Мови банту — мовна сім'я бенуе-конголезьких мов, якою розмовляють народи бантуБанту мови Універсальний словник-енциклопедія. Мови банту утворюють найбільшу та найчисельнішу підгрупу . Загальна кількість мов банту коливається, залежно від визначення «мова» чи «діалект», і налічує від 440 до 680 різних мов.

Поширені банту мови у центральній, та південній частинах АфрикиСтаніслав Шумлянський. Державна мовна політика у багатомовних країнах: плюралістичний тип (на прикладі Південно-Африканської Республіки та Республіки Індія). Магістеріум. Випуск 10. Політичні студії. 2002. С. 92-100. Кількість осіб, що розмовляють мовами банту сягає 200 млн осіб.

Назва Термін банту був вперше згаданий (як Bâ-ntu) Вільгельмом Бліком у своїй праці «Порівняльна граматика» 1862 року.

Мовою зулу банту (Bâ-ntu) означає люди (му-нту — людина, ба-нту — люди).

Класифікація

За класифікацією Малкольма Гасрі, група поділяється на 15 зон: «A» — мови Камеруну та прикордонних з ним країн «B» — мови Республіки Конго та північних областей Демократичної Республіки Конго «C» — мови Демократичної Республіки Конго та Республіки Конго «D» — мови Руанди, Бурунді та прикордонних з ними країн «E» — мови Уганди, Кенії та Танзанії «F» — мови центральної Танзанії «G» — мови Танзанії, островів Занзібар та Пемба «H» — мови півдня Респубіки Конго, Демократичної Республіки Конго, північної Анголи «K» — мови південно-східної Анголи, північно-західної Замбії, Ботсвани «L» — мови півдня Демократичної Республіки Конго, Анголи, Ботсвани «M» — мови Танзанії, Замбії, Малаві, Демократичної Республіки Конго «N» — мови Танзанії, Малаві та центрального Мозамбіку «P» — мови північно-східного Мозамбіку, південно-східної Танзанії «R» — мови південно-західної Анголи, північної Намібії, Ботсвани «S» — мови Зімбабве, Мозамбіку, Південної Африки, Ботсвани, Лесото, Свазіленду.

Характеристика Типологічно мови банту відносяться до мов аглютинативного ладу з елементами флексії, які проявляються в наявності граматично багатозначних морфем. Характерна риса граматичного ладу — наявність узгоджених іменних класів з префіксальними показниками. Кількість класів варіює за мовами: зулу — 13, суахілі — 15, ганда — 18 тощо. Класи поділяються на предметні («люди», «дерева», «речі» та ін.), граматичні (аугментативні, димінутивні, локативні, інфінітивні), предметно-граматичні (поряд з номінацією передають певну граматичну семантику).

Вивчення Ще у 1659 році Джасінто Брускіотто опублікував граматику мови конго, написану латиною. Становлення наукової бантуїстики відноситься до середини XIX ст. і пов'язане з появою порівняльних робіт . Порівняльний метод до досліджень мов банту був використаний у фундаментальних працях та його послідовників, а також у працях Клемента Дока. Увагу сучасних бантуїстів приваблюють порівняльно-історичні аспекти дослідження, а також соціолінгвістична проблематика. В Інституті яфетології радянський вчений І. Л. Снєгірьов з 1922 року вивчав мови зулу та коса. Дещо пізніше в Ленінградському східному інституті Дмитро Ольдерогге почав викладання мови суахілі. Дослідження в області мов банту велись в Інституті мовознавства АН СРСР.

Примітки

Література Олена Авраменко. Запозичення з бантоїдних мов у мультикультурному англомовному просторі Південної Африки. Лінгвістичні студії. Випуск 41. 2021 Громова Н. В. Части речи в языках банту и принципы их разграничения. Москва. 1966 Топорова И. Н. Типология фонологических систем языков банту. Москва. 1975 Bleek W.H. A comparative grammar of South Africa languages. London. 1862-69 Meihof C. Grundzuge einer vergleichenden Grammatik der Bantusprachen. Hamburg. 1948 Doke C.M. The southern Bantu languages. London. 1954 Guthrie M. The classification of the Bantu languages. London — New York. 1948 Guthrie M. Comparative Bantu. London. 1967-71 Bryan M. The Bantu langueges of Africa. London. 1959