Ме́хіко (, ) — столиця та найбільше місто Мексики. До 2016 року федеральний округ. З 2016 року окремий суб'єкт федерації з правами штату.
Загальна характеристика Це одне з найбільших міст світу та класифікується як міська агломерація, тому що це одне велике місто, що повільно поглинає інші, менші міста. Воно розташоване у долині Мехіко, великій долині на високому плато у центрі Мексики, приблизно 2240 метрів над рівнем моря, оточене майже з усіх сторін вулканами, які піднімаються на 4000 — 5500 метрів над рівнем моря.
Мехіко, як муніципалітет, було засноване у 1521 Ернаном Кортесом у середині осушеного зараз озера Тескоко на руїнах Теночтітлану, столиці Ацтекської імперії, та меншого міста Тлателолко. Муніципалітет було розформовано у 1928 і ім'я «Мехіко» зараз вживається в двох географічних назвах — столиці Мексики та назві великого населеного району (також існує штат Мехіко, Estado de Mexico, але в його назві має вживатися слово «штат»).
В історичному центрі міста співіснують будівлі, зведені ще за часів доіспанської епохи, як Темпло Майор і сучасні, як Аламеда (corredor Alameda), також за часів колоніальної епохи: Національний палац, Палац Ітурбіде (el Palacio de Iturbide), Кафедральний собор, Мінерський палац (el Palacio de Minería) тощо.
Історія Доколумбівські часи
Стародавнє ацтекське місто було засноване 18 березня 1325 як Теночтітлан, і тоді ж стало центром Імперії, яка у той час набирала силу. Те, що ацтекське місто було розташоване на острівці посередині озера Тескоко, змусило ацтеків побудувати штучні острови і створити систему каналів, щоб дозволити зростання столиці. Фактично озеро було солоним, але греблі, побудовані ацтеками, утримували місто оточеним прісною водою з річок, які вливалися в озеро. Два подвійних акведука постачали до міста питну воду, вода з озера використовувалася переважно для поливу рослин та побутових потреб. Вирощування рослин на плотах на поверхні озера було одним з основних джерел постачання їжі у місті.
Після сторіч доколумбівської цивілізації, іспанський завойовник Ернан Кортес вперше прибув до міста в 1519. Щиро прийнятий ацтеками, Кортес спробував захопити владу, коли його офіцери вбили імператора та багатьох представників ацтекської знаті під час званої вечері в імператорському палаці. Кортесу та кільком іспанцям у т.з.ніч скорботи вдалося врятуватися втечею. Пізніше Кортес повернувся на чолі величезної армії іспанців та тлашкальтеків, представників народу, який, на той час, перебував у стані війни з ацтеками. Після 79-денної облоги ацтеки, знесилені нестачею їжі та хворобами, що їх іспанці принесли з Європи та які вбили більше половини населення міста, зазнали поразки. Іспанці захопили місто 13 серпня 1521 і знищили більшу його частину. Захисник міста та останній імператор ацтеків Куаутемок зараз вважається національним героєм Мексики.
Колоніальний період
У 1525 відновлене місто стало столицею, політичним і культурним центром віце-королівства Нова Іспанія. Важливість міста була такою, що Генерал-капітанства Гватемала, Куба, Флорида і Філіппіни управлялися із нього. Колоніальний період досяг апогею з будівництвом кафедрального собору і базиліки Матері Божої Гваделупської.
Війна за незалежність, яка почалася в 1810 році, коли місцева знать не прийняла призначеного Наполеоном віце-короля і намагалося зберегти вірність принципам старої Іспанії, як і проголошення незалежності країни в 1821, були не в змозі зменшити вплив міста. Місто стало столицею першого правителя Мексиканської Імперії, Агустіна Ітурбіде, і потім республіки, яка замінила імперію в 1823.
Часи Республіки У 1824 році колишня столиця Ацтеків та в колоніальну еру столиця Нової Іспанії була оголошена Мексиканським Федеральним Округом відповідно до нової Конституції. Столицею штату Мехіко спочатку було визначене місто Текскоко, а згодом Толука.
8 серпня 1847 року, під час американо-мексиканської війни, у битві під Чурубуско, іноземні найманці, які називали себе батальйоном Св. Патріка, відбили атаку американців. Після отриманої перемоги над батальйоном Святого Патріка, 8-15 вересня 1847 року 1-4 дивізії армії США у битвах за Моліно-дель-Рей та Чапультепек, на чолі з генералом Вінфілдом Скоттом, розбили мексиканські війська і американцям вдалося захопити Мехіко та Веракрус. 13 вересня під час цих наступів 4 дивізія під керівництвом Джона А. Кітмана штурмувала палац Чапультепек у центрі міста. Під час битви за Чапультепек, коли стало зрозуміло, що американські війська перемагають, командувач мексиканськими військами Ніколас Браво наказав залишити фортецю та відступити. Попри це, шестеро молодих курсантів у віці від 13 до 19 років відмовилися залишити свої місця і вирішили дати останній бій американським силам. Усі курсанти героїчно полегли під час битви. За свідченням американських військових один з курсантів, Хуан Ескутіа, щоб не дозволити їм захопити мексиканський прапор, загорнувся у нього перед загибеллю. Цей героїчний вчинок відображений на фресках меморіалу, який був споруджений на місці битви. Вчинок шести курсантів-героїв залишився в історії Мексики як зразок героїзму та самопожертви, їхніми іменами названі численні вулиці, площі, школи Мексики. 14 вересня за підсумком війни Мексика була змушена віддати Сполученим Штатам Північну Каліфорнію та Нью-Мексико та визнати незалежність Техаса.
За недовготривалий період французької інтервенції Мексики Максиміліан I реконструював палац Чапультепек та змінив міське планування. Перш за все, через центр міста був прокладений великий проспект, зараз відомий як проспект Реформи, сформований за зразком Єлисейських полів у Парижі.
Під час 30-річного періоду диктатури Порфіріо Діаса, президент намагався перебудувати місто на порфірійсько-французький лад з елементами Римської колонізації, але мексиканська революція не дала можливості здійснитися планам до кінця. Багато проєктів залишилися завершеними наполовину. Одним з кращих проєктів — статуя Янгола Незалежності в пам'ять про перемогу над іспанськими колонізаторами. Серед інших визначних пам'яток та будівель—палац образотворчого мистецтва та ін.
Під час мексиканської революції столиця майже уникнула насильства в результаті десятирічного конфлікту. Найважливішим епізодом цього періоду для міста був лютий 1913 р. коли федеральні сили 10 днів протистояли повстанцям на чолі із Франсіско І. Мадеро. Під час перевороту артилерійським обстрілом було вбито багатьох громадян, що підірвало авторитетність Мадеро перед населенням. Генерал федеральної армії Вікторіано Хуерта, помітивши певну слабкість повстанців, висунув ультиматум уряду Мадеро з вимогою його піти у відставку. Пізніше його та Піно Суареса було вбито на шляху до в'язниці Лєкумеррі. У липні 1914 року Хуерта зупинив армії Панчо Вілья та Еміліано Сапати на в'їзді до Мехіко, але місто не зазнало насильства. Хуерта відмовився від столиці, а завойовницькі армії попрямували далі.
Недавня історія
З 1960-х років почався сильний зріст населення. Між 1960 і 1980 роками населення міста збільшилося майже удвічі до майже 9 мільйонів.
У 1968 р. в місті відбулися Олімпійські Ігри. Водночас цього року сутички студентів із поліцією привели до масової загибелі перших. У 1969 році в Мехіко було відкрито лінію метро. У 1970 році на стадіоні Ацтека відбувся чемпіонат світу з футболу, вперше не території Північної Америки.
19 вересня 1985 р., о 07:19, місто пережило землетрус силою 8,1 балів за шкалою Ріхтера, який призвів до смертей 5000—20000 людей і ще 50000—90000 містян залишилося без житла. Разом із багатьма урядовими будівлями було зруйновано сто тисяч житлових будинків. Багато історичних будівель витримали землетрус, у той час коли нові були зруйновані повністю. За три хвилини коливань місту були завдані збитки у понад 4 млрд дол. США.
В 1986 р. Мехіко вдруге прийняло фінальну частину Чемпіонату Світу FIFA.
Протягом 1990-х рр. Мехіко почало зростати як економічний і культурний центр, важливий не тільки в Латинській Америці, але у всьому світі. Будівництво нових хмарочосів (Вежа Майор і Мексиканського Світового Торгового Центру), як і великий приток іммігрантів створили умови для цього розвитку.
До 1928 року в муніципалітетах Мехіко обиралися мери (алькальди, пізніше відомі як муніципальні президенти), коли муніципалітет (офіційно відомий як муніципалітет Мехіко) був розформований, але його корпорація мерії (ісп. ayuntamiento) залишилася без змін. У 1987 та 1993 роках право вибору федеральним урядом Мексики передалося мешканцям Федерального Округу. В 1997 р. мешканці вперше обирали голову уряду ФО (Jefe de Gobierno del D.F.). Раніше право на його призначення мав лише президент Мексики. Першим обраним головою від містян став Куаутемок Карденас (ісп. Cuauhtémoc Cárdenas).
Мехіко — це фінансовий центр Латинської Америки і фактично кожна іноземна та мексиканська корпорація має в ньому своє представництво. Це приносить округу 25 % ВВП всієї Мексики, що становлять 815 млрд.-1,1 трлн доларів США. Мехіко — це один з найголовніших культурних центрів у світі, де безліч музеїв та театрів.
Клімат
Демографія За муніципальним переписом, проведеним у 2005 році, у столичному федеральному окрузі Мехіко проживало 19 331 365 чоловік, це майже 20 відсотків загальної чисельності населення всієї Мексики. Згідно із прогнозами Національної ради з народонаселення (КОНАПО), у самому місті Мехіко мешкатиме 8 193 899 жителів у місті, а решта населення проживатиме в столичному окрузі.
Населення і його приріст
Етнічний склад Більшість мешканців міста є метиси (люди змішаного європейського походження і корінного населення). Хоча у відносній чисельності щодо метисів, корінне населення Мексики становить лише один відсоток мешканців столиці, а в усьому федеральному окрузі індіанські народності Мексики представлені ширше. Більш ніж 360 тис. мексиканських індіанців, майже всіх етнічних груп країни проживають в столичному федеральному окрузі. Найбільша за чисельністю етнічна група, що проживає у Мехіко — народність науа. Інші представники корінних народів, що проживають у федеральному окрузі не є рідними для регіону, а є вихідцями з інших територій. Тому вважається, що в місті ще мешкають — міштеки, отомо, сапотеки і масахуа, тахулькас, пурепеча, майя та інші малочисельні групи.
Доволі часто покоління індіанців, які народилися в Мехіко, асимілюються в космополітичну культуру мегаполісу, вважаючи її домінуючою, хоча з початку XXI століття спостерігаються протестні вияви серед представників корінних культур, які мешкають в місті. Більшість індіанців, що проживають в Мехіко, відмовилися від використання своєї мови, визнавши загальнодержавну іспанську, але ще залишаються певні острівці спілкування на корінних наріччях, здебільшого у побуті.Indígenas de la Ciudad de México , en el sitio en internet de la Comisión Nacional para el Desarrollo de los Pueblos Indígenas de México, consultado el 17 de enero de 2007.
До Мексики в пошуках кращої долі постійно прибувають іммігранти, здебільшого з бідніших країн Латинської Америки. Федеральний округ також є домом для більшості іноземців, які проживають у Мексиці. Чисельні громади іспанців, американців, аргентинців, колумбійців, французів, німців та ліванців складають решту населення столиці, правда, формують лише невеликий відсоток загальної кількості населення.
Мови міста Як і в усій Мексиці, домінуючою мовою у федеральному окрузі є іспанська, нею говорить переважна більшість жителів столиці. Крім того, у бізнесовому середовищі (у великому бізнесі) досить часто вживається англійська мова (хоча говорити нею, особливо в побуті, не прийнято).
Але внаслідок проживання на території міста ще й інших, нечисленних, етнічних груп, на вулицях можна почути практично всі інші мови корінних жителів Мексики, більшість з них — це нахуатль, отомо, міштек, сапотек і масахуа (Нахуатль — 37 450; Отомо -17 083; Міштеки -16 268; Сапотек -14 117; Масахуа -9 631).
Релігія в місті