Фідель (); віела (, ); фідл ()Фидель // Музыкальная энциклопедия. Том 5. — М.: Советская энциклопедия, 1981. — Стб. 804—806.fiddle," Encyclopædia Britannica, from Encyclopædia Britannica Online — позначення групи струнних смичкових інструментів, широко поширених в середньовічній Європі.
Етимологія Ймовірно, різноманіття назв інструмента зводиться до запозичення з середньовічної латини fidulaЩо таке фі́дула — ¿Cómo suena la fídula? ¿Qué es la fídula? | Música Antigua | Universidad de Guanajuato. В германських мовах дало староанглійське fiðele, ісладське Fiðla, німецьке fiedel, англійське fiddle, а в романських — французьке vielle, італійське viola Fiddle | Traditional, Folk & Celtic | Britannica, яке в свою чергу дало французьке viole та англійське viol для нової сім'ї інструментів, що стали, на ряду з віелою, попередниками сучасної скрипки.
Слово fiddle в англійській мові закріпилось за народною назвою скрипки.
В Польщі зафіксована стародавня скрипка, що отримала назву фідель плоцька від місця знаходження, міста Плоцьк, під час археологічних розкопок.
Історія Найдавніші зображення фіделя датуються VIII—IX ст., зокрема зображення на книжковій палітурці зі слонової кістки в Луврі; в Утрехтському псалтирі датуються бл. 860 роком. До IX століття належать перші текстові свідоцтва.
Віела, можливо, походить від ліри, візантійського смичкового інструменту, тісно пов'язаного з ребабом, арабським смичковим інструментомfiddle, " Encyclopædia Britannica, from Encyclopædia Britannica Online. Існує багато середньовічних ілюстрацій різних типів віел у рукописах, скульптурах і картинах.
Починаючи з середини або кінця 15 століття, слово «віела» () використовувалося для позначення колісної ліри, як скорочена форма її назви: vielle à roue — «віела з колесом»Schlesinger, Kathleen (1911). «Vielle». In Chisholm, Hugh (ed.). Encyclopædia Britannica. Vol. 28 (11th ed.). Cambridge University Press. p. 50.
Зовнішній вигляд та стрій Нормативним вважається вид, який фідель отримав у XII–XIII століттях: овальний корпус, C-подібні резонаторні отвори, пряма шийка. У XIII–XIV століттях у західній Європі фідель вважався багатофункціональним інструментом, придатним і для сольної гри, і для акомпанементу. Єронім Моравський у другій половині XIII століття описує віелу як 5-струнний інструмент, який різними музикантами налаштовується по-різному: (1) G-d-g-d1-d1 (струна d описується як бурдон); (2) G-d-g-d1-g1; (3) G-G-d-c1-c1 (у цих налаштуваннях можливо нижня за теситурою струна — також Бурдон). Йоан де Грокейо (бл.1300) поміщає віелу на верху вибудованої ним ієрархії музичних інструментів, супроводжуючи своє судження такими аргументами:
Віела завдяки п’яти струнам, мала в середньому ширший діапазон, ніж ребекInformations lexicographiques .
Галерея
Література Page C. Voices and Instruments of the Middle Ages: Instrumental Practice and Songs in France, 1100–1300. Berkeley, 1986 Сапонов М.А. Менестрели. М., 1996 Page C. Music and Instruments of the Middle Ages: Studies in Texts and Performance. Aldershot, 1997 Примітки