Зуя́ (також Зює́, ) — селище в Україні, в Білогірському районі Автономної Республіки Крим, центр Зуйської селищної ради. Розташоване в предгірній частині Кримського півострова на р. Зуя і її притоці р. Фундукли, за понад 25 км від райцентру (автошлях ) і за майже 22 км від Сімферополя.
Назва Також зустрічається варіант назви Зює́, .
Лаконічна назва походить від імені дружини кримського хана (за однією з версій — Менглі I Ґерая) Езує. Згідно з легендою, коли жінка захворіла, її вирішили перевезти з Бахчисарая до Кефе. Однак до приморського міста вона не доїхала і померла на березі річки, що згодом назвали Зуя.
Транспорт Через селище проходить автодорога Сімферополь—Феодосія. Є автостанція. Автобусне з'єднання здійснюється з Судаком, Севастополем, Сімферополем, Білогорськом.
Адміністративний устрій До складу Зуйської селищної ради входять 9 населених пунктів: Зуя Баланове Барабанове Петрове Верхні Орішники Нижні Орішники Литвиненкове Володимирівка Українка
Населення Населення — 8,5 тис. осіб, із яких 46 % — росіяни, 26 % — українці, 22 % — кримські татари, 1 % — вірмени.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокросійська463966.86 %кримськотатарська142820.58 %українська3324.79 %вірменська130.19 %грецька110.16 %білоруська90.13 %румунська30.04 %німецька20.03 %болгарська20.03 %гагаузька20.03 %інші/не вказали4977.16 %Усього6938100 %
Археологічні розвідки Територія, де розміщена Зуя, була заселена з давніх часів. Поблизу її в скелястому навісі виявлено стоянку епохи мезоліту (близько 10 тис. років тому), 2 неолітичні поселення й кургани доби бронзи. Біля Зуї й Баланового знайдено 2 таврські поселення, а також скіфські: могильник, городище й поселення 1 ст. н. е., а поблизу Баланового, крім того,— аланське поселення салтово-маяцької культури VIII—IX ст.
Історичні відомості
Точних відомостей про час заснування населеного пункту нема. Відомо, що в 1776—1783 рр., коли Крим був поділений на 6 каймаканств, до складу Акмечетського каймаканства входив Зуїнський кадилик з 13 сіл.
.
У листопаді 1920 селище окуповано більшовиками. У 1929 — створений колгосп. У 1921–1940 побудовані школа, клуб, лікарня, млин, МТС. Під час Другої світової війни Зуя була одним із центрів партизанського руху. До 1957 — село Зуйського району, а з 1959 — у складі Сімферопольського району, але вже з 1963 — Білогірського району.
У сучасній історії Зуя відома тим, що це перший населений пункт Криму, де в період так званого «ленінопаду» в 2014 році зруйнували пам'ятник Володимиру Леніну. Від удару бетонна фігура розкололася, зникли голова і ліва рука. Відновили його оперативно — вже через два місяці.
У березні 2014 році окупована Росією.
Після окупації тутешній ландшафт помітно поцяткований слідами розробки кар'єру. Кварцевидний пісок тут почали добувати в 2015 році.
Економіка Нині тут працюють 5 сільськогосподарських підприємства, 5 АЗС, КП монтажно-заготовчий завод, КП СПМК-1, ОАТП «Зуйська сільгосптехніка», військовий радгосп «Гурзуфський»; поштове відділення, телеграф.
Соціальна сфера
Існують 2 загальноосвітніх школи, дитячий садок; районна лікарня з відділенням швидкої допомоги, поліклінікою, лабораторією, терапевтичним відділенням, 4 аптеки; будинок культури, етнографічний центр російської культури, бібліотека. Відомі народний вокальний ансамбль «Дружба», народний духовий оркестр, народний грецький вокально-інструментальний ансамбль «Прометей», народний кримськотатарський колектив «Уранішня зірка», народний театр естради. За 5 км від Зуї розташовано с. Баланове з водосховищем і базою відпочинку.
У Зуї діють: церква Миколи Чудотворця, її почали зводити в 1834 році, а через 44 роки розібрали. Нову церкву, яка стоїть досі, відбудували на місці старої у 1884 році. У радянський період її використовували як склад, спортзал і бібліотеку, а вже за незалежної України церкву передали УПЦ (МП). мечеть Зуя-Джамісі, яка будувалася в 1990-ті роки разом з будинками, які будували кримські татари, що повернулися додому з депортації.
Пам'ятки На території селища встановлені меморіал односельцям, які загинули під час Другої світової війни, пам'ятник керівнику Зуйського підпілля в роки окупації І. Кулявину.
Знайдені 2 таврських поселення, скіфський могильник, городище і поселення.
Примітки
Посилання Долина привидів на березі річки Зуя
Джерела та література Т. Ф. Григор'єва. Зуя // стаття Зуя — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)