Беза́нт (; від , ) — у X—XIII століттях західноєвропейська назва візантійського соліда й інших золотих монет східних держав. Слово походить від грецького Візантія, стародавньої назви Константинополя, столиці Візантійської імперії. У широкому значенні позначає золоті монети або гроші загалом в західноєвропейських середньовічних документах. Також — назва гербової фігури у геральдиці. Також — біза́нт (; ), бізантін.
Опис Назва походить від латинізованої форми оригінальної грецької назви відносно невеликого міста («Byzantion»), яке у IV столітті стало столицею Східної Римської імперії та перейменоване пізніше у Константинополь, за наказом римського імператора Костянтина Великого. Візантійська імперія була одним з основних джерел золотих монет з часів Костянтина.
Золоті монети, на відміну від срібних, не карбувались зазвичай у ранньому середньовіччі в Західній Європі. Рідко золоті монети були використовувані при здійсненні виплат у особливих випадках, або щоб показати знак поваги. Візантійські золоті монети високо цінувались, як і пізніше ісламські. Першими безантами були візантійські соліди. Пізніше цей термін також поширився на золоті динари, які карбувалися у ісламських халіфів, також за зразком візантійського соліда.
«Бізант» термін був використаний венеційцями для позначення єгипетських золотих динарів. Марко Поло згадував безанти в рахунках своєї подорожі в Східну Азію при описі грошей імперії юаньHenry Yule; Henri Cordier. The Travels of Marco Polo: The Complete Yule-Cordier Edition. Third edition (1903), revised and updated by Henri Cordier. Plain Label Books. p. 1226-27. (ISBN 1-60303-615-6) . Його описи були засновані на співвідношенні 1 безант = 20 гроутів = 133 ⅓ торнезе. Карбування золотих монет було знову відновлено у Європі у 1252 році, коли у Флоренції почали карбувати золоті монети, відомі як флорини.
До появи флоринів та дукатів — основна золота торгова монета, особливо в торгівлі з країнами Близького Сходу. На східнослов'янські землі потрапляв рідко.
В геральдиці
В геральдиці безант () — гереальдична фігура. Його зображують у вигляді золотого (жовтого) або срібного (білого) круга, що уособлює монету. Як і більшість геральдичних фігур безанти походять з доби Хрестових походів, коли західні європейці познайомилися із візантійськими золотими монетами високої якості.
Примітки
Джерела Bezant // The Penny Cyclopaedia of the Society for the Difussion of Useful Knowledge, 1835, V. 4, p. 359. Безант, бізантин // В. Зварич. (автор-составитель). Нумизматический словарь.— Львов, издательство при ЛГУ / объединение «Вища школа», 1975. — 156 с.: 292 ил.— С. 22. Grierson, Philip. Bezant // The Oxford Dictionary of Byzantium, 1991.
Посилання Bézant // Reppa – Das grosse Münzen-Lexikon.