Австралопітек афарський () — вимерлий вид австралопітека, родина гомінід. Існував близько 4 млн років тому. Майже немає сумнівів, що до того, як австралопітек афарський вимер 2,5 мільйона років тому, від них прямо або побічно мають походження інші австралопітецини і рід Homo.

Місцезнаходження Австралопітек афарський отримав своє ім'я по знахідках у так званому Північному афарському трикутнику в Ефіопії. Але останки австралопітека афарського були також виявлені в Омо (Ефіопія), Лаетолі (Танзанія), Кенії. Він також мешкав в Гадарі, Середній Аваш, Барінго.

Фізичні характеристики Австралопітек афарський — найменший вид австралопітеків. Він, ймовірно мав темну шкіру і був покритий волоссям. Самці були більших розмірів за самиць. Зріст — 1-1,3 м, маса тіла — близько 30 кг. Розміри черепа порівняно невеликі, мозкова коробка мала. Лоб низький, є надочноямковий валик, ніс плоский, щелепи з масивними корінними зубами виступають вперед, підборіддя виступ відсутній. Мозок австралопітека афарського не відрізняється великим об'ємом (~380—430 см³, що трохи більше, ніж у шимпанзе).

Зубна дуга австралопітека афарського дещо нагадує зубний ряд людиноподібних мавп так само, як і великі різці. У той же час ікла в цього австралопітека більше, а підкорінні зуби примітивніші, ніж у пізніших гомінідів. Відмінними особливостями зубних дуг австралопітека афарського є діастрема між різцями та іклами, а також товстий шар емалі на корінних зубах, який досить сильно стертий.

A. afarensis ходив на злегка зігнутих ногах, у нього були зігнуті кістки пальців рук і ніг, а стегна були схожі на стегна шимпанзе. Самиці мали значно близько поставлені стегна, ніж у сучасних жінок.

Австралопітек афарський головним чином займався збором рослинної їжі, і, можливо, виготовляв знаряддя з дерева та каменю, щоб відокремити м'ясо від кісток тварин, убитих хижаками. Швидше за все, вони жили родинами, що складалися з головного самця, якому підпорядковувалися кілька самиць.

Відкриття австралопітека афарського, що мав невеликий об'єм мозку, і в той же час ходив на двох ногах, було великим відкриттям для палеонтологів усього світу. До цього передбачалося, що збільшення обсягу мозку у людської триби Hominini є основною адаптивною зміною. При цьому, до 1970-х років, коли були знайдені перші останки австралопітека афарського, панувала думка, що збільшення обсягу мозку передує переходу до ходіння на двох ногах. Пов'язано це було з тим, що найдавніші останки представників триби Hominini мали досить великий мозок. Наприклад, KNM-ER 1470, Homo rudolfensis, останки якого були знайдені за кілька років до відкриття останків австралопітека афарського Люсі, мав мозок об'ємом ~800 см³.

Деякі антропологи припускають, що австралопітеки афарські були виключно двоногими істотами і вели наземний спосіб життя. За іншою версією ці австралопітеки вели переважно деревний спосіб життя. Підтвердження цьому — анатомічна будова рук (вони довші, ніж у людини), ніг та плечей, яке дозволяло їм з легкістю хапатися за гілки й лазити по деревах (див. брахіація).

Археологічні знахідки Перші знахідки рештків австралопітека афарського були знайдені недалеко від ефіопського селища Хадар Міжнародною Афарською дослідницькою експедицією під керівництвом Моріса Тайєба і Дональда Джохансона. У 1973 році, під час першого польового сезону, Джохансон виявив добре збережений колінний суглоб і два фрагменти стегнових кісток австралопітека (AL 129-1, 3,3 млн років). Як і у людини, стегнова кістка зчленовувалась з великогомілковою під кутом, що свідчило на користь прямоходіння австралопітеківДжохансон Д., Иди М. Люси: Истоки рода человеческого. — М.: Мир, 1984. — 295 с..

Під час другого польового сезону в 1974 році експедиція знайшла безпрецедентно повний (близько 40 %) скелет самки австралопітека (AL-288-1, 3,2 млн років)Bernard Wood (ed.) Wiley-Blackwell Encyclopedia of Human Evolution. — John Wiley & Sons, 2011. — 1264 с., який здобув широку популярність під назвою «Люсі». Знахідка дала нові свідчення прямоходіння австралопітеків і виявила людиноподібні риси в анатомії зубів і щелеп у поєднанні з надзвичайно примітивною будовою інших частин черепа і мозку. Окрім Люсі був знайдений також звід черепа дорослої самки (AL 162-28, 3,15 млн років) і кілька цілих щелеп і їх фрагментів (AL 199-1, AL 200-1a).

Під час третього польового сезону в 1975 році було знайдено кілька добре збережених щелеп із зубами, а потім (на ділянці під номером 333) — групове поховання як мінімум 13 особин австралопітека (всього понад 200 фрагментів кісток), включаючи дорослих, підлітків і дитинчат. Знахідка відома під назвою , «Перше сімейство». Повнота скелетів була значно гіршою, ніж у «Люсі», проте різноманітність особин, яким вони належали, дали багатий матеріал для досліджень. Вік знахідки оцінюється 3,2 млн років. Особливо слід відзначити досить повний череп дорослого самця об'ємом близько 500 см³ (AL 333-45), череп підлітка (AL 333—105), фрагмент стопи з п'ятьма плесновими кістками і сім'ю фалангами (AL 333—115).

Експедиція 1976 року дала новий викопний матеріал тривали на ділянці № 333. На новій ділянці на протилежному березі річки Аваш був знайдений один з найкращих відомих зразків щелеп австралопітека (AL 400-1). Важливим результатом цієї експедиції стали знахідки примітивних кам'яних знарядь віком близько 2,5 млн років, які, однак, не належали австралопітекам і, мабуть, були виготовлені представниками Людини умілої.

У лютому 1992 року в Хадарі (Ефіопія) групою Джохансона було зроблено кілька помітних знахідок: фрагменти скелета, включаючи найкращі відомі зразки ліктьової кістки й кісток зап'ястя австралопітека (AL 438-1) і практично повний (75—80 %) череп дорослого самця (AL 444-2).

У жовтні 2000 року в Хадарі групою Дато Адана був знайдений найбільш повно збережений череп дорослої самки віком 3,1 млн років (AL-822-1).

У 2000 році в районі Дикіка в 4 км від Хадара групою під керівництвом ефіопського палеоантрополога Алемсегеда Зересеная був виявлений, а у 2001 витягнутий з ґрунту череп і значну частину посткраніального скелета 3-річного дитинчати австралопітека жіночої статі віком близько 3,3 млн років. Знахідка отримала позначення DIK-1-1, однак більш відома під назвою Селам або (австралопітек) або «Дитя Люсі».

Нижче перелічені найбільш відомі знайдені черепи афарського австралопітека із зазначенням дат і об'ємів черепної коробки. Зразок Неформальнаназва Стать і вік Об'ємчерепноїкоробки,см² Датування,млн. років Місцезнахідки РікAL 288-1 Люсі 25—30-літня самка 370 3,20 Хадар (Ефіопія) 1974 AL 162-28 Доросла самка 400 3,20 Хадар Ефіопія 1974 AL 333—105 Підліток невідомої статі 315 3,18–3,22 Хадар (Ефіопія) 1975 AL 333-45 Дорослий самець 493 3,18–3,22 Хадар (Ефіопія) 1975 AL 444-2 Дорослий самець 550 3,00 Хадар (Ефіопія) AL 822-1 Доросла самка 385 3,10 Хадар (Ефіопія) 2000 DIK-1/1DIK-1-1 на сайті antropogenez.ru. або «Дитя Люсі» 3-річне дитинча жіночої статі 330 3,30 Дікіка 2000 KSD-VP-1/1KSD-VP-1/1 на сайті antropogenez.ru. Кадануумуу («Велика людина») Невідомий 3,58 Ворансо-Міллє 2005

Примітки

Джерела BBC — Dawn of Man (2000) by Robin Mckie| ISBN 0-7894-6262-1

Australopithecus afarensis from The Human Origins Program at the Smithsonian Institution

Посилання Колесник Анатолій. Найдавніші відбитки ніг перед-людини виявлені на Криті // Останні події, 12.10.2021 Asa Issie, Aramis and the origin of Australopithecus Lucy at the American Museum of Natural History in Manhattan Lucy at the Institute of Human Origins at Arizona State University Asfarensis Becoming Human: Paleoanthropology, Evolution and Human Origins National Geographic «Dikika baby» MNSU Archaeology Info Smithsonian Lucy at the Institute of Human Origins at Arizona State University