JAS 39 Gripen ( — грифон) — шведський багатоцільовий винищувач четвертого покоління, який розробила та виробляє компанія Saab.
Роботи над літаком розпочали в 1979 році, а у 1988-у літак уперше злетів. 1 листопада 1997 року JAS 39 було офіційно прийнято на озброєння Шведських Повітряних Сил. Винищувач експортували до Чехії, Угорщини, Південно-Африканської Республіки і Таїланду, також рішення придбати JAS 39 ухвалила Бразилія.
Шведські «Гріпени» брали участь у міжнародній військовій операції в Лівії, під час якої патрулювали повітряний простір і вели розвідку.
Глибока модернізація серії Gripen, яка раніше згадувалась як Gripen NG (Next Generation) або Super JAS, наразі має позначення JAS 39E/F Gripen. Постачання цієї версії до Повітряних сил Швеції та Бразилії розпочалися у 2019 році. Зміни у порівнянні з JAS 39C включають більший фюзеляж, потужніший двигун, збільшену вантажопідйомність для озброєння, нову кабіну пілота, архітектуру авіоніки, систему радіоелектронної боротьби та інші вдосконалення.
Історія створення
Необхідність замінити винищувачі Saab 35 Draken та Saab 37 Viggen стала очевидною уже наприкінці 1970-х років.Frawley 2002, p. 147. Для цього шведські повітряні сили виробили вимоги до нового літака, які включали швидкість 2 Маха і можливість злітати зі злітної смуги довжиною до 800 м. Також він мав бути легший за Saab 37, але при цьому мати краще співвідношення корисного навантаження до дальності польоту.Spick 2000, pp. 426–27. Компанія Saab запропонувала військовим два проєкти: Saab 38 і A 20. Перший мав використовуватися як штурмовик і тренувальний літак, а інший як винищувач-бомбардувальник та морський розвідник.Björeman 2009, pp. 139–49. Також розглядалася можливість придбання американських винищувачів F-16 Fighting Falcon, F/A-18 Hornet і та французького Mirage 2000. Але ні один із цих варіантів так і не був підтриманий, тому в 1979 році шведські ПС почали вивчати можливість створення універсального літака під назвою «JAS». Абревіатура розшифровувалася як Jakt (винищувач), Attack (штурмовик), Spaning (розвідник).
Найбільш перспективним виявився «Проєкт 2105» компанії Saab, який і ліг в основу майбутнього винищувача. Ще на стадії підготовки в проєкт неодноразово вносилися зміни, тому він став називатися «Проєкт 2108», а пізніше — «Проєкт 2110». У 1980 році для розробки літака було створене підприємство Industrigruppen JAS, до якого увійшли компанії Saab-Scania, , Ericsson Microwave Systems AB і FFV Aerotech. Також до роботи над проєктом долучились спеціалісти шведських повітряних сил. В 1982-у проєкт отримав державне фінансування, що значно пришвидшило дослідницькі роботи. У тому ж році шведський уряд та Industrigruppen JAS підписали контракт на розробку нового винищувача і побудову п'яти льотних прототипів, також угода включала придбання 30 літаків першої партії.
Тим часом розробники визначили вигляд майбутнього літака — це мав бути легкий, статично нестабільний одномісний винищувач, спроєктований по аеродинамічній схемі «качка» і обладнаний електродистанційною системою управління. Як силова установка був обраний двигун , розроблений на базі американського .
Уперше прототип літака був продемонстрований 26 квітня 1987 року.Winchester 2004, p. 216. Перший політ мав відбутися в тому ж році, але через проблеми з системою управління польотом його відклали на 18 місяців. І тільки 9 грудня 1988-го перший «Гріпен» (с/н 39-1) здійнявся у повітря, політ тривалістю 51 хвилину пройшов успішно.Flight International 1988, p. 3. Під час випробувань літака найбільше занепокоєння викликала авіоніка, особливо електродистанційна система управління польотом. Саме помилки в програмному забезпеченні ЕДСУ і сильні пориви вітру призвели до аварії 2 лютого 1989-го, під час якої розбився льотний прототип «Гріпена», пілот при цьому успішно катапультувався, хоча і зазнав незначних ушкоджень під час приземлення.Gaines 1989, p. 4
Через аварію розробка літака затягнулася і тільки наприкінці 1991-го компанія Saab повідомила, що їй вдалося вирішити проблеми з авіонікою та програмним забезпеченням. Ця заява підтверджувалася успішними випробуваннями льотних прототипів. Тому в наступному році розпочалася розробка двомісної версії винищувача, одночасно шведський уряд вирішив придбати другу партію «Гріпенів». На початку 1993-го був випущений перший серійний JAS 39А (с/н 39-101). Але 8 серпня того ж року під час авіашоу в Стокгольмі розбився другий серійний «Гріпен» (с/н 39-102), аварію викликали помилки пілота і проблеми в програмному забезпеченні ЕДСУ. Це призвело до припинення польотів усіх літаків, які відновилися тільки у грудні 1993-го, коли спеціалісти Saab доробили програмне забезпечення.
29 квітня 1996-го здійснив перший політ двомісний JAS 39В. У тому ж році «Гріпен» завершив усі льотні випробування і у червні був офіційно уведений в експлуатацію шведськими повітряними силами.
Виробництво та вартість Перший контракт включав опцію на замовлення 110 літаків, яку реалізували в червні 1992 року. Другий блок складався з 96 одномісних JAS 39A і 14 двомісних JAS 39B. Варіант JAS 39B на 66 см довший за JAS 39A, щоб розмістити друге сидіння, що також вимагало видалення гармати та зменшення внутрішнього об'єму пального. До квітня 1994 року було завершено п'ять прототипів і два серійні Gripen, однак ракета для ураження поза візуальною дальністю ще не була обрана. Третій блок замовили в червні 1997 року, який складався з 50 модернізованих одномісних JAS 39C і 14 двомісних JAS 39D, відомих як «Turbo Gripen», з сумісністю з НАТО для експорту. Літаки третього блоку, що постачалися між 2002 і 2008 роками, мали потужнішу та оновлену авіоніку, здатність до дозаправлення у повітрі за допомогою висувних штанг на правому борту літака та систему генерації кисню для тривалих місій. Дозаправлення у повітрі випробували за допомогою спеціально обладнаного прототипу (39-4), який успішно провів випробування з літаком Королівських ПС Великої Британії VC10 у 1998 році.
Виробництво у Бразилії 25 березня 2026 року компанії Saab та Embraer спільно представили перший винищувач JAS 39 Gripen E, виготовлений у Бразилії.
Виробничий майданчик у Гавіан-Пейшоту використовує місцеві та міжнародні ланцюги постачання. За угодою в країні мають випустити ще 14 літаків для потреб Повітряних сил.
Вартість експлуатації Згідно з дослідженням Jane's Information Group 2012 року, експлуатаційні витрати Gripen були найнижчими серед кількох сучасних винищувачів і оцінювалися у 4 700 доларів за годину польоту.
Конструкція
Загальний огляд
Літак спроєктований по аеродинамічній схемі «качка» і його рулі керування дозволяють створювати позитивну підйомну силу на всіх швидкостях польоту, в той час як трикутне крило компенсує задньому стабілізатору негативну підйомну силу на високих швидкостях. Тому JAS 39 має хороше балансування під час надзвукового польоту і високі злітно-посадкові характеристики.
Планер «Гріпена» складається із 60 тисяч деталей, під час його виробництва широко використовуються композитні матеріали, в основному вуглепластики. Їх частка складає 29 % маси планера, при цьому на алюміній приходиться 60 %, титан 6 %, а на інші матеріали — 5 %.«JAS.39 Gripen» www.airwar.ru Із вуглепластиків виготовлені кесони крила, вертикальне і переднє горизонтальне оперення, різноманітні обтічники та стулки. Застосування композитних матеріалів дозволило збільшити термін експлуатації літака, який по розрахункам виробника складає 50 років.
«Гріпен» статично нестабільний літак, тобто його аеродинамічний фокус зміщений вперед від центру мас. Таке компонування дозволяє підвищити маневреність літака, але під час польотів з високими перевантаженнями існує висока імовірність, що він може вийти в закритичні режими і розвалитися в повітрі. Тому JAS 39 має електродистанційну систему управління польотом, яка дозволяє зберігати керованість літака під час інтенсивного маневрування з високими перевантаженнями.«Gripen the multirole fighter.» www.saabgroup.com Для підвищення безпеки польоту ЕДСУ дублюється механічною системою управління.«Reaktionsmotor 12 — både vacker och stark.» www.idg.se, 2008-09-19.
JAS 39 оснащений переднім горизонтальним оперенням (ПГО), яке покращує його злітно-посадкові характеристики. Але ПГО збільшує радіолокаційну помітність літака, хоча під час розробки JAS 39 конструктори намагалися максимально знизити ефективну площу розсіювання. У випадку відмови електронної системи управління і вмикання резервної, ПГО скидається і завдяки відмінній аеродинамічній схемі літак автоматично вирівнюється.«JAS 39 Gripen.» www.airbase.ru
Для зменшення пробігу під час посадки, «Гріпен» оснащений потужними повітряними гальмами, а його шасі має жорстку конструкцію, також малій дистанції пробігу сприяє наявність ПГО. Шасі літака має карбонні гальма і автомат ковзання, що полегшує посадку на зледенілі злітно-посадкові смуги. Під час польоту вони прибираються в підфюзеляжні відсіки. База шасі складає 5,2 м (на двомісних модифікаціях — 5,9 м), а ширина колії — 2,4 м.
Для полегшення технічного обслуговування і здешевлення експлуатації, головні системи «Гріпена», як двигун RM12 і радар PS-05/A мають модульну конструкцію, також це значно полегшує модернізацію літака.
Авіоніка
Авіоніка JAS 39 повністю інтегрована в єдиний комплекс на основі цифрової бази даних MIL-STD 1553B. Інтеграція авіоніки дозволила значно підвищити ефективність «Гріпена» під час виконання бойових завдань. Пілот може отримувати інформацію відразу з трьох джерел: бортові датчики, системи зв'язку і канали передачі даних. При цьому система передачі інформації CDL 39, яка використовується на винищувачах «Гріпен», під час прийняття його на озброєння не мала аналогів у світі. За обсягом передачі даних вона в рази перевищувала найкращі західні системи JTIDS та Link 16. Дальність дії системи становить близько 500 км і може значно збільшитись при застосуванні літаків-ретрансляторів. Канали передачі інформації мають високу захищеність від перехоплення і радіоелектронних перешкод.
Завдяки системі CDL 39 літак має високу тактичну гнучкість. Наприклад, під час виконання ударної місії JAS 39 може здійснювати атаку, одночасно вести радіолокаційне спостереження за районом, в якому знаходиться ціль і передавати необхідну інформацію іншим літакам. Висока ефективність системи передачі даних дає можливість трьом парам «Гріпенів» прикрити половину території Швеції і при цьому кожен пілот буде знати, де знаходяться інші винищувачі, що вони бачать і що планують зробити. Крім обміну даними з іншими літаками, CDL 39 дозволяє в режимі реального часу обмінюватися інформацією з наземними об'єктами.
Для захисту від наземних засобів протиповітряної оборони «Гріпен» використовує систему радіоелектронної протидії EWS 39 виробництва Saab Avitronics.«Gripen Multirole Fighter Aircraft.» airforce-technology.com Комплекс складається з приймача про радіолокаційне опромінення, станції постановки активних перешкод і автоматичного приладу для відстрілу теплових пасток.
JAS 39 оснащений бортовою радіолокаційною станцією , створеній на основі радара Blue Vixen, який використовується на винищувачах Sea Harrier. БРЛС має плоску антенну решітку з механічним скануванням і складається з чотирьох модулів, які можуть бути замінені протягом 30 хвилин. Вага станції — 153 кг, що значно менше, ніж у більшості сучасних винищувачів.
PS-05/A може виявляти повітряні цілі на відстані до 120 км.Williams 2003, p. 74. Корабель на причалі чи колону військової техніки під час руху радар здатен побачити на відстані до 70 км. При цьому ціль може бути виявлена навіть в складних погодних умовах, таких, як туман або низька хмарність. Можливості БРЛС дозволяють «Гріпену» відслідковувати 10 повітряних цілей і атакувати відразу чотири із них, навіть якщо цілі знаходяться за межами візуальної видимості. В режимі картографування місцевості і пошуку наземних цілей, радар може охоплювати поверхню розмірами 5 на 5, або 40 на 40 км. Також PS-05/А дає можливість «Гріпену» ефективно виконувати розвідувальні завдання.