Леон Дегрель (; нім. Leon DegrelВаріант написання імені відповідно до німецької граматики та транскрипції (Дегрель служив у СС та Вермахті, був громадянином Третього Рейху, де єдиною державною мовою була німецька); 15 червня 1906, Буйон, Люксембург, Королівство Бельгія — 1 квітня 1994, Малага, Андалусія, Королівство Іспанія) — бельгійський політик, один з лідерів бельгійських колабораціоністів під час Другої світової війни, засновник Рексистської партії, командувач 28-ї добровольчої дивізії СС «Валлонія». Письменник — він опублікував понад сорока книг і нарисів, від поезії до економіки, від архітектури до історії.

Життєпис

Народився в сім'ї, з якої вийшло дуже багато священиків-єзуїтів. Батько — пивовар, депутат парламенту. З 1925 року Леон два роки вивчав філософію і право в університеті Леобен, здійснив подорож світом. Зайнявся політикою. В кінці 20-х роках член «Аксьон франсез» (франкомовного профашистського руху). Лідер бельгійської націонал-соціалістичної Партії Рексистів (у середині 30-х вона мала третю за величиною фракцію в парламенті). Директор видавничого дому «Рекс». У 1930 році призначений заввідділу зі зв'язків із громадськістю партії «Католицька дія». В 1932 році партія «Католицька дія» доручила Дегрелю організацію виборчої компанії. Проте його курс, спрямований на боротьбу з масонським впливом всередині цієї партії, привів Дегреля до розриву з нею і створення у травні 1935 року партії «Народний Фронт» («Front Populaire»), яку частіше називають рухом рексистів.

З 1936 по березень 1937 депутат муніципальної ради Брюсселю. З 1937 року депутат парламенту. 10 травня 1940 заарештований бельгійською поліцією, пройшов 22 в'язниці, незабаром виданий німцям.

Воював у складі добровольчого легіону СС «Валлонія» . Був кілька разів поранений. Закінчив війну бригадефюрером СС. Всі свої нагороди та відзнаки він заслужив на фронті. Після чотирьох безперервних років боїв, його легіон в числі останніх залишив Радянський Союз. Свою участь у війні він описав у епопеї «Кампанія в Росії».

Коли Дегрель повернувся до Брюсселя після чотирьох років боїв на Східному фронті — йому надали найбільший масовий прийом в бельгійській історії. Тисячі бельгійців вишикувалися на вулицях Брюсселя, щоб привітати генерала, який повернувся лише за два місяці до захоплення Бельгії союзниками".

В кінці війни втік до Іспанії, а в 1946 році — до Аргентини, потім повернувся до Іспанії, де жив під ім'ям Леона Хосе де Роміреса-Рена (в Коста дель Соль). Написав 15 книг, у тому числі «Лист папі Римському»Леон Дегрель. Письмо папе римскому. . Помер у ніч з 31 березня на 1 квітня 1994 р., в Малазі в госпіталі Сан-Антоніо-Парк.

До кінця життя залишався вірним нацистським ідеалам, неодноразово заперечував Голокост. Його екстрадиція до Бельгії була відвернена франкістським урядом за особистого втручання Франко.

Про росіян та українців

Звання 15.02.42 — єфрейтор, 25.02.42 — обер-фельдфебель, 01.05.42 — лейтенант, 01.06.43 — оберштурмфюрер СС, 01.01.44 — гауптштурмфюрер СС, 20.04.44 — штурмбанфюрер СС, 01.01.45 — оберштурмбанфюрер СС, У січні 1945 — (20.04.45) штандартенфюрер СС, 02.05.45 — бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС.

Нагороди

(22 німецьких):

Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами Залізний хрест 2-го класу (3 березня 1942) — нагороджений особисто генералом Вернером Занне за хоробрість у боях біля села Громова Балка. Знак «За поранення» в чорному (23 березня 1942) Залізний хрест 1-го класу (25 травня 1942) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (15 серпня 1942) - нагороджений генералом Ернстом Руппе. Штурмовий піхотний знак в сріблі (25 серпня 1942) — нагороджений генералом Ернстом Руппе. Лицарський хрест Залізного хреста (20 лютого 1944) — за прорив з «Черкаського котла». Нагрудний знак ближнього бою в бронзі (20 лютого 1944) Знак «За поранення» в сріблі (20 лютого 1944) Знак «За поранення» в золоті (19 березня 1944) Нагрудний знак ближнього бою в сріблі (19 березня 1944) Згадується у доповіді Вермахтберіхт (22 серпня 1944) Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям (27 серпня 1944) Нагрудний знак ближнього бою в золоті (14 вересня 1944) Німецький хрест у золоті (9 жовтня 1944)

Посилання Informationen zur 28. SS-Freiwilligen Panzergrenadier-Division «Wallonien» Kurzportrait von Léon Degrelle im Lexikon der Wehrmacht Eichenlaubträger Leon Degrelle SS-Standartenführer, Grenadiere Письмо папе римскому Леон Деґрель. Лист Папі Римському Леон Дегрель. К молодежи Европы: политическое завещание

Література Léon Degrelle Die verlorene Legion. Erlebnisbericht des Kommandeurs der Legion «Wallonie». 1972. Walter Held: Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen-SS im Zweiten Weltkrieg. Eine Bibliografie der deutschsprachigen Nachkriegsliteratur. 5 Bände, 1978. Rolf Michaelis: Die Panzergrenadier-Divisionen der Waffen-SS. 2. Auflage. Michaelis-Verlag, Berlin 1998, ISBN 3-930849-19-4. Pierre Assouline, Hergé, Paris, Folio, 2003 (1 éd. Plon, 1996), ISBN 2070402355 Lionel Baland, Léon Degrelle et la presse rexiste, Paris, Éditions Déterna, 2009, ISBN 9782913044869 Alain Colignon, «Léon Degrelle», in Nouvelle biographie nationale, vol. 6, Bruxelles, Académie royale des sciences, de lettres et des beaux-arts, 2001, p. 111–122 Martin Conway, Degrelle. Les années de collaboration. 1940–1944 : le Rexisme de guerre, Ottigines Louvain-La-Neuve, Quorum, 1994, ISBN 2930014296 Martin Conway, Degrelle: Les années de collaboration, Éditions Labor, Bruxelles, 2005. Последний фольксфюрер. Некролог по поводу кончины Леона Дегрелля Ritterkreuz Archiv II/2010, Veit Scherzer, Ranis, Juni 2010, ISSN 1866-4709. Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001. Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001. Schneider J.W., Their Honor was Loyalty!, R. James Bender Publishing, 197.

Медіа Леон Дегрель

Примітки

Див. також Хайо Херрманн Отто-Ернст Ремер Мігель Серрано 28-а волонтерська гренадерська дивізія СС «Валлонія»