«Ой, рано-рано та й загадано» — історична колядка, в якій поєднуються мотиви військових походів (напучування матір'ю сина, хоробрість козака) з християнськими мотивами «святого Рожества» і колядниковими рефренами «Святий вечір».
Зразок архаїчної поліської гетерофонії (вид багатоголосся) з ладовою змінністю.Українська епічна традиція (Електронний ресурс). — К.: Проект "Моя Україна-Берви", 2003. — 1 електрон. опт. диск (CD-ROM).
Цікавий варіант колядки знайшли В. Антонович і М. Драгоманов у рукописній збірці Штангея (Київська губернія) про дівчину Катерину, яку на війну відправила мати-вдова.В. Антонович, М. Драгоманов. Исторические песни малорусского народа. – К., 1874. – Т. 1. – С. 314. Сюжет про жінку-воїна, зокрема про Хуа Мулань з китайської легенди VI століття, Жанну д'Арк та інші, відомий з давніх часів.
Текст
Ой рано-рано та й загадано Святий вечер, та й загадано усім на войну Святий веч[ір]!
Та й загадано усім на войну Святий вечер, по самім вперьод молодому Івану Святий веч’
А його ненька та й відправляла, Святий вечер, та й відправляла, приказувала: Святий веч’
Єдь же мой синку, єдь же, не гайся! Святий вечер, поперед войска не виникайся! Святий веч’
Поперед войска не виникайся Святий вечер, а позад войска не зоставайся Святий веч’
Вон молоденький не слухав неньки Святий вечер, поперед войска конем іграє Святий веч’
Поперед войска конем іграє Святий вечер, а позад войска шаблею махає Святий веч’
Зобачив його сам цар у двору Святий вечер, коли б вже я знав, чий то син іграв Святий веч’
Коли б вже я знав, чий то син іграв Святий вечер, то я б за его, царівну отдав, Святий веч’
Дав би я коня неученого Святий вечер, дав би я гроша неліченого Святий веч’
А за цим словом, бувай же здоров! Святий вечер, не сам собою, з отцем, мамкою Святий веч’
Не сам собою з отцем, мамкою Святий вечер, Ісусом Христом, святим Рожеством! Святий веч’
Святе Рожеством радость принесло Святий вечер, а Матір Божа розвеселила Святий веч’
Варіант П.Лукашевича Ой заказано і зарадано Святий вечор! (або Славен есі наш милий Боже!) Всем козаченькам у войсько ітти: Пану Іванку корогов нести; А у його ненька, Вельми старенька, Випровожала І научала: Ой, сине мой, синку! Не попережай у перед войська, І не оставайся позади войська: Держися войська - все середнього І козаченька все статечного. Молодий Іванко непослухав нені своеї, У перед войська конем играє, А позад войська мечем махає. Угляне, се, сам царь на креслі: Ой коли б я знав, Чий то син гуляв: То я б за його, свою дочь отдав, Половину царства йому би отдав.
Варіант В.Антоновича і М.Драгоманова
Тай чую загадано та заповідано, Усім козаченькам та в військо йти У кого в сини то висилати А в кого нема, — то наймати. Жила вдова на край села, Та не мала ні одного сина, Тілько мала одну дочку Катериночку, Тай тую в військо виряжала, А виражаючи наущала: —Дочко моя, Катериночко! Як будеш ти в військо йти, То не попережайся поперед війська І не оставайся позад війська Та держись війська середнього І козаченька сердешного.
Дочка Катериночка не послухала Конем попереду поїхала. Усі козаченьки у плин пішли А Катеринин коник ве перейшов, Десь узявся та татарин Та узяв кониченька за повідовьки, А Катериночку за білую ручку, Повів кониченька у станечку Катериночку у світлицю, Дав коникові вівса-сіна А Катериноньці меду-вина Кінь ірже сіна-вівса не їсть Катерина плаче, меду-вина не п’є, Кінь ірже та по станеці — Катерина плаче та по матінці.
Див. також Список українських колядок і щедрівок
Примітки