Прийшов парубок дівку сватати.
Але я,каже дівка,як всерджуся, то буду сидіти на печі, аж мені шмарок до печі примерзне.
А я,каже парубок,як всерджуся, а вип'ю склянку води, то кров у мені льодом стине; вип'ю другу, кров у мені огнем горить; вип'ю третю, то би-м з цілим світом бився.
Ну, добре, побралися. Десь якось жінка всердилася, вилізла на піч та й сидить, а шмарок аж до печі висить. То й що робити? Скочив чоловік до сусіди.
Ходіть,каже,до мене, влізьте на під, там є дванадцять палиць, а в стелі над піччю проверчена дірка. Як я крикну: «Святий отче Николаю, подай палицю!»,то ви мені крізь дірку палицю подасте.
Добре.
Вертається той до хати, жінка сидить, уже шмарок до печі примерзає. Взяв він три склянки, поставив на стіл, поналивав води, а нічого не каже. Випив однуходить, ходитьнічого. А тота дивиться з печі, що з того буде. Випив другу, надувсятакий червоний, як грань. Знов ходить по хаті. Випив третю та й до жінки, як крикне:
Святий отче Николаю, подай палицю! А палиця лізе крізь стелину. Як той почне латати жінку, як почне! Тота нічого, ані писне. Поламалася палиця.
Той знов кричить:
Святий отче Николаю, подай палицю! І знов палиця лізе, знов той б'є, б'є, аж поламав. І так одинадцять палиць. Той знов кричить:
Святий отче Николаю, подай палицю! Палиця лізе. «Ов,гадає собі жінка,біда! Той мене й на смерть уб'є, а Николай усе йому буде палиць подавати». Та до нього:
Не буду вже, не буду! Не виганяй душі з тіла!
Ну, коли так, то ще ліпше! І вже відтоді не сердилася.