Бари́шников Михайло Миколайович (27 січня 1948, Рига) — латвійський та американський танцюрист, хореограф, балетмейстер та актор. Він був найвидатнішим танцюристом класичного балету 1970-х та 1980-х років. Згодом він став відомим хореографом.Mikhail Baryshnikov (Russian-American dancer) – Britannica Online Encyclopedia Britannica.com. Retrieved on August 31, 2020.
Народившись у Ризі в російській родині, аришников розпочав свою кар’єру в Кіровському балеті в Ленінграді, але 1974 року емігрував до Канади у пошуках нових можливостей у сфері західному танці. Після виступів в Американському театрі балету він на один сезон приєднався до Нью-Йорк Сіті балету як соліст, щоб вивчити неокласичний російський стиль руху Джорджа Баланчина . Потім він повернувся до Американського театру балету, де згодом став художнім керівником. Баришников очолював чимало власних художніх проєктів і, зокрема, активно просував сучасний танець, поставивши прем’єри десятків нових творів, у тому числі багатьох своїх власних. Його успіх як драматичного актора на сцені, в кіно та на телебаченні допоміг йому стати, мабуть, найвідомішим сучасним балетним танцюристом. Після втечі з країни у 1974 році Баришніков так і не повернувся до СРСР. З 1986 року він є натуралізованим громадянином Сполучених Штатів.Mikhail Baryshnikov dances his way to Tel Aviv , Haaretz Після проголошення Латвією незалежності 4 травня 1990 року він часто повертався туди. У 2017 році Латвійська Республіка надала Баришнікову громадянство за видатні заслуги.
У 1977 році він був номінований на премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану та номінований на «Золотий глобус» за роль Юрія Копєйкіна у фільмі «Поворотний пункт». Він зіграв у фільм «Білі ночі» разом із Грегорі Хайнсом, Гелен Міррен та Ізабеллою Росселліні, а також зіграв епізодичну роль в останньому сезоні телесеріалу «Секс і місто».
Життєпис Народився в родині російських мігрантів у Ризі. Навчався у Ризькій середній школі № 22. Займатися балетом почав у Ризькому хореографічному училищі у педагога Юріса Капраліса і Валентина Блінова. Вчився в одному класі з Олександром Годуновим. Продовжив навчання в Ленінградському хореографічному училищі в класі Олександра Пушкіна (у нього ж раніше навчався Рудольф Нурієв).
Був солістом Кіровського театру в Ленінграді в період 1967—1974 років. Виконував партії Базиля у балеті Людвіга Мінкуса «Дон Кіхот», Дезирі в «Сплячій красуні» Петра Чайковського, роль Гамлета в однойменному балеті Миколи Червінського та роль Адама у балеті «Створення світу» (постановка М. Касаткіної та В. Василева). Під час гастролей радянського театру за кордоном в 1974 році, отримавши запрошення вступити у трупу Американського театру балету від Олександра Мінца вирішив не повертатися до СРСР і залишитися в Канаді. Став «неповерненцем», що викликало великий скандал у радянських політичних колах.
Танцював у різних трупах і згодом став основним танцюристом у трупі Американського театру балету (АБТ), партнером Гілсі Кіркланд. Удосконалював свою майстерність у відомого балетного педагога-репетитора Валентини Переяславець. У 1978-80 виступав у трупі Нью-Йоркського міського балету, створеного Джорджем Баланчиним. В період 1980—1989 років директор, балетмейстер і прем'єр Американського театру балету.
З 1990 по 2002 рік очолював трупу «Проєкт білий дуб» (Флорида), яку він заснував разом з Марком Морісом . Від 2005 року художній керівник «Центру мистецтв імені Михайла Баришнікова» .
Знімався в кіно, зокрема в популярному телесеріалі «Секс і місто». Зіграв колишнього радянського танцюриста-«неповерненця» у фільмі «Білі ночі» (1985). Брав участь у драматичному спектаклі «Метаморфози» (1989) на Бродвеї.
У 2015 році повернувся на батьківщину, відгукнувшись на пропозицію латвійського режисера Алвіса Германіса поставити моноспектакль за віршами Бродського, який став сенсацією театрального сезону далеко за межами Латвії.
21 грудня 2016 року він звернувся з листом до латвійського парламенту з проханням надати йому латвійське громадянство. У квітні 2017 року латвійський Сейм одноголосно проголосував за надання артисту латвійського громадянства.
Фонд «Справжня Росія» В лютому 2022 виступив проти російського вторгнення в УкраїнуВ России запрещают выступления высказавшихся против войны артистов. У березні того ж року разом із письменником Борисом Акуніним та економістом Сергієм Гурієвим запустив благодійний проєкт «Справжня Росія» (True Russia), спрямований на збір коштів на користь українських біженцівБорис Акунин: Думаю, что последняя глава путинского государства началась. // Русская служба BBC, 17 марта 2022. До кінця березня ця ініціатива зібрала понад 1,2 мільйона євро.«Справжня Росія» також прагне стати тримовною мистецькою платформою.
Сайт проєкту був заблокований на вимогу Генпрокуратури Росії 24 травня 2022 року, після чого Баришников звернувся з відкритим листом до Володимира Путіна: «Такі, як ми, принесли більше честі російському світу, ніж вся ваша неточна високоточна зброя. Вашому російському світу — світові страху, світові, що спалює підручники української мови, не бувати, доки є ми, щеплені в дитинстві від цієї чуми. Нашому ж світу бути — незважаючи на всі ваші блокування. Ми знаємо, як зберегти цінності нашого російського світу. А ваш світ, якщо не прокинеться, помре від своїх страхів.»
Приватне життя Багато років живе у фактичному шлюбі з танцюристкою Американського театру-балету та журналісткою Лізою Райнгарт (), з якою має трьох дітей: сина Пітера (* 1989), дочок Анну (* 1992) та Софію (* 1994).
З американською акторкою Джессікою Ленґ має дочку Александру (* 1981).
Під час роботи в Американському театрі балету мав роман із партнеркою Гілсі Кіркланд. Подробиці їх складного роману балерина опублікувала 1986 року в автобіографії «Dancing on My Grave»Kirkland, Gelsey, and Greg Lawrence. Dancing on My Grave. Garden City, New York: Doubleday and Company, 1986 (ISBN 0-385-19964-3)..
Цікаві факти Михайло Баришников номінувався на «Оскар» за роль другого плану в картині «Поворотний пункт». Фільм був представлений в одинадцяти номінаціях на премію, але не отримав жодної. У фільмі Михайло Баришников виконує пісню Володимира Висоцького «Дім кришталевий». Втеча Баришникова із СРСР нагадала такий же вчинок 13-річної давнини іншої радянської балетної зірки — Рудольфа Нурієва. Цій події присвятив сатиричний експромт російський актор і поет Валентин Гафт:
У 1990 році, спільно з фірмою Weekend Exercise Co, Баришников запустив бренд одягу для танцюристів Baryshnikov, а також випускав чоловічий одеколон під власним ім’ям — Misha. Поет Йосип Бродський присвятив Баришникову кілька віршів: «Класичний балет є замок краси…» (зі збірки «Частина мови») і «Раніше ми поливали газон з лійки…» (з книги «Пейзаж з повінню»). Михайло Баришников познайомив Йосипа Бродського з Володимиром Висоцьким.. Згадується у книзі Стівена Кінга «Необхідні речі». У 2015 році відбулася прем’єра вистави Алвіса Германіса «Бродський/Баришников».
Нагороди
Міжнародний конкурс балету у Варні 1966 року (золота медаль, юніорський дивізіон) 1969 Московський міжнародний конкурс балету (золота медаль) 1969 року Ніжинський приз, Паризька академія танцю, за виступ у опері «Вестріс» Номінація на премію «Оскар» за найкращого актора другого плану, Академія кінематографічних мистецтв і наук, за фільм «Поворотний момент» 1977 року Номінація на премію «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль другого плану 1977 року, Академія іноземного кіно, за фільм «Поворотний момент». Нагорода журналу «Танець» 1978 року 1979 DFA Єльського університету Людина року 1987 року за версією Hasty Pudding Theatricals, США 2000 року нагорода Центру Кеннеді Національна медаль США в галузі мистецтв (2000) Премія Джерома Роббінса 2004 року Національна мистецька премія 2005 року Премія Джорджа та Джуді Маркус за життєві досягнення 2006 року Почесний ступінь Нью-Йоркського університету (2006) Перший випуск лауреатів премії «Великі іммігранти», заснованої Корпорацією Карнегі з Нью-Йорка Почесний ступінь Консерваторії Університету Шенандоа (2007) Почесний ступінь Університету штату Монтклер 2008 року Імператорська премія Японії (2017) Почесний громадянин Тбілісі (2018) Почесний ступінь Університету Південної Каліфорнії 2019 року Командор ордена Трьох зірок (9 листопада 2021, Латвія ) Премія на честь коронації королеви Єлизавети II 2022 року
Ролі у драматичному театрі
— «У Парижі», драматична вистава російською та французькою мовами за оповіданням Івана Буніна. Спільна постановка Центру мистецтв Баришнікова, Лабораторії Дмитра Кримова, Фонду сприяння розвитку культури «Російське століття» та Korjaamo Theater. Режисер Дмитро Кримов, головні ролі виконали Михайло Баришников (генерал Микола Платонович) та Ганна Синякіна (Ольга Олександрівна). Прем'єра відбулася 17 серпня 2011 року в Гельсінкі, потім виставу показали в інших містах Європи та США.[ Интервью Барышникова Алтыну Кафтира]Рецензия на спектакль в Нью-Йорк Таймс от 04.08.2012 — «Старуха», вистава в жанрі фізичного театру за однойменним твором Данила Хармса. Спільна робота (постановка, сценографія, концепція світла) режисера Роберта Вілсона та акторів Віллема Дефо й Михайла Баришнікова. Прем'єра відбулася 4 липня 2013 року на міжнародному фестивалі в Манчестері. «Лист людині», вистава за щоденниками Вацлава Ніжинського, режисер Роберт Вілсон. — «Бродський / Баришников», моноспектакль за віршами Йосипа Бродського. Спільна постановка Нового Ризького театру та Baryshnikov Productions, режисер Алвіс Германіс. Прем'єра відбулася в Ризі, потім виставу показали в інших країнах. — «<Білий вертоліт», вистава Нового Ризького театру, режисер Алвіс Германіс (у ролі Папи Римського Бенедикта XVI). — «chekhovOS / експериментальна гра» за мотивами «Вишневого саду» Антона Чехова, спільний проєкт лабораторії віртуального театру Zero Gravity (театр «Арлекін», Бостон) та Центру мистецтв Баришнікова, режисер Ігор Голяк. Баришников у ролі Чехова читає російською мовою листи письменника, написані під час роботи над п'єсою, в останній період його життя. Його дочка Анна Баришникова зіграла роль Варі.Jenn Stanley. Arlekin Players' 'ChekhovOS' Is An Experimental Deconstruction Of 'The Cherry Orchard' // WBUR, 27 мая 2021Elisabeth Vincentelli. ‘chekhovOS /an experimental game/’ Review: Life on a Merry-Go-Round // The New York Times, 31 мая 2021 — «Сад» за мотивами «Вишневого саду» Антона Чехова, спільна постановка Центру мистецтв Баришнікова та театру «Арлекін», режисер Ігор Голяк (у ролі Фірса).Elisabeth Vincentelli. Chekhov Two Ways, With a Robot and Baryshnikov Along for the Ride // The New York Times, 3 июня 2022
Фільмографія — «Місто і пісня» (фільм-концерт, «Ленфільм») — Танцюрист — «Казка про холопа Нікішку» (фільм-балет на музику Марата Камілова, балетмейстер Кирило Ласкарі, Ленінградське телебачення) — Нікішка — «Молодий балет світу» (документальний фільм) — «Фієста» (реж. Сергей Юрский, Ленінградське телебачення, телевистава за романом Ернеста Гемінґвея у виконанні акторів БДТ імені Горького) — Педро Ромеро, матадор — «Поворотный пункт» — Юрій Копейкін (номінація на премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану) 1977 — «Лускунчик» — Принц — «Кармен» — Дон Хосе — «Дон Кіхот» — Базиль — «Білі ночі» — Коля Родченко — «Танцюристи» — Тоні — «Кабинет доктора Рамиреса» (режисер Пітер Селларс, римейк фільму 1920 року «Кабінет доктора Калігарі») — сомнамбула Сезар 1991 — «Справа фірми» — Петро Іванович Грушенко — «Секс і місто (сезон 6)» — Олександр Петровський — «Джек Раян: Теорія хаосу» — Сергій Олександрович Сорокін, міністр внутрішніх справ Росії
Примітки
Література
Барышников Михаил Николаевич // Энциклопедия российско-американских отношений. XVIII—XX века. — : Международные отношения, 2001. — 696 с. — ISBN 5-7133-1045-0.
Посилання