Систе́ма опові́щення — сукупність організаційно-технічних заходів, пристосувань і технічних способів оповіщення, апаратури, засобів та каналів зв’язку, призначених для своєчасного доведення сигналів і повідомлень з питань цивільної оборони до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та населення. Їхнє головне завдання — якнайшвидше привернути увагу якомога більшої кількості людей до гострої небезпеки, отже попередити населення про неминучу загрозу, від якої треба швидко захиститися.
Оповіщення населення здійснюється віддалено — за допомогою електромеханічних сирен (ззовні), мережі радіомовлення всіх діапазонів частот і видів модуляції, телебачення та мобільного зв'язку.
Терміновим повідомленням, що передаються територіальними органами цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій, потенційно небезпечними підприємствами, повинно передувати уривчасте звучання електро-сирен, наявних на відповідній території (зокрема пересувних), а також у запису — мережею радіомовлення, що означає «Увага всім!».
Зміст звернення до населення повинен передаватися державною мовою і за потребою (додатково) мовою, якою користується більшість населення у певній місцевості.
Для підвищення доступності інформацію дублюють різними форматами: текст, аудіо, світлові й візуальні сигнали, тактильні/вібраційні сповіщення на мобільних пристроях.
Історія
Система оповіщення про небезпеку існувала з давніх часів. Колись це був барабанний дріб, згодом — бій церковних дзвонів. Для прикладу, система оповіщення запорозьких козаків і тодішнього українського населення про напад ворогів, створювалася у вигляді вервечки дерев'яних веж і підвищених місць з сухими дровами, для розведення багаття з потужним полум'ям.
Сам механізм сирени винайшов ще 1799 року, шотландський фізик Джон Робісон, але тоді його використовували як музичний інструмент.
Як сповіщення про повітряну тривогу, сирени вперше застосували лише під час Другої світової війни, а найперші електричні сирени, пролунали у Лондоні у вересні 1939 року стосовно бомбардувань з боку Третього Рейху. Вони видавали два сигнали: попереджувальний, який почергово зростав і слабшав, і рівномірний звук, який означав, що можна виходити з укриття. Під час же блокади російського Ленінграда, про нальоти німецької авіації, мешканців міста оповіщав метроном. Його рівномірний стук постійно лунав по радіо та гучномовцям, а коли виникала небезпека, швидкість метроному збільшувалася.
Згодом сирени почали використовуватися для попередження про ядерну атаку та природні руйнівні погодні умови, як-от буревій, смерч, цунамі й інше, наприклад забруднення повітря.
Спосіб дії звичної сирени: механічний пристрій виробляє звук завдяки обертанню (переважно електродвигуном) колеса маховика зі шпаринами які переривають потік повітря з постійною швидкістю, тож через змінюваний повітряний тиск, лунає впізнаваний протяжний звук. Сучасні сирени можуть розвивати гучність до 135 дБ на відстані 30 м.
Система оповіщення в Україні
В Україні, станом на 2022 рік, за деякими винятками, все ще існувала задавнена система оповіщення цивільного населення, яку не оновлювали понад 50 років. Напередодні російського вторгнення, яке почалося 24 лютого 2022 року, київська влада планувала перейти з аналогової системи на цифрову, але зробити це до початку агресивних воєнних дій з боку Російської Федерації, не встигла. Для прикладу, у Києві сирени розміщувалися на дахах підприємств і їх було близько 150. Але площа покриття ними міста — невелика, оскільки з часу їхнього встановлення, з'явилося багато нових житлових районів, а застаріла система оповіщення, не враховувала сучасну інфраструктуру та акустику у різних районах Києва. Подібне становище склалося і в переважній більшості інших міст України.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2017 року № 733 «Утримання, переобладнання та забезпечення постійної готовності до дій за призначенням місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення, здійснюються місцевими органами виконавчої влади (органами місцевого самоврядування)».Якщо сирени не працюють, приміром, з причини вимкнення електрики, про небезпеку можуть повідомляти крізь гучномовці, встановлені на автомобілях патрульної поліції, пожежників, рятувальників або аварійної служби (деякі електромеханічні сирени можуть мати приводи ручного керування, але рівень звуку у такому разі буде трохи слабший).
Є декілька різновидів сигналів. Один довгий рівномірний гудок, який лунає до 7 секунд — це зазвичай, попереджувальна сирена. Почувши її, потрібно увімкнути державні радіо- чи телеканали та слухати поради з поводження під час таких дій.
Звук, який почергово наростає і знижується, та триває одну хвилину й повторюється не менше трьох разів, означає що треба йти в укриття. Це — загальна тривога.
Сигнал «Відбій повітряної тривоги» подається відповідним голосовим повідомленням без звукового сигналу «Увага всім!».
З початку війни, місцеві державні адміністрації, додатково повідомляють про початок і відбій повітряної тривоги, на власних офіційних сайтах та у соцмережах — у Києві сповіщення приходять на застосунок «Київ цифровий». Багато українців також користуються застосунком «Тривога!», в якому можна налаштувати різні регіони країни. Також у багатьох землях України, місцева влада використовує для оповіщення, окремі спільноти чи канали для миттєвих повідомлень (месенджери).
Рівні повітряної загрози У вересні 2026 року Кабінет Міністрів України запровадив два рівні сигналу «Повітряна тривога»: жовтий — дронова загроза; червоний — ракетна, ракетно-дронова або масована дронова загроза. Рівень визначається на підставі інформації Повітряних сил Збройних сил України.
Оповіщення в закладах Для доведення повідомлень про повітряну тривогу до працівників, відвідувачів та учнів у приміщеннях можуть використовуватися гучномовці й інші засоби інформування. Заклади повідомляють про сигнал і визначений для них порядок дій; рівень загрози вони самостійно не встановлюють. Урядова постанова передбачає інформування персоналу та відвідувачів про наявність укриття або безпечного простору, а також визначення порядку дій персоналу під час повітряної тривоги.
У закладах освіти працівники організовують переміщення дітей до укриття й перевіряють приміщення. За роз’ясненням ДСНС, залишати укриття можна після повідомлення про відбій повітряної тривоги.
Технічна складова
Технічна складова системи оповіщення охоплює сукупність апаратних і програмних засобів, каналів зв’язку та інфраструктури, що забезпечують формування, передачу, приймання і відтворення сигналів та повідомлень у нормативні терміни з необхідним рівнем надійності.
Основні підсистеми
Ініціювання сигналів: пульти керування, автоматизовані робочі місця операторів, інтерфейси інтеграції з системами моніторингу загроз (сенсорні мережі, метео‑радарні, техногенний контроль тощо).
Маршрутизація та розповсюдження: сервери сповіщень, шини даних, брокери повідомлень, шлюзи до зовнішніх мереж (мобільні оператори, радіо/ТБ, інтернет‑платформи).
Термінали відтворення: сирени й гучномовці, приймачі радіо і цифрового ТБ, термінали публічного інформування (вуличні табло, дорожні знаки), мобільні пристрої користувачів, корпоративні системи оповіщення.
Моніторинг та журналювання: збір телеметрії, контроль доступності вузлів і каналів, логування подій, аудит активацій і метрик доставки.
Відповідальність за повітряну тривогу За виявлення повітряної загрози в Україні відповідають Радіотехнічні війська Повітряних сил Збройних сил України.
Вони визначають усі повітряні цілі як над Україною, так і далеко за її межами. Коли на екрані радарів стеження з'являються позначки літальних апаратів, які переміщуються у бік території України, та є дані що це ворог, подається команда «Повітря». Черговий повітряних сил ЗСУ, протягом трьох хвилин має зробити телефонний дзвінок по спецзв'язку, а після цього, сирену вмикає місцева влада. Тож, якщо час підльоту повітряної загрози занадто незначний (наприклад, швидкісна ворожа ракета запускається з близької відстані — 30...50 км), сигнал «Повітряна тривога», може пролунати із запізненням.
Виявити всі повітряні загрози, зазвичай, неможливо. Літаки-ракетоносці, можна відстежувати за допомогою супутників та інших пристроїв розвідки, але визначити мить запуску з них ракети, дуже складно. Ракети є малопомітними цілями, а деякі крилаті ракети й вертольоти можуть летіти так низько, що радари повітряних сил, їх просто не
спроможні помітити, натомість їх здатні почути та побачити звичайні люди.
Повітряна тривога не завжди означає, що ворожі ракети чи літаки, летять саме у певну область чи місто. Її оголошують за подією зльоту, адже зрозумілий лише загальний напрямок руху ракети, а точне місце, куди вона може влучити, визначити складно. Наприклад, крилата ракета спроможна змінювати свій курс праворуч і ліворуч, розвертатися в протилежному напрямку або взагалі зникати з радарів за природними перешкодами. Через це, систему оповіщення вмикають почергово — згідно можливого прямування ракети, але охоплюють також і сусідні регіони.
Російське вторгнення в Україну (2022) Під час вторгнення радіотехнічні війська ППО, побачили зліт військових літаків РФ для удару по території України приблизно о 3-ій ранку 24 лютого 2022 року, а найперший ракетний удар засвідчено вже о 5-й ранку, сигнали ж повітряної тривоги не пролунали. Величезна кількість українців прокинулася від жахливих вибухів чи спалахів за вікном (і можливих потім у декого серцевих нападів, інсультів, тощо), після бомбардування міст і селищ ворожими, насамперед крилатими ракетами «Калібр» та балістичними ракетами.
Перший сигнал повітряної тривоги у столиці за деякими даними, зазвучав лише після сніданку 24 лютого, а наприклад у Львові, Харкові чи Миколаєві — найперші тривоги пролунали вже наступного дня — 25 лютого. Цікаво, що у Львові напередодні російського вторгнення — 23 лютого 2022-го, відбулося навчальне оповіщення для мешканців, а з 8 лютого тривало оновлення системи оповіщення Львівщини, за стандартами ЄС. 1 березня 2022 року, в Україні компаніями Stfalcon та Ajax Systems за підтримки Міністерства цифрової трансформації, було запущено мобільний застосунок «Повітряна тривога».
Станом на кінець серпня 2022 року, у разі обстрілу росіянами швидкісними ракетами протиповітряної системи С-300 (дальність ураження сягає приблизно 150 км) прифронтових українських міст, наприклад незламного Харкова чи завзятого Миколаєва, повітряна тривога починала лунати вже після декількох розривів ракет, хоча хід здіймання ворожих ракет вночі наочно спостерігався і українськими бійцями на передовій і самими мешканцями наближених до лінії фронту околиць цих міст. Військовими адміністраціями та місцевою владою це пояснювалося, близькою відстанню, отже-й незначним (1,5...2 хвилини) часом льоту таких ракет.
За правилами, під час повітряної тривоги, учасники навчального процесу, повинні перебувати в особливих облаштованих укриттях. В ці миті вчителі, школярі та їхні батьки можуть відчувати страх і занепокоєння. Діти молодших класів, бувають налякані й зі сльозами, очікують батьків, аби ті їх забрали додому. А, наприклад старші учні, через нестачу кисню в бомбосховищах (у разі поганої роботи вентиляції) можуть втрачати свідомість.
Станом на 1 грудня 2024 року, в Україні пролунало більше 10000 тривог. Довготривалі тривоги на цей момент були зафіксовані в Луганській області, Автономній Республіці Крим, місті Севастополь, Чугуївському району Харьківській області та в Вовчанській тергромаді. Вони тривають вже більше 100 днів, деякі з них- вже два роки.
Інші держави Подібні системи оповіщення (переважно електронні), з деякими відмінностями між собою, є в багатьох інших країнах — зокрема, у США, Канаді, Ізраїлі, Великій Британії; Німеччині, Австрії, Франції, Італії, Нідерландах, Данії, Норвегії, Швейцарії, Фінляндії, Латвії та інших державах ЄС; Японії, Китаї, Сінгапурі, тощо.