Кари́би — група індіанських племен Південної Америки, які переважно мешкають в зоні тропічних лісів і саван на півночі від річки Амазонки (у Венесуелі, Колумбії, Бразилії, Гондурасі, Гаяні та інших країнах). Відносяться до американської раси великої монголоїдної раси. До початку XX століття внаслідок масового винищення іспанськими і португальськими колонізаторами чисельність карибів значно зменшилася. За приблизними даними, вона становить близько 100—150 тисяч осіб.
Мови карибів складають окрему жепано-карибську мовну сім'ю і поділяються на: північні, що включають підгрупи: прибережну (юпа, вимерлі кариби венесуельського узбережжя); західно-гвіанську (ябарана, панаре); західно-східну (пемон, вай-вай, макуші, тірійо, акавайо, уаяна, мотілони, омагуа та інші); північно-бразильську (дрібні групи в штаті Пара на південь від Амазонки); південні, що включають підгрупи: південно-гвіанську (варікяна та інші дрібні родинні групи, макірітаре); верхів'їв Шінгу (шінгуано, куікуру, калапало, нахукуа, тшікао). Центром розселення карибів (від III-го тисячоліття до нашої ери), ймовірно, була Гвіана. У XIV—XVII століттях кариби Атлантичного узбережжя стали переселятися на Малі Антильські острови, сприйнявши мову араваків.
Традиційні заняття — ручне підсічно-вогневе землеробство (головна культура — гіркий маніок), рибальство (за допомогою отрути). Розвинені художнє плетіння (геометризовані зооморфні зображення), виготовлення виробів з бісеру (святкові жіночі фартухи та інше), гамаків, довбаних човнів, різьблення по дереву (лави для шаманів і вождів із зображеннями тварин).
Поселення — великий будинок-малока або кілька жител для великих сімей навколо чоловічого будинку.
Для міфології характерні сюжети про близнюків, виловлювання жінок з річки, де вони плавали у вигляді риб, і інше. Поширені ініціації хлопчиків.
Література
Зубрицький Ю. О. Латинская Америка : энциклопедический справочник / [гл. ред. В. В. Вольский]. — М. : Советская Энциклопедия, 1980. — Т. 1. — С. 555. Березкін Ю. Є. Карибы //