Бамако

Бамако (, ) — столиця та найбільше місто Малі, Західна Африка, з населенням 4 227 569 осіб (за даними на 2022 рік). Воно розташоване на річці Нігер, біля порогів, що розділяють верхню і середню долини Нігеру в південно-західній частині країни.

Бамако - адміністративний центр країни. Саме місто є самостійним округом. У прилеглому Кулікоро розташований річковий порт Бамако, а також великий регіональний торговий і конференц-центр. Бамако є сьомим за величиною міським центром Західної Африки після Лагосу, Абіджана, Кано, Ібадану, Дакара та Аккри. Місцеве виробництво включає в себе текстиль, перероблене м'ясо, металеві вироби, а також гірничодобувну промисловість. На річці Нігер ведеться комерційне рибальство.

Останніми роками Бамако зазнав значного міського розвитку, зведення сучасних будівель, торгових центрів та інфраструктурних проєктів, спрямованих на покращення якості життя його мешканців. У місті розташовано багато відомих установ, таких як Бамакський університет, Національний музей Малі, Малійський національний зоопарк та Велика мечеть Бамако. Тут також розташований Міжнародний аеропорт Модіббо Кейта. Будівлі Бамако мають унікальний архітектурний стиль.

Етимологія Згідно з легендою, одне з перших поселень виникло завдяки мисливцю, на ім'я Бамба і відповідно отримало назву «Бама ко», тобто «річка Бамба». Згідно з іншою версією, назва міста походить від слова «Бама», яке мовою бамбара означає «крокодил». Відповідно до цієї теорії «Бамако» перекладається як «річка крокодилів». Ця теорія вважається основною, у зв'язку з чим на гербі Бамако зображені три крокодили.

Історія На території міста є сліди поселень з епохи палеоліту. Родючі землі долини річки Нігер забезпечували людей великою кількістю їжі, а ранні вожді в цьому регіоні збагатилися, встановивши торговельні шляхи, що з'єднували Західну Африку, Сахару та вели до Північної Африки та Європи вже в 600-х роках до н. е. Перші мешканці торгували золотом, слоновою кісткою, горіхами кола та сіллю. До XI століття Імперія Гана стала першим королівством, яке домінувало на цій території, а пізніше її змінила Малійська імперія.

Кафу (вождівство) Бамако було засноване близько 1650 року родиною Ніаре, можливо, пов'язаною з людиною з племені сонінке, на ім'я Бамба Саного. Родини Туре та Драве, переважно священнослужителі та торговці, також були помітними у ранньому Бамако. Це була держава-клієнт імперії Сегоу. Шотландський дослідник Мунго Парк відвідав Бамако в 1806 році під час дослідження річки Нігер. За його оцінками, місто на той час налічувало 6000 мешканців, як і багато інших комерційних поселень Західної Африки того часу.

У лютому 1882 року Саморі Туре розгромив французів у битві при Самаї під Кініерану. Зіткнувшись із розширенням імперії Вассулу, яку очолював Туре, деякі лідери громади дюла в Бамако почали робити спроби приєднатися до антифранцузького альянсу. Французький командувач Гюстав Борньї-Деборд, прагнучи заволодіти цим ключовим стратегічним місцем на Нігері, 1 лютого 1883 року спрямував війська для будівництва там форту. Кебе Брема, брат Саморі, повів військо до Бамако, щоб виманити французів з їхніх оборонних позицій. На початку квітня вони провели дві битви біля струмка Войо-Вайанко, в першій з яких Кебе Брема виграв, але зрештою був змушений відступити.

Наприкінці XIX століття мешканці здебільшого обробляли просо та маїс, займалися шкіряним ремеслом, виробленням тканин та риболовлею. Частина їх — негри (сарроколи), друга — мавританського походження. Останні — мусульмани й раніше займалися торгівлею невільниками.

У 1904 році було побудовано залізницю, що з'єднала Бамако з Каєсм, і місто почало швидко зростати після того, як у 1908 році його було названо столицею Французького Судану. У той час в окрузі Малі проживало близько 160 000 осіб у 4–500 селах. , що з'єднувала Бамако з Дакаром, була завершена в 1923 році.

Малі здобула незалежність від Франції у квітні 1960 року, а пізніше була створена Республіка Малі. На той час населення Бамако становило близько 160 000 осіб. У 1960-х роках країна стала соціалістичною, а Бамако зазнала радянських інвестицій та впливу. Однак економіка занепала, оскільки державні підприємства зазнали краху, а заворушення набули широкого поширення. Зрештою, Мусса Траоре очолив успішний державний переворот і правив Малі протягом 23 років. Однак його правління характеризувалося сильними посухами, поганим державним управлінням і проблемами нестачі продовольства.

Наприкінці 1980-х років народ Бамако та Малі виступав за вільну ринкову економіку та багатопартійну демократію. У 1990 році юрист Мунтага Талль заснував Національний конгрес за демократичну ініціативу (Congrès National d'Initiative démocratique, CNID), а Абдраман Баба та історик Альфа Умар Конаре — Альянс за демократію в Малі (Alliance pour la démocratie au Mali, ADEMA). Вони разом з Асоціацією вчителів і студентів Малі (AEEM) і Малійською асоціацією прав людини (AMDH) мали на меті усунути Мусу Траоре. Згідно зі старою конституцією, всі профспілки повинні були належати до однієї конфедерації — Національного союзу малійських робітників (UNTM). Коли керівництво UNTM відокремилося від уряду в 1990 році, опозиція зросла. Приводом для виступів стали скорочення зарплат і звільнення в державному секторі, а також те, що малійський уряд піддався тиску міжнародних донорів і приватизував значну частину економіки, яка залишалася в державних руках навіть після повалення соціалістичного уряду в 1968 році. Студенти, навіть діти, відігравали дедалі більшу роль у протестних маршах у Бамако, а будинки та підприємства тих, хто був пов'язаний з режимом, були розграбовані натовпами.

22 березня 1991 року масштабний марш протесту в центрі Бамако був жорстоко придушений, кількість загиблих, за оцінками, сягнула 300 осіб. Через чотири дні військовий переворот скинув Траоре. Було створено Комітет переходу на підтримку народу на чолі з генералом Амаду Тумані Туре.Patrick Manning. 26 квітня 1992 року президентом офіційно став Альфа Умар Конарі.

Бамако був мішенню численних терористичних атак джихадистів під час .Rachel Chason, Bloody attack in Mali's capital shows al-Qaeda's shifting strategy, Washington Post (October 29, 2024)/ 20 листопада 2015 року двоє бойовиків узяли в заручники 170 осіб у готелі Radisson Blu. Двадцять одна людина загинула разом з двома бойовиками під час семигодинної облоги.Mali attack: more than 20 dead after terrorist raid on Bamako hotel , Mamadou Tapily et al, 21 November 2015, The Guardian, Retrieved 5 January 2015 17 вересня 2024 року група озброєних людей з угруповання «Джамаат Наср аль-Іслам валь-Муслимін» (JNIM), пов'язаного з «Аль-Каїдою», напала на військову школу, вбивши багатьох жандармів та курсантів, а також підпалила літаки у міжнародному аеропорту.Elian Peltier and Christiaan Triebert, Assault on Mali's Capital Killed 50 or More, but Leaders Say Little, New York Times (September 19, 2024). Загинуло щонайменше 77 осіб. Це був перший напад джихадистів на Бамако з 2016 року. JNIM є правонаступником деяких організацій, відповідальних за напад 2015 року. Напад 2024 року був применшений малійською військовою хунтою (на чолі з Ассімі Гойтою), яка захопила контроль над країною в результаті державного перевороту 2021 року.

Географія Бамако розташований на заплаві річки Нігер, що ускладнює забудову вздовж берега річки та її приток. Бамако відносно рівнинний, за винятком північної частини, де знаходиться уступ, що є залишками згаслого вулкана. Тут розташовані Президентський палац і головна лікарня

Спочатку місто розвинулося на північному березі річки, але в міру його зростання були побудовані мости, щоб з'єднати північ з півднем. Першими з них були Міст мучеників (2-смуговий з двома пішохідними секціями) та міст короля Фахда (чотирисмуговий з двома мотоциклетними та двома пішохідними секціями). Крім того, сезонна дамба між східними районами Сотуба та Місабугу була успадкована з колоніальних часів (почерговий рух по одній смузі з п'ятьма переходами). Дорога Сотуби (Chaussée submersible de Sotuba французькою та Babilikoroni бамананканською мовами) зазвичай знаходиться під водою з липня по січень. Третій міст (довжиною 1,4 км, шириною 24 м, чотирисмуговий, з двома мотоциклетними та двома пішохідними секціями) будується на тому ж місці для зменшення заторів у центрі міста, зокрема вантажівками.

Місто розташоване за одну тисячу кілометрів від Дакара і Абіджана та за 400 км від кордону з Гвінеєю. В останні роки Бамако став перехрестям західної Африки.

Клімат Згідно з класифікацією клімату Кеппена, Бамако має клімат тропічної савани (Köppen Aw). Розташований у Судано-Сахельській зоні, Бамако в середньому дуже спекотно впродовж усього року, найспекотніші місяці припадають на період з березня по травень. Найм'якші місяці — з листопада по лютий. Найтепліший місяць — квітень із середньою температурою 32,2 °C. Найхолодніший місяць — грудень, із середньою температурою 25 °C.

У сухий сезон опадів мало: з листопада по квітень їх практично не випадає через панування Сахарського антициклону та сухих пасатів. Сезон дощів припадає на літо, пік якого припадає на кілька штормів, починаючи з травня, а потім переходить у мусон з червня по жовтень.

Адміністративний поділ Округ Бамако розділений на шість комун (що розрізняються номерами, але не назвами), починаючи з Постанови № 78-34/CNLM від 18 серпня 1978 р., зміненої законом у лютому 1982 р., що встановлює нові межі комун III та IV.Ordonnance n° 78-34/CNLM du 18 août 1978, modifiée par une loi de février 1982 fixant les nouvelles limites des Communes III et IV, cité par Doussou Djiré, Commune IV : entre tradition et modernité, l'Essor, 24 April 2009 Кожна комуна управляється муніципальною радою та мером, якого обирають з-поміж його членів. Останні вибори відбулися 26 квітня 2009 року, і більшість представників у комунах належить Альянсу за демократію в Малі.

Комуни Бамако:

Комуна Населення Площа Комуна I 335 407 35,0 Комуна II 159 805 18,3 Комуна III 128 872 20,7 Комуна IV 300 085 42,0 Комуна V 414 668 42,0 Комуна VI 470 269 87,0 Всього 1 809 106 245,0

Демографія

Бамако пережило приголомшливе зростання населення. У 1884 році в ньому проживало лише 2 500 мешканців, у 1908 році - 8 000, у 1945 році - 37 000, а в 1960 році - 100 000 (рік здобуття незалежності Малі). Сьогодні чисельність населення у понад 42 рази перевищує показник 1960 року і становить 4 227 569 осіб за даними перепису 2022 року, і продовжує приваблювати сільське населення в пошуках роботи.Institut national de la statistique (Mali), Recensement Général de la Population et de l'Habitat 2009 , instat-mali.org, Mali, 3 April 2014 Таке неконтрольоване зростання спричинило значні труднощі з транспортом, санітарією (включно з доступом до безпечної води) та забрудненням довкілля.

У місті проживає різноманітне населення, що складається з різних етнічних груп Малі та сусідніх країн.

Релігія Серед культових споруд переважають мусульманські мечеті. Також є християнські церкви та храми: Римсько-католицька архиєпархія Бамако (Католицька Церква), церква Кретьєна Євангеліста Малі () (Всесвітнє братство Альянсу), Асамблеї Бога.J. Gordon Melton, Martin Baumann, «Religions of the World: A Comprehensive Encyclopedia of Beliefs and Practices», ABC-CLIO, US, 2010, p. 1793

Економіка

Промисловість У окрузі Бамако зосереджено 70 % промислової діяльності країни.Britannica, Bamako , britannica.com, US, accessed on 30 June 2019Industrial Census in 2006, provided the Council of Ministers of 20 December 2006. Найбільш розвиненою є сфера послуг, а в місті процвітають ремесла та торгівля.

Традиційний комерційний центр Бамако розташовувався на північ від річки та містився в трикутнику, обмеженому авеню дю Фльов, вулицею Баба Діарра та бульваром дю Пюпль. У цьому районі знаходиться ринок Троянд і Вуличний ринок.