Бори́с Льво́вич Ковале́нко (* 25 листопада 1903, с. Хотуничі Сновського району Чернігівської області — 13 липня 1937, Київ) — український поет, літературний критик та літературознавець доби Розстріляного відродження. Жертва сталінського терору.
Життєпис Борис Львович Коваленко народився 25 листопада 1903 р. в селі Хотуничі Чернігівської губернії (тепер Сновського району Чернігівської області) в родині залізничника. На початку 1920-х років очолював осередок УКРЮСу (Української комуністичної робітничої юнацької спілки) УКП на Чернігівщині.
Закінчив літературний факультет Київського ІНО (1925).
Член ВКП(б) з 1929 року.
Творча діяльність Друкуватися почав з 1923 р. Належав до літературних організацій «Плуг» (1922), «Молодняк», ВУСПП.
Співробітничав у періодичній пресі, був редактором «Літературної газети». У часи українізації вважався провідним соцреалістичним критиком, був одним із керівників «Молодняка» та ВУСППу.
На початку 1930-х років працював у Москві в Асоціації пролетарських письменників, викладав літературу в Інституті червоної професури.
У грудні 1934 року відкликаний ЦК КП(б)У в Україну і призначений завідувачем кафедри української літератури Київського державного університету. З січня 1935 року співробітничав також у «Всеукраїнській асоціації марксо-ленінських інститутів» (ВУАМЛІН).
Репресії Заарештований 23 грудня 1936 року в Києві. На перших допитах під моральним і фізичним «впливом» слідства «визнав» себе винним у приналежності до контрреволюційної націоналістичної організації. Але пізніше, на очних ставках, заявив, що своїх попередніх зізнань не підтверджує, бо вони «невірні й вимушені».
В обвинувальному висновку за підписом уповноваженого НКВС УРСР Хаєта Коваленкові інкримінувалася активна участь у контрреволюційній націоналістичній організації, яка була зв'язана з контрреволюційною троцькістсько-зінов'євською терористичною організацією.
На закритому судовому засіданні Військової колегії Верховного Суду СРСР 13 липня 1937 року, як зазначено в протоколі, Борис Коваленко «винним себе не визнав, від своїх зізнань на попередньому слідстві відмовився, оскільки дав їх під впливом слідства». За вироком цієї колегії 13 липня 1937 року засуджений до розстрілу з конфіскацією всього особисто йому належного майна. Вирок був остаточний і оскарженню не підлягав, згідно з постановою ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 року. Розстріляний Коваленко в Києві того ж дня.
Справа Бориса Коваленка була взаємопов'язана зі справами Дмитра Чепурного, Гната Проня, Володимира Ярошенка, Михайла Мороза.
Цитата із "Сталінських списків
«КОВАЛЕНКО Борис Львович 21.10.37 Украинская ССР, Центральный аппарат УГБ НКВД УССР Кат.1» Підписи: «Сталин, Молотов, Каганович, Ворошилов, Микоян»
Разом із Борисом Коваленком у розстрільному списку від 21.10.37 також були: Михайло Биковець, Майк Йогансен, Андрій Михайлюк, Анатолій Патяк, Яків Савченко, Михайль Семенко, Микола Скуба, Дмитро Грудина.
Реабілітація Військовою колегією Верховного Суду СРСР 12 травня 1956 року вирок стосовно Коваленка Б. Л. у зв'язку з виявленими новими обставинами скасовано, а справу припинено за відсутністю в його діях складу злочину. У справі, пов'язаній з реабілітацією Б. Коваленка, є протоколи допитів Військовою прокуратурою письменників Олександра Копиленка, Сергія Воскрекасенка, Миколи Шеремета, які дали позитивну оцінку Борисові Коваленкові як письменникові і громадянинові. Позитивний відгук про Бориса Коваленка на адресу Військової прокуратури КВО написав Олександр Корнійчук.
Борис Львович Коваленко був реабілітований посмертно.
Твори «В боротьбі за пролетарську літературу» (1928) «Перший призив» (1928) «Українська пролетарська література» (1929), «Петро Панч» (1931), «Пролетарські письменники» (1931), «Юхим Зоря» (1931), «За магнетобуди літератури» (1932), «Українська література» (1935), «Літературно-критичні статті» (1962).
Джерела
Письменники Радянської України. 1917–1987: Біобібліографічний довідник/Упорядники В. К. Коваль, В. П. Павловська.— К.: Рад. письменник, 1988.—719 с. З порога смерті: Письменники України — жертви сталінських репресій/Авт. кол.:Бойко Л. С. та ін. — К.: Рад. письменник, 1991.— Вип. І/Упоряд. О. Г. Мусієнко.— 494 с.
Див. також Сталінські списки
Виноски
Джерела Постанова ЦВК і РНК СРСР 1 грудня 1934 р Сталінські списки «Меморіалу»