F-14 Tomcat ( «То́мкет») — двомісний реактивний палубний перехоплювач, багатоцільовий винищувач четвертого покоління з крилом змінної стрілоподібності виробництва Grumman Aircraft Engineering Corporation.
Розроблений на початку 1970-х для заміни F-4 «Фантом» II. Поставлявся на експорт в Іран до Ісламської революції 1978 року, де досі стоїть на озброєнні. Знятий з озброєння у ВМС США 2006 року й замінений на F/A-18 E/F Super Hornet.
Історія розробки У червні 1968 року ВМС США розпочали конкурс на важкий палубний винищувач зі змінною геометрією крила, що передбачався на заміну застарілим F-4 «Фантом II», яким не вистачало маневреності, необхідної для переваги над МіГами. Це призвело до появи програми VFAX (Naval Fighter Attack Experimental — «морський штурмовик-винищувач експериментальний») для дослідження нових винищувачів, які замінять або витіснять «Фантом» у ролі винищувача та наземного штурмовика, тоді як програма TFX (Tactical Fighter Experimental — «тактичний винищувач експериментальний») працювала над винищувачем-перехоплювачем далекого радіусу діїSpangenberg, George. "Spangenberg Fighter Study Dilemma." georgespangenberg.com. Retrieved: 24 March 2012.. Маючи можливість обрати проєкт, програму VFAX завершили на користь нового проєкту, який би поєднував обидві ролі. У липні 1968 року (NAVAIR) видало запит на пропозиції для програми VFX (Naval Fighter Experimental — «морський винищувач експериментальний»). Програма VFX вимагала двомісного, двомоторного винищувача для повітряного бою з максимальною швидкістю 2,2 МахаA Dictionary of Aviation, David W. Wragg. , 1st Edition Published by Osprey, 1973 / Published by Frederick Fell, Inc., NY, 1974 (1st American Edition.), Page 123.. Літак також повинен мати вбудовану 20-мм гармату M61 Vulcan і другорядну роль ближньої повітряної підтримки. Ракетне озброєння «повітря — повітря» для VFX мало складатися з шістьох AIM-54 Phoenix або комбінації з шести AIM-7 Sparrow і чотирьох AIM-9 Sidewinder. Заявки на участь в проєкті надійшли від п'ятьох фірм: General Dynamics, Grumman, Ling-Temco-Vought, McDonnell Douglas та North American RockwellSpick 1985, pp. 9–10.Woolridge, Capt. E.T., ed. Into the Jet Age: Conflict and Change in Naval Aviation 1945–1975, an Oral History. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press, 1995. .
Із самого початку робіт над проєктом, F-14 конструювався як літак, здатний завоювати повітряну перевагу в безпосередній близькості від авіаносців, з яких передбачалося використовувати ці літаки. Додатковою функцією мала була бути можливість завдавати ударів по тактичних наземних і надводних цілях. McDonnell Douglas і Grumman були обрані фіналістами в грудні 1968 року, але проєкт Grumman виграв конкурс і в січні 1969 року був укладений контракт. Перший прототип F-14 піднявся в повітря 21 грудня 1970 року і за ним відразу пішла передсерійна партія з 11 літаків. Влітку 1972 року були завершені випробування F-14 на авіаносцях і промислові поставки для флоту почалися в жовтні того ж року.
F-14 був орієнтований в першу чергу на відбиття ракетних ударів по корабельних групах. Основним елементом F-14 є система управління озброєнням Hughes AN/AWG-9 з багаторежимною імпульсно-доплерівською РЛС. За інформацією міністерства оборони СРСР, дальність виявлення цілі з ЕПР 3 м² — 160 км, супровід 24 цілей і наведення на 6, діапазон роботи РЛС 8—10 ГГц. Дальність виявлення теплопеленгатором (телескоп) в ППС — 220 км, в ЗПС — 300 км. Пізніше літаки отримали телекамеру «Нортроп», яка дозволяє визначати цілі на відстані до 100 км. Також «Томкет» мав вбудований комплекс радіоелектронної боротьбиBaugher, Joe. "Grumman F-14A Tomcat." Joe Baugher's Encyclopedia of American Military Aircraft, 13 February 2000. Retrieved: 6 May 2010..
Для ближнього бою «Томкет» має вбудовану 20-мм автоматичну гармату General Electric M61A1 VulcanLong Range Acquisition Estimates (FY 91 Base Year Projections) . — Washington, D.C.: U.S. Government Printing Office, 1990. — P. 28 — 549 p., з бойовим комплектом у 675 набоїв. Основу ракетного озброєння становили чотири ракети «повітря — повітря» AIM-54 або AIM-7, що розташовувалися на пілонах під фюзеляжем. F-14 є єдиним літаком, здатним нести ракету «повітря — повітря» великої дальності AIM-54A Phoenix. Ця ракета, вартістю 500 тис. доларів, здатна вражати цілі на відстані 185 км. Це дає F-14 можливість знищувати більшість літаків супротивника до того, як сам він з'явиться у них на екрані радара. На додаток до них на підкрильних пілонах могли розташовуватися ще чотири ракети AIM-9 Sidewinder. Для ураження наземних (надводних) цілей F-14A міг використовувати лише некеровані авіабомби. Крім того, «Томкет» був здатний нести до 6576 кг наступального озброєння різних класів.
Роботи над F-14A були затьмарені втратою першого прототипу в грудні 1970 року, однак попри це, ВМС США були поставлені 478 машин і ще 79 були продані Ірану в 1976—1978 роках (модифікація F-14A-GR). Наступною мала стати модель F-14B, оснащена двигунами Pratt & Whitney F401-PW-400, але роботи над нею були згорнуті. Замість цього 38 літаків F-14A, починаючи з 1986, були переоснащені двигунами General Electric F110-GE-400Dorr 1991, p. 70, і згодом отримали позначення F-14B. 1990 року з'явилась модифікація F-14D, яка відрізнялася від попередніх потужнішим радаром Hughes AN/APG-71 (система дозволяє супроводжувати 24 цілі і здійснювати захоплення і запуск ракет по шести з них одночасно, на різних висотах і дальностях, а також більшою стійкістю до радіоперешкод), удосконаленою авіонікою і переобладнаною кабіною. Всього було побудовано 37 літаків цього типу, ще 104 переробили з раніше випущених F-14A, вони мали позначення F-14D (R). Передбачалось модернізувати всі F-14A, але закінчення ««холодної війни»» зменшило витрати на озброєння.
Походження назви «Tomcat» Назву «Tomcat» частково обрали на честь адмірала , оскільки прізвисько «Tom's Cat» вже широко використовувалося в програмі під час розробки для відображення участі Конноллі, і тепер це прізвисько було адаптоване до офіційної назви відповідно до традиції Grumman давати своїм винищувачам назви, пов'язані з котами. Зміна назви на Tomcat пов'язала літак із попередніми літаками Grumman, такими як гвинтові винищувачі Wildcat, Hellcat, Tigercat і Bearcat, а також реактивними винищувачами Panther, Cougar і Tiger. Серед інших розглянутих назв були Alley Cat (визнана недоречною через сексуальні конотації) і SeacatMarrett 2006, p. 18..
Експлуатація
США
F-14 був прийнятий на озброєння у вересні 1974. Бойове хрещення отримали тоді ж, коли дві ескадрильї F-14 прикривали американську евакуацію з Сайгону. Загалом у 80—90-х роках ними було озброєно 24 бойові і 4 резервні ескадрильї.
Американські «Томкет» брали участь у двох сутичках з лівійською авіацією над затокою Сідра, збивши 19 серпня 1981 року два Су-22 (див. перший інцидент в затоці Сідра). У цьому бою два F-14 з VF-41 Black Aces зіткнулися з двома лівійськими Су-22. F-14 ухилилися від лівійської ракети та відкрили вогонь у відповідь, збивши обидва лівійські літаки ракетами AIM-9L SidewinderDorr 1991, pp. 74–75. F-14 ВМС США знову зіткнулися з лівійськими літаками 4 січня 1989 року, коли два F-14 з VF-32 збили два лівійських МіГ-23 під час другого інциденту в затоці Сідра (див. другий інцидент в затоці Сідра)Dorr 1991, pp. 76–77.
Участь F-14 в операції «Буря в пустелі» 1991 року складалася з бойового повітряного патрулювання () над Червоним морем і Перською затокою, а також з наземних місій, що включали ескорт ударів і розвідку. До останніх днів «Бурі в пустелі» повітряне домінування в країні було покладено на F-15 «Іґл» ПС США через те, що накази про розподіл завдань () визначали основні наземні станції CAP для F-15. Правила ведення бойових дій (), які діяли, також вимагали суворого визначення "свій-чужий" при використанні озброєння за межами візуальної видимості, такого як AIM-7 Sparrow і особливо AIM-54 Phoenix. Це заважало Томкетам використовувати свою найпотужнішу зброю. Крім того, потужні випромінювання радара AWG-9 виявляються на великій відстані за допомогою приймача попередження про радіолокаційне випромінювання. Іракські винищувачі рутинно відступали, щойно Томкети "засвічували їх" за допомогою AWG-9Gillcrest 1994, p. 168."Capt. Dale "Snort" Snodgrass, USN (Ret.) Interview by John Sponauer" . (30 August 2000). SimHQ. Retrieved: 26 November 2010.. ВМС США зазнали єдиної втрати F-14 від дій ворога 21 січня 1991 року, коли BuNo 161430, F-14A, модернізований до F-14A+, з VF-103 був збитий ракетою SA-2 під час ескортної місії поблизу авіабази Аль-Асад в Іраку. Обидва члени екіпажу вижили після катапультування: пілот був врятований силами спеціальних операцій ПС США, а офіцер радіолокаційного перехоплення був захоплений іракськими військами як військовополонений до кінця війниBaugher, Joe. "F-14." U.S. Navy and U.S. Marine Corps BuNos, 30 September 2006. Retrieved: 6 May 2010.. Літак з VF-1 також здійснив останнє ураження F-14 у службі США, знищивши вертоліт Мі-8 ракетою AIM-9 Sidewinder.
У 1995 році F-14 із VF-14 та VF-41 брали участь в операції «Обдумана сила», а також в операції «Союзна сила» у 1999 році. У 1998 році VF-32 та VF-213 брали участь в операції «Лис пустелі». 15 лютого 2001 року до арсеналу F-14 було додано Joint Direct Attack Munition (JDAM). 7 жовтня 2001 року F-14 очолили деякі з перших ударів по Афганістану, що ознаменувало початок операції «Нескорена свобода», а перший скид JDAM з F-14 відбувся 11 березня 2002 року. F-14 із VF-2, VF-31, VF-32, VF-154 і VF-213 також брали участь в операції «Свобода Іраку». F-14D з VF-2, VF-31 та VF-213 отримали можливість використання JDAM у березні 2003 року"U.S. Navy's F-14D Tomcats Gain JDAM Capability." Navy Newsstand (United States Navy), 21 March 2003. Retrieved: 20 January 2007.. 10 грудня 2005 року F-14D з VF-31 та VF-213 були модернізовані системою ROVER III для передачі зображень на наземного передового авіанавідника (FAC; )"ROVER System Revolutionizes F-14's Ground Support Capability." Navy Newsstand (United States Navy), 14 December 2005. Retrieved: 20 January 2007.. ВМС США вирішили зняти F-14 з експлуатації, а F/A-18E/F Super Hornet зайняв їх місце для виконання функцій захисту флоту та ударних операцій, які раніше виконували F-14"Navy's 'Top Gun' Tomcat Fighter Jet Makes Ceremonial Final Flight." Associated Press, 22 September 2006. Retrieved: 17 July 2008..
Зняття з озброєння
Спочатку закінчення експлуатації F-14 було заплановано на 2008 рік, але успішне введення в дію винищувачів F-18E/F Super Hornet дозволило зробити це раніше встановленого терміну.
F-14 офіційно знято з озброєння ВМС США 22 вересня 2006 року, останній політ ескадрильї VF-31 і VF-213 з авіаносця «Теодор Рузвельт», оснащених F-14D, відбувся 10 березня того ж року, всі літаки моделей A і B були виведені до резерву ще ранішеОфіційні дані ВМС США .
Фактичний останній політ F-14 на службі в США відбувся 4 жовтня 2006 року, коли F-14D з VF-31 був перевезений зі станції авіації ВМС США Ошеана, Вірджинія до аеропорту Республіка на Лонг-Айленді, Нью-ЙоркVanden Brook, Tom. "Navy retires F-14, the Coolest of Cold Warriors". USA Today, 22 September 2006. Retrieved: 20 January 2007.. Залишені цілі літаки F-14 у США були перевезені та зберігалися в 309-й групі з технічного обслуговування та відновлення авіаційної техніки "Boneyard" на авіабазі Девіс-Монтен в штаті Аризона. У 2007 році ВМС США оголосили про плани знищити залишені F-14, щоб запобігти придбанню будь-яких компонентів Іраном"Pentagon shreds F-14s to keep parts from enemies." AP, 2 July 2007. Retrieved: 8 December 2009.. У серпні 2009 року 309-та AMARG заявила, що останні літаки були відправлені на HVF West у Тусон, Аризона, для знищення. На той час лише 11 F-14 залишалися в пустельному сховищі .
Відновлення експлуатації