Миха́йло Я́кович Пінче́вський (*1 квітня 1894, м. Теленешти, Бессарабія — †24 березня 1955, Київ) — єврейський драматург, казкар, поет, перекладач. Член Національної спілки письменників України. Батько перекладача Мара Михайловича Пінчевського.
Михайло Якович Пінчевський народився 1 квітня 1894 року в м. Теленешти (), у Бессарабії в сім'ї дрібного крамаря. Навчався в єврейській релігійній школі (хедері).
1913 року покинув отчий дім, відмовившись отримувати освіту в Одеській єшиві, — найкращому навчальному закладі регіону, — і подався в далекі мандри, найнявшись юнгою на корабель в одеському порту. Побував у Чилі, Бразилії, Уругваї й нарешті опинився в Аргентині, де працював чорноробом, гаучо, кочегаром на пароплаві, вчителем. У цю пору почав писати вірші рідною мовою — ідиш, і видав першу збірку.
У пошуках кращої долі 1924 року повернувся в рідне містечко, а згодом перебрався до Радянського Союзу.
Творчість Деякий час жив у Москві, а з 1928 року — в Харкові, де співробітничав у єврейських газетах і видав кілька поетичних збірок. 1934 р. Михайло Пінчевський переїхав до Києва, де вступив до літературної організації ВУСПП.
Член СП СРСР з 1934 року.
Крім поезій, створив кілька п'єс, поставлених на багатьох сценах країни, писав казки для дітей.
Твори Поема «Бессарабія» (1929) Поетичні збірки «Чотири поеми» (1930) «Пісні дня» (1932) «Від весни до весни» (1934) «Поезії» (1936) «Вибрані пісні, поеми і казки» (1940) П'єси «Биті карти» (1930) «Ельдорадо» (1936) «Блазень» (1940) «Я живу» (1942) «Виженіть біса» (1946)
У жовтні 1938 року був заарештований як «агент іноземної розвідки». Під час слідства, як водиться, із застосуванням незаконних методів ведення Михайло Пінчевський неодноразово оголошував голодування і відмовлявся підписувати протоколи допитів. 1939 р. його звільнили за відсутністю складу злочину.
Однак 22 липня 1951 року він знову опиняється за ґратами. Йшла «боротьба з космополітизмом», і цього разу його звинуватили в націоналістичній діяльності та антирадянській агітації. Як «доказ» були використані, зокрема, деякі рядки, довільно вирвані з його творів. Письменник знову оголосив голодування і зажадав відправити його скарги безпосередньо Сталіну чи Берії. Три місяці його годували силоміць. І все ж Особлива нарада засуджує Пінчевського до 10 років виправно-трудового табору суворого режиму. Перебуваючи в таборі, він постійно надсилав скарги в різні інстанції. На початку 1954 р. Колегія Верховного Суду СРСР скасувала вирок Особливої наради за відсутністю в діях Михайла Пінчевського складу злочину. Похований на Байковому цвинтарі у Києві.
Джерела Письменники Радянської України. 1917—1987: Біобібліографічний довідник/ Упорядники В. К. Коваль, В. П. Павловська.— К.: Рад. письменник, 1988. — 719 с. http://www.ejwiki.org/wiki/Пинчевский,_Михаил_Яковлевич http://yiddishmusic.jewniverse.info/pinchevskiimikhail/index.html http://www.poeti.biz/avtobiografiya/izrailskie_poetj/pinchevskij_mihail_yakovlev.html http://www.ibiblio.org/pub/academic/languages/yiddish/mendele/vol07.167 http://www.newswe.com/index.php?go=Pages&in=view&id=5891
З порогу смерті