Енеоліт

Енеолі́т, мідна доба (від  — мідний і  — камінь) — назва перехідного часу від неоліту до бронзової доби, яку застосовують археологи в зв'язку з появою й поширенням у той час виробів із міді. Є вищим, порівняно з неолітом, етапом розвитку продуктивних сил і виробничих відносин первісного суспільства. Період подальшого удосконалення відтворювальних форм господарства (землеробство, скотарство). Накопичення продукту, зростання суспільних багатств стимулювало міжплемінний обмін.

Мідь має значні переваги над каменем. Її можна плющити і плавити. З появою міді з'явилися і зовсім нові інструменти, які неможливо виготовити з каменя, — такі як пилка або ножиці. При цьому для деяких виробів м'який метал не підходив — наконечники стріл, наприклад продовжували виробляти з кременя. Через те, що мідні знаряддя використовувалися поруч із кам'яними, і останні навіть переважали, цю добу в історії людства називають зазвичай не «мідною», а саме «мідно-кам'яною добою» — енеолітомМустафін О. Справжня історія стародавнього часу. Х., 2018, с.22-23.

Найдавніші мідні предмети й шматки руди виявлені у ранньоземлеробних поселеннях Передньої Азії близько 4000 років до н. е.). У 4-3 тисячоліттях до н. е. мідні знаряддя стали витісняти кам'яні (на Стародавньому Сході з 4 тисячоліття до н. е., в Європі — з 3 тисячоліття до н. е.). На території України мідна доба датується 4-3 тисячоліттям до н. е. Мідна доба відсутня у лісовій смузі ЄвразіїАрхеологія України: Курс лекцій: Навч. посібник / Л. Л. Залізняк, О. П. Моця, В. М. Зубар та ін.; за ред. Л. Л. Залізняка. — К.: Либідь, 2005. — 504 с. 966-06-0394-0..

Енеоліт — період консолідації суспільної організації племен, розквіту патріархату, формування великих, спільних за походженням, об'єднань. На території України за часів енеоліту жили племена — носії трипільської, ямної культури тощо.

Риси мідної доби

Технології Головними матеріалами слугували камінь, кістка, дерево та інші рослинні матеріали. Розширилося використання глини, зокрема для створення печей. Останнє могло прямо вплинути на відкриття металургії. Кам'яні знаряддя праці включають тесла, долота, кайла.

Головним нововведенням було використання міді для створення знарядь праці та зброї. Спершу люди збирали самородну мідь, яку обробляли куванням, а пізніше литтям. Згодом люди навчилися виплавляти мідь із руд, як малахіт. На ранній стадії мідні знаряддя праці та зброя були рідкісними, а їхня форма повторювала форму кам'яних виробів. У мідну добу почалася також обробка золота та створення сплавів на його основі. Лиття металів широко виконувалося способом заміщення воскової моделі.

Розвинулося ткацтво, поширилися веретена для виготовлення ниток. Було розроблено гончарний круг.

Люди епохи енеліту займалися землеробством і скотарством, але рибальство та полювання не втратили вагомого значення.Відомо про використання коров'ячого гною в будівництві.

Розводили велику рогату худобу, овець, кіз, буйволів та свиней. Люди епохи неоліту використовували тварин для отримання м'яса та молока, але розширення торгівлі в пізніший період зумовило виділення в'ючних тварин.

Організація суспільства У добу неоліту люди зазвичай жили в невеликих селах, де більшість людей займалися виробництвом продуктів харчування. Спеціалізація на окремих видах діяльності існувала, але ще не була дуже поширена. Господарство зосереджувалося навколо родини. У добу енеоліту виникають більші поселення. Поряд з ними траплялися невеликі сезонні поселення, де селилися під час сезонів посадки та збору врожаю. Біля джерел сировини й пасовищ також будувалися тимчасові житла. Стали утворюватися групи сіл, поєднані спільним походженням.

Поглибилося соціальне розшарування, виділення правлячої еліти з привілегіями, про що свідчать будинки з більшою кількістю кімнат. Узвичаїлася передача житла у спадок. За мідної доби виникають чіткі ремесла, глибока спеціалізація людей у конкретних заняттях. Виникли різні професійні групи.

Далекі торгові шляхи ще були рідкістю і цим зумовлені суттєві відмінності між поселеннями, бо культурний і технологічний обмін сильно обмежувався географічними умовами.

Мистецтво Для мідної доби характерна велика різноманітність форм і розписів кераміки. Керамічні форми, знайдені на халколітичних пам'ятках, включають «віконну кераміку» – горщики з отворами, вирізаними в стінках, які, можливо, використовувалися для спалювання пахощів. Виготовляли також глиняні фігурки тварин і людей.

Культи та вірування Як і в неоліті, поховальне приладдя обмежувалося кількома скромними особистими речами, переважно горщиками та простими ювелірними виробами, що свідчить про відносно егалітарне суспільство. Часто померлих ховали під підлогою всередині будинку, особливо дітей. Але виникають і окремі поховання за межами поселень. Також трапляються символічні поховання, які не містять людських останків або містять лише кілька елементів скелета. Іноді трупи зумисне пошкоджували, ймовірно через страх, що вони можуть ожити і нашкодити.

Мідна доба України

Мідна доба України присутня у степовій та лісостеповій смугах. Вона відсутня в Польщі та Білорусі.

Мідна доба України датується IV—III тисячоліттями до нашої ери. Вона прийшла на терени України з Румунії у вигляді культури Кукутень-Трипілля й охопила правобережний лісостеп. Українська мідна доба мала анатолійське походження. Племена новокам'яної доби були частково асимільовані й частково витіснені на північ та схід.

Племена новокам'яної доби співіснували з прибулими з мідною металургією трипільцями. Степові племена сприйняли мідну металургію. Племена Полісся залишалися у новокам'яній добі до приходу бронзової.

Отже в українській археологічній стратиграфії енеоліт синхроний з середньою та пізньою фазами неоліту. У мідну добу розпалася пізньоіндоєвропейська мовна спільнота й археологи вважають, що у цьому визначному індоєвропейському мовному процесі брали участь племена мідної доби України.

В Україні представлений яскравою культурною спільнотою Трипілля-Кукутені (споріднені софіївська, болград-алденьська, усатівська), її західними сусідами (лійчастого посуду, полгарська), та співсучасними степовими культурами (скелянська, середньостогова, азово-дніпровська, дереївська, квітянська, рєпінська, нижньомихійлівська, рогачинська, ямна).

Галерея

Примітки

Джерела та література В. В. Отрощенко. Мідно-кам'яний вік // Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000. Круц В. Енеоліт // Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.

Посилання Галушко К. Ю. Доісторична доба: Енеоліт // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. ‒ Кн. 2 / Редкол.: В. А. Смолій (голова редкол.), Г. В. Боряк (заст. голови), Я. В. Верменич, В. Ф. Верстюк, С. В. Віднянський та ін.; НАН України. Інститут історії України. — : «Наукова думка», 2019. — С. 53—56. — ISBN 978-966-00-1740-5.