Миші́вка (Sicista Gray, 1827) — єдиний рід ссавців з родини Sminthidae надродини стрибакуватих (Dipodoidea).
Опис Мишівки — дрібні переважно комахоїдні гризуни. Улюбленою їх поживою є метелики, коники, личинки комах. В неволі добре поїдають личинок борошняного жука. Мишівки є зимосплячими тваринами, і в природі їх знаходять виключно в теплу пору року, від березня до жовтня.
Волосяний покрив відіграє важливу роль у адаптації ссавців до навколишнього середовища. У Sicista спинні смуги є лише у низинних видів (S. betulina, S. strandi) і відсутні у всіх гірських видів.
Систематика
Родина Мишівкові Місце родини часто дискутується. Найчастіше визнають родинний рівень відокремленості, проте у зв'язку з систематичними ревізіями стрибакуватих її місце нерідко занижують до рівня підродини (Sicistinae) в межах родини стрибакові (Dipodidae). У літературі щодо фауни України мишівок нерідко розглядають як окрему родину Sicistidae Weber, 1928.
Існує декілька синонімів родини: Sminthi (Brandt, 1855) Sminthinae (Murray, 1866) Sminthidae (Schulze, 1890) Lophocricetinae (Savinov, 1970)
Рід Мишівка Рід виділив в окрему групу Джон Едвард Ґрей в 1827 році. Пізніше його виділяли й інші науковці, тому він має синоніми: Sminthus (Nordmann, 1840) Clonomys (Thilesius, 1850)
Серед мишівок знайдено чимало видів-двійників, які майже не розрізняються за морфологією, проте мають відмінності у хромосомних наборах та відрізняються особливостями географічного поширення. У сучасній фауні рід представлений 14–19 видами:
група «betulina» (лісові)
Мишівка лісова (Sicista betulina) — є у фауні України Мишівка донська (Sicista strandi) — є у фауні України
група «subtilis» (степові)
Мишівка південна (Sicista loriger) — є у фауні України Мишівка степова (Sicista subtilis) пропонується: Sicista cimlanica пропонується: Sicista trizona Мишівка темна (Sicista severtzovi) — є у фауні України
група «caucasica» (одноколірні)
Sicista armenica Sicista caucasica Sicista kazbegica Sicista kluchorica
група «napaea» (азійські) Sicista brevicauda Sicista caudata Sicista concolor Sicista meiguites Sicista napaea — мишівка алтайська Sicista pseudonapaea Sicista tianshanica пропонується: Sicista zhetysuica
Крім того у публікації 2021 року пропонується ще два види мишівок: Sicista terskeica (типова місцевість — у Киргизстані) і Sicista talgarica (типова місцевість — у Казахстані)
Поширення У фауні України мишівки представлені лише чотирма видами: Sicista betulina (Pallas, 1779) — мишівка лісова (відомий також як S. montana) Sicista strandi (Formosov, 1931) — мишівка донська Sicista subtilis (Pallas, 1773) — мишівка південна (відомий також як S. loriger Nathusius, 1840) Sicista severtzovi (Ognev, 1935) — мишівка темна
Ці види формують мало відмінні пари, в яких види географічно заміщують один одного (тобто є вікарними; цифри — число хромосом, виявлене в популяціях з України): група лісових мишівок — Sicista betulina (2n=32) — Sicista strandi (2n=44); група степових мишівок — Sicista subtilis (2n=26) — Sicista severtzovi (2n=18).
До 1936 року всіх мишівок фауни України відносили до єдиного виду Sicista nordmanni, надалі поділеного на степових Sicista subtilis та лісових Sicista betulina (s. l.). Значний прогрес у виявленні нових для фауни України видів досягнуто після описів S. strandii та S. severtzovi з території суміжних регіонів РФ, завдяки залученню цитогенетичних підходів і дякуючи дослідницьким талантам Олександра Кондратенка, який зумів розшукати і відловити живцем потрібні для аналізу зразки, а також дослідив деякі особливості утримання цих гризунів у неволі.
Всі українські види мишівок рідкісні і внесені до Червоної книги України (2009).
Примітки
Посилання http://www.bucknell.edu/msw3/browse.asp?id=12900063 Світлини мишівок
Джерела Загороднюк І. В., Кондратенко О. В. Sicista severtzovi та близькі до неї форми гризунів в Україні: цитогенетичний та біогеографічний аналіз // Вестник зоологии. — 2000. — Suppl. 15. — С. 101—107. Загороднюк І. Аловиди гризунів групи Sicista «betulina»: просторові взаємини з огляду на концепцію лімітувальної схожості // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Біологія. Екологія. — 2007. — Випуск 15, том 1. — С. 45-53. Модін Г. В. Замітки про вухатого їжака і лісову мишівку в Стрілецькому степу // Збірник праць Зоол. музею АН УРСР. — 1956. — № 27. — С. 154—159. Попов Б. М. Мамаліологічні нотатки. І. Поширення Лейслерової вечерниці (Nyctalus leisleri Kuhl, Chiroptera) в УСРР. ІІ. Знахідка лісової мишівки (Sicista montana Mehely) в межах УСРР // Збірник праць Зоологічного музею. — 1936. — № 18. — С. 191—196. Рудышин М. П. К экологии карпатской популяции лесной мышовки // Вестник зоологии. — 1982. — Том 16, № 2. — С. 63-65. Селюнина З. В. Тушканчиковые грызуны Украины. Автореф. дис. … канд. биол. наук. — К.: Ин-т зоол. АНУ, 1993. — 20 с. Мишівкові // Червона книга України, 2009