова відкликали з фронту та послали управляти земською сільською лікарнею у Сичовському повіті Смоленської губернії. Згідно з документами, за якими працював Михайло, за роки праці у Нікольській лікарні він прийняв більше 15 тисяч хворих й успішно виконав багато хірургічних операцій.

На початку 1917 року сталася Лютнева революція, що ознаменувала падіння монархії та Російської імперії. Булгаков про неї дізнався наприкінці лютого — на початку березня того ж року, після чого, забравши в університеті всі документи, які не встиг взяти у квітні 1916 року, повернувся у Нікольське. Влітку того ж року Михайло почав регулярно вживати морфій після того, як був змушений зробити собі щеплення від дифтерії, якою, як він гадав, захворів після проведення трахеотомії хворій дитині. Булгаков намагався позбутися сверблячки за допомогою наркотичної речовини, проте з часом приймання морфію стало згубною звичкою. Восени Булгакова призначено завідувачем інфекційного та венерологічного відділення міської земської лікарні у Вязьмі. Тоді ж майбутній письменник розпочав роботу над циклом автобіографічних оповідань про медичну практику у Нікольській лікарні. Вже наприкінці року більшовики здійснили Жовтневий переворот, наслідком якого стало падіння Російської республіки. Булгаков на той час був ратником ополчення та працював земським лікарем як військовозобов'язаний. У грудні 1917 року Михайло Опанасович намагався звільнитися з військової служби і спеціально для цього поїхав до Москви просити про демобілізацію, однак отримав там відмову.

Через кілька місяців, 19 лютого, земського лікаря було звільнено з військової служби через хворобу, і 1 березня Михайло повернувся до Києва, у батьківський дім на Андріївському узвозі, де за допомогою свого вітчима, Івана Павловича Воскресенського, позбувся згубної залежності від морфіну та розпочав практику лікаря-венеролога. Українську столицю на той час займали німецькі війська. Під час наступних Громадянської війни та Радянсько-української війни у місті раз-по-раз змінювалася влада, а що Булгаков був лікарем, то його мобілізовували до різних армій. 14 грудня у Київ увійшли війська Директорії Української Народної Республіки. У той день лікар, у складі офіцерської дружини, намагався захистити уряд гетьмана Павла Скоропадського. За спогадами Михайла Опанасовича, записаними професором :

У ніч на 3 лютого 1919 року Булгакова мобілізували до армії УНР, звідки він дезертував. До цього він служив силам Гетьманату, щоб воювати проти Директорії. Ось як його дезертирство описувала у спогадах його тодішня дружина Тетяна: «Він потім розповів, що якось трішки відстав, потім ще трішки, за стовп, за інший й кинувся в провулок тікати. Так біг, так серце билося, думав інфаркт буде».

Від липня до серпня переховувався в київських лісах через більшовицьку мобілізацію лікарів.