Пе́дру І (; — ) — король Португалії (1357—1367). Представник португальської Бургундської династії. Син португальського короля Афонсу IV і кастильської інфанти Беатриси. Продовжував політику попередника по зміцненню королівської влади. Відомий історією свого кохання до кастильської дами Інес де Кастро, з якою таємно одружився після смерті дружини (1345). За наказом батька-короля Афонсу IV, який побоювався посилення впливу Кастилії, її вбили. Після того, як Педру став королем, він домігся видачі з Кастилії вбивць Інес та жорстоко покарав їх. Король оприлюднив свій шлюб з Інес і наказав ексгумувати її тіло, одягти її у королівські одежі, помістити на трон і надавати їй королівські почесті. Після цього Інес поховали у розкішному саркофазі, де після смерті упокоївся і сам король. Також — Петро, Педро. Прізвиська — Справедли́вий (), Жорсто́кий ().
Імена Пе́дру I () — у португальських джерелах. Пе́дру Афо́нсу, або Ді́ніш Афо́нсович () — по-батькові. Пе́дру I Бургу́ндський () — за назвою династії. Пе́дру Жорсто́кий () — за прізвиськом, за жорстоку помсту вбивцям своєї коханки Інес. Пе́дру I Португа́льський () — за назвою країни. Пе́дру Справедли́вий () — за прізвиськом. Петро́ I () — у латинських джерелах. Пе́дро I () — у кастильських, іспанських джерелах.
Біографія 6 лютого 1336 року в Еворі, в монастирі святого Франциска, Педру заочно заручився із Констансою, донькою вільєнського князя Хуана. 24 серпня 1339 року в Лісабоні відбулася офіційна шлюбна церемонія. Педру дарував Констансі сеньйорії Аленкера, Візеу і Монтемора-у-НовуSousa (1739) Provas, Tomo I, 33, p. 282. Cristina Pimenta. D. Pedro I, Entre o Reino e a Recordação de Inês, 2007.. Вона народила спадкоємця Фернанду, майбутнього португальського короля.
У почті Констанси була служниця Інес де Кастро, яка зачарувала Педру. Він почав зраджувати дружині з Інес, що викликало негативну реакцію батька. Після смерті Констанси в 1345 році, інфант потайки одружився з коханкою, а 1354 року став жити разом із нею відкрито. Інес дуже не любили при португальському дворі, вбачаючи в ній агента кастильського впливу. 7 січня 1355 року, за відсутності Педру, рішенням короля Афонсу IV та членів Королівської ради Інес стратили в Коїмбрі. Це зруйнувало стосунки між батьком і сином, спричинивши міжусобну війну. Протистояння зупинили на прохання королеви Беатриси та усіх станів Португалії.
В 1357 році він проголосив свою кохану Інес де Кастро королевою, попри те, що вона померла за 2 роки до цього, в 1355 році. Її тіло було ексгумоване для коронації.
Король дістав тіло Інес з домовини, коронував його і одягнув в розкішні шати. Всадовивши покійницю на троні, він змусив усіх придворних краю цілувати поли її одягу (за іншими версіями — руку) та присягати на вірність як новій королеві, виказуючи Інес ту шану, якої вона не зазнала за життяJerónimo Bermúdez. Nise Laureada. 1577.. Зробив він це не лише для того, щоб вшанувати пам'ять про Інес, але й щоб легітимізувати своїх дітей від неї, як претендентів на португальський трон і спадкоємців престолу. Визнання її законною королевою Португалії, а не просто коханкою Педру І робило їхній дітей не бастардами Педро, а законними інфантами.
1361 року Педру виманив обманом, під обіцянки недоторканності, убивць свої дружини — Перу Коелю та Діогу Пашеку. Король арештував їх у дворі й піддав привселюдним тортурам — вирвав живцем їхні серця на знак їхнього жорстокосердя.
19 березня 1361 року Педру І легітимізував королівським указом своїх дітей від Інес — Беатріш, Жуана і Дініша.
Родина 1 Дружина —
Діти: Марія (1342—1375) — португальська інфанта; ∞ Фернандо, арагонський інфант. Луїш (1344) — португальський інфант; помер у дитинстві.
2 Дружина — Інес де Кастро
Діти: Афонсу (?—?) — португальський інфант; помер у дитинстві. Беатріш (1347—1381) — португальська інфанта; ∞ Саншу Афонсо, албуркеркський граф.
Коханка — Тереза Лоренсу, галісійська шляхтянка Бастард:
Генеалогія
Примітки
Джерела Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947. Livermore H.V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969. Caetano de Souza, Antonio (1735). Historia Genealógica de la Real Casa Portuguesa . I, Livros I e II. Lisboa: Lisboa Occidental, na oficina de Joseph Antonio da Sylva. ISBN 978-84-8109-908-9 Rodrigues Oliveira, Ana (2010). Rainhas medievais de Portugal. Dezassete mulheres, duas dinastias, quatro séculos de História. Lisboa: A esfera dos livros. ISBN 978-989-626-261-7
Herculano A. Historia de Portugal. Lisboa, 1854. Vol 1
Посилання
Lopes, Fernão. Chronica del Rey D. Pedro I deste nome, e dos reys de Portugal o oitavo cognominado o Justiceiro na forma em que a escereveo Fernão Lopes . Lisboa Occidental, 1735 // Biblioteca Nacional Digital Lopes, Fernão. Chronica de el-rei D. Pedro I // Project Gutenberg