Канада стала самостійною у 1867, коли три провінції Британської Північної Америки були об'єднані у домініон. У ході створення домініону франкомовна провінція Канада була розділена на дві (Квебек і Онтаріо), а до них було приєднано ще дві англомовні провінції (Нова Шотландія і Нью-Брансвік). Крім того Велика Британія поступилася Канаді своїми володіннями в Північній АмериціБагато канадських теренів перед тим як стати частиною Британською Північною Америкою були частиною колоній Канади і Акадії у Новій Франції. Французький вплив був сильним, а створення домініону Канада з англо-французьких колоній дозволяло його послабити.
Зовнішні кордони Канади змінювалися сім разів, а в ході розвитку кількість регіонів зросла від чотирьох провінцій до десяти провінцій і трьох територій.
Шкала часу
1 липня 1867
Домініон Канада було створено з трьох провінцій Британської Північної Америки: провінції Канада, яка була розділена на дві провінції Онтаріо і Квебек, і колоній Нью-Брансвік і Нової Шотландії.
15 липня 1870
Велика Британія поступилася на користь Канади більшу частину своїх володінь у Північній Америці: Землю Руперта і Північно-Західну територію, що стали Північно-Західними територіями. Договір 1868 про Землю Руперта передавав ці землі Канаді в 1869, але на ділі це було здійснено лише в 1870, коли 300 000 фунтів стерлінгів були заплачені Компанії Гудзонової затоки. Згідно з Манітобським актом на невеликій частині Землі Руперта - колонії Ред-Рівер, що оточувала місто Вінніпег, було створено провінцією Манітоба.
20 липня 1871
Британська колонія Британська Колумбія приєдналася до Канади як шоста провінція.
1 липня 1873
Британська колонія Острів Принца Едуарда приєдналася до Канади як сьома провінція.
26 липня 1874
Межі провінції Онтаріо були розширені на північ і західЗа часів створення провінції Канада, її кордони не були повністю зрозумілі, і Онтаріо, претендувала на території до Скелястих гір і Північного Льодовитого океану. З придбанням Канадою Землі Руперта Онтаріо була зацікавлена в чіткому визначенні своїх кордонів. За погодженням з федеральним урядом межа Онтаріо була переміщена на північ до 51-ї паралелі.
12 квітня 1876
12 квітня 1876 з Північно-Західних територій було виділено округ Ківатін, що розділив Північно-Західні територіїВін розташовувався на північ від Манітоби і на захід від Онтаріо.
1 вересня 1880
Велика Британія поступилася своїми Арктичними островами на користь Канади, вони увійшли у склад Північно-Західних територій.
1 липня 1881
Межі Манітоби були розширені за рахунок округу Ківатін до західних кордонів Онтаріо. Але частина цих територій оспорювалося Онтаріо
7 травня 1886
Південно-західна межа округу Ківатін була змінена, щоб відповідати кордонам нових тимчасових округів Північно-Західних територій, створених у 1882 повертаючи деякі терени Північно-Західним територіям Тимчасовими округами були: округ Альберта, округ Атабаска, округ Ассинібоїа (Assiniboia) і округ Саскачеван адміністративно підпорядковувалися на відміну від округу Ківатін Північно-Західним територіям.
12 серпня 1889
Суперечка між Манітобою і Онтаріо закінчився тим, що межі Онтаріо були згідно з Актом про Канаду 1889 (пункт межі Онтаріо) розширилися на захід до озера Лісового і до річки Олбані.
2 жовтня 1895
Округ Ківатін приєднав частину Північно-Західних територій на північ від Манітоби на материку, і всі острови на узбережжі Гудзонової затоки, а також заток Джеймса і Унгава. Частина теренів між округом Ківатін, Онтаріо, і Гудзоновою затокою не було включено в округ Ківатін. У Північно-західних територіях було сформовано чотири додаткових тимчасових округи: округ Юкон, округ Унгава, округ Маккензі і округ Франклін. 1897 Були змінені межі округу Ківатін. До його складу увійшли острів Саутгемптон, острів Котс острів Акіміскі тощо.
13 червня 1898
Територія Юкон була створена з округу Юкон (у північно-західній частині Північно-Західних територій), а Квебецький прикордонний розширювальний акт 1898 року, пересунув кордон Квебеку на північ до ріки Істмейн.
23 травня 1901
Східний кордон території Юкон пройшла по річці Пеллі. 20 жовтня 1903
Прикордонний спір про Алясці було вирішене на користь Сполучених Штатів.
1 вересня 1905
З Північно-Західних територій були виділені провінції Альберта і Саскачеван. Західний кордон Саскачевана і східний кордон Альберти 110 ° західної довготи. Південні і північні кордони Альберти як і Саскачевана: на півдні це межа Канади і США або сорок дев'ята паралель, на півночі шестидесята паралель. Західні кордони Альберти вздовж піків Скелястих гір до 60-ї паралелі. 1906
Північно-Західні території були перейменовані (в назві до 1912 року був прибраний дефіс)
15 травня 1912
Манітоба, Онтаріо, Квебек і розширили свою територію на північ до сучасних кордонів. Північно-Західні території з цього року стали включати землі на північ від 60-ї паралелі (крім островів Гудзонової затоки і затоки Джеймс). Вони поділялися на три округи: Ківатін, Макензі і Франклін. 1925
Межі Північно-Західних територій були розширені до Північного полюса .
11 березня 1927
Британська Таємна Рада в 1927 році вирішила Лабрадорську прикордонну суперечку між Лабрадором і Квебеком передавши частину земель домініону Канади - Домініон Ньюфаундленд.
11 листопада 1930 Норвегія поступилася Канаді острови Свердруп, в обмін на британське визнання норвезького суверенітету над островом Ян Маєн
31 березня 1949
Домініон Ньюфаундленд і його володіння Лабрадор, стають десятою провінцією Ньюфаундленд.
1 квітня 1999
З Північно-Західних територій була виділена територія Нунавутвключаючи весь округ Ківатін і більшу частину округів Маккензі і Франкліна. Тимчасові округу як адміністративні області в Північно-західних територіях були скасовані.
6 грудня 2001
Провінція Ньюфаундленд була перейменована у провінцію Ньюфаундленд і Лабрадор.
1 квітня 2003
Територія Юкон була перейменована в Юкон.
Примітки