Мико́ла Олексійович Остро́вський ( , Вілія, Острозький повіт, Волинська губернія, Російська імперія — 22 грудня 1936, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський письменник; учасник встановлення радянської влади в Україні та боротьби з повстанським рухом за незалежність. За офіційною версією служив у бригаді Котовського, 1-й кінній армії та Частинах особливого призначення (ЧОН) Червоної армії (але у власній автобіографії Островський не позначує перебування на фронті), співробітник Ізяславської ЧК (1919—1921), секретар райкому комсомолу в Берездові та Ізяславі, секретар окружкому комсомолу в Шепетівці (1924); бригадний комісар Політуправління Червоної армії (1936).
Як письменник відомий своїми романами «Як гартувалася сталь» та «Народжені бурею», які критикують за антиукраїнське зображення борців за незалежність України під час радянсько-української війни 1917—1921 років.
Біографія
Дитячі роки Микола Островський народився у селі Вілія Острозького повіту Волинської губернії (нині Острозький район Рівненської області). Значну частину свого життя прожив в Україні (у своєму рідному селі, потім у містах Шепетівка, Київ, Берездівському районі, Ізяславі).
Мати Островського, Ольга Йосипівна, походила з родини чеських колоністів, які оселилися на Волині в другій половині XIX століття. Не бажаючи наймитувати, Ольга Йосипівна одружилася з немолодою людиною, удівцем Олексієм Івановичем Островським.
У селі Вілія Микола закінчив церковнопарафіяльну школу, деякий час після приїзду в Шепетівку навчався тут в училищі. Це були навчальні заклади, де викладання велося російською мовою. Більшість книг, які читав майбутній письменник, були російською мовою.
Коли в Шепетівці існувала влада Української Народної Республіки (УНР), а потім гетьманату Павла Скоропадського й знову УНР (друга половина 1917 — перша половина 1919 рр.), майбутній письменник навчався в початковому училищі, де викладання велося українською мовою. Згадуючи про прихід Миколи до цього училища, М. Рожанівська писала: «Я пояснила хлопцеві, що тепер в Україні відкриваються школи, в яких викладатимуть рідною мовою. Хлопчик відразу ж попросив книгу українською мовою. Я дала йому підручник з історії культури і дозволила взяти його додому».
М. Рожанівська ще згадує, що на підлітка Миколу Островського вельми вплинула творчість Т. Шевченка: «…читали біографію Тараса Шевченка і його «Кобзар». На Колю справило величезне враження життя цієї великої людини».
Події 1919—1920 років За радянського часу існувала стійка традиція «героїзації» життєпису Миколи Островського на тлі буремних військових подій на теренах України. Різні публікації зображали хлопця у віці 15–16 років комсомольцем, працівником ревкому в Шепетівці та бійцем батальйону Особливого призначення Ізяславської ЧК, червоним кіннотником-фронтовиком, пораненим на польському фронті й демобілізованимДив.: Українська радянська енциклопедія. 2-е вид. — Т.8. — Олефіни–Поплін. — К., 1982. — С.90; Спогади про Миколу Островського. — К., 1980.. Значною мірою ці відомості являли собою проєкцію на долю автора роману «Як гартувалася сталь» подробиць літературної біографії його героя Павла Корчагіна. Проте оприлюднені у 1990-х роках архівні матеріали (зокрема, автобіографія Миколи Островського 1924 року) змушують критично поставитися до радянських міфологем. З нових джерел витікає, що у 1919—1920 роках Островський жив у Шепетівці, працював дроворізом на складі, учнем помічника кочегара на електростанції, кубовщиком, одночасно вчився в школі. Саме таке тлумачення згаданого періоду біографії письменника прийняте нині в Енциклопедії історії УкраїниОстровський Микола Олексійович // Енциклопедія історії України: Т. 7.
. У липні 1920 року на доручення Шепетівського ревкому Микола Островський обстежував будинки, «покинуті буржуазією», з метою вилучення книг для громадської бібліотекиОстровская Р. Николай Островский. — 3-е изд. — М.: Молодая гвардия, 1978. — (Жизнь замечательных людей). — С. 52..
Інвалідність В 1921–1922 роках Островський навчався у Київському електромеханічному технікумі (тепер Київський електромеханічний коледж). У радянські часи був поширений міф, буцімто у жовтні-грудні 1921 року він працював на будівництві вузькоколійної залізничної лінії завдовжки 6 верст між лісозаготівлею біля Боярки та колією Фастів — Київ, спричиненому необхідністю постачання Києва дровами (згодом у Боярці було відкрито музей М. Островського — тепер краєзнавчий, встановлено пам'ятний знак «Боярка-БАМ» на честь будівництва вузькоколійки). Внаслідок виснажливої роботи й він нібито й хворів на важку форму висипного тифу, надалі у нього розвинувся ревматизм, що перейшов у поліартрит. Проте дослідник Андрій Ковальов, опрацювавши документи з фондів Державного архіву Київської області, довів — серед них немає жодного документа, який би свідчив про організацію в Києві, а саме в Головних залізничних майстернях (де, згідно з автобіографією, із серпня 1921 по кінець 1922 року) комсомольських або будь-яких інших бригад для проведення лісозаготівель або будівництва вузькоколійних залізниць. Також у архівних фондах Залізничного лісового комітету за 1920—1921 роки немає жодного документа, який би свідчив про будівництво вузькоколійки в околицях БояркиАндрій Ковальов. Як гартувалася державність. К.:Видавництво Марка Мельника, 2020, с.26.
В проміжках між лікуванням займався громадською роботою. У 1923—1924 рр. — член Шепетівського окружкому Комсомолу, політрук Райвсеобуча, кандидат в члени губкому Комсомолу. Наприкінці червня 1924 р. був зарахований бійцем Окремого шепетівського батальйону ЧОН. 9 серпня того ж року вступив до РКП(б). Але вже 22 серпня отримав відпустку за станом здоров'я, і все його подальше життя перетворилося на суцільну боротьбу з хворобами. Перебував на лікуванні у Харкові, Слов'янську, Євпаторії, Новоросійську, біля Краснодара. У 1926 р. одружився в Новоросійську з Раїсою Порфирівною Островською (Моцюк).
З 1927 р. був остаточно прикутий до ліжка. Після невдалого лікування оселився у Сочі. Навіть ставши повним інвалідом, намагався брати активну участь у «викритті чужорідних елементів» серед апарату домоуправлінь свого та сусідніх будинківС. В. Волков. Черная книга имен, которым не место на карте России. Надалі стан Островського ускладнився хворобою очей, аж до повної сліпоти; попри це, він намагався продовжити освіту. У 1929—1930 рр. в Москві відбулося чергове невдале хірургічне втручання.
Творча діяльність Свої літературні спроби Микола Островський започаткував у 1927—1928 рр. У 1930 р. розпочав працювати над книгою «Як гартувалася сталь» з певними автобіографічними мотивами, текст якої записував за допомогою трафарету для сліпих або диктував. Першу частину цього роману було надруковано в журналі «Молода гвардія» у 1932 р.; друга частина оприлюднена в тому ж журналі у 1934 р.
Поява роману, головний герой якого Павло Корчагін був більшовиком-фанатиком, викликала великий резонанс у країні. На адресу письменника приходили сотні читацьких листів.
У 1935 році Островській був нагороджений орденом Леніна, йому було подаровано будинок у Сочі і квартира в Москві. В січні 1936 року йому було присвоєно звання бригадного комісара. Зелену гімнастерку з ромбами Островський вперше вдягнув 8 березня 1936 року.
Останні декілька місяців він прожив на вулиці свого імені (раніше Мертвий провулок), приймаючи вдома читачів і письменників. Він узяв на себе зобов'язання написати новий роман «Народжені бурею» в трьох частинах і встиг написати першу частину, але роман був визнаний слабкішим попереднього, зокрема самим Островським.
Помер у Москві 22 грудня 1936 р., похований на Новодівочому цвинтарі.
Критика Історик та краєзнавець Андрій Ковальов у своїй книжці «Як гартувалася державність» стверджує, що роман «Як гартувалася сталь» писав не Островський, а команда радянських авторів, зокрема, , Олександр Серафимович, , які за спогадами самого Островського дійсно йому допомогали не тільки у технічному записі рукопису, але і у редактурі. Також дослідник відмічає ряд невідповідностей між описами роману і реальними фактами щодо Боярки — відсутність будівництва вузкоколійки, піщаний ґрунт, а не описаний в романі кам'янистий.
Участь у антиукраїнській пропаганді Більшовицька, а згодом і російська влада активно використовували звинувачення в антисемітизмі аби дискредитувати українську визвольну боротьбу у 1917—1921 роках. В більшовицькій/російській пропагандистській літературі борці за незалежність України, а особливо Петлюра, поставали як організатори єврейських погромів. Ця пропагандистська література мала значне поширення у світі й за допомогою і на кошти радянської влади перекладалася різними мовами, видавалася великими накладами й всіляко поширювався для того, щоб створити негативний образ борців за незалежність України й представити їх антисемітами.
Саме Островський був одним з найвідоміших російських радянських письменників, що створювали таку пропагандистську антиукраїнську літературу. Бувши свідком російсько-української війни 1917—1921 років, Островський ставився упереджено до незалежної української держави. Зокрема у своєму романі «Як гартувалася сталь» Островський спеціально описує жахливий погром євреїв петлюрівцями, аби створити якомога більш негативний образ українських урядових військДля чого Петлюру звинувачували в єврейських погромах? // Радіо свобода, 7 квітня 2018. Усі борці за українську державність в його творі виключно «головорізи і громили», що влаштовують єврейські погроми та вбивають неповинних людейІгор Роздобудько. Російські письменники та українська незалежність. // Кобза. Українці Росії, незалежний сайт діаспори. 22 жовтня 2016 р..
Пам'ять Вшанування пам'яті письменника в СРСР було широко поширене, набуваючи форм пропаганди. У багатьох містах і селищах України радянською окупаційною владою були встановлені пам'ятники, названі зупинки громадського транспорту на честь радянського діяча. Також на його честь названо астероїд 2681 Островський. У Київському річковому порту на честь Островського названо пасажирський теплохід (з 2015 року судно не експлуатується й перебуває в неробочому стані).
Декомунізація Після російського вторгнення в Україну прізвище Островського потрапило у списки декомунізації, відтак, були демонтовані пам'ятники у Києві, Коростені, Боярці, селі Берездів, згодом була перейменована значна кількість вулиць. Також у 2022 році був демонтований пам'ятник Островському у ШепетівціУ Шепетівці розпочали демонтаж пам'ятника Миколі Островському. 30.11.2022, 17:42, а у Шостці - демонтовано бюст. 10 жовтня 2024 року пам'ятник Островському демонтували в селі Вілія на Рівненщині.
Переклади українською Як гартувалася сталь Микола Островський (1934). Як гартувалася сталь. Переклад з російської: Олексій Варавва. Харків: Молодий більшовик. ? стор. (передрук) Микола Островський (1935). Як гартувалася сталь. Переклад з російської: Олексій Варавва; малюнки: Зіновій Толкачьов. Одеса: Молодий більшовик. 546с стор. (2-ге вид.) (передрук) Микола Островський (1937). Як гартувалася сталь. Народжені бурею. Переклад з російської: Олексій Варавва; малюнки: Абрам Рєзниченко. Київ-Одеса: Молодий більшовик. 534 стор. (3-тє вид.) (передрук) Микола Островський (1949). Як гартувалася сталь. Народжені бурею. Промови, статті, листи. Переклад з російської: ?. Київ: Молодь. 605 стор.