Вентиля́тори місце́вого прові́трювання (ВМП) — спеціальні шахтні вентилятори для провітрювання тупикових виробок.
Історія Перші вентилятори були запроваджені ще в 1923 році для провітрювання тих місць, де повітря не могло природним чином доходити до тупикових гірничих виробок. Протягом наступних років сотні тупикових виробок були оснащені такими вентиляторами.
Велика робота у області вентиляції місцевого провітрювання виконана фірмою «Дуот Вентілейшен», яка встановила напрямний апарат керований за допомогою пневмоприводу.
Наступне покоління вентиляторів було досить своєрідним: з 5-ма насадженими на робоче колесо лопатками гвинтового типу і 10-ма зігнутими напрямними лопатками, які призначалися для закручування потоку що входить в реактивну область на половині діаметра робочого колеса за напрямними лопатками. Ці вентилятори могли подавати 1,18 м³/с повітря на 1525 м по довгих каналах.
Загальний опис
Вентилятори місцевого провітрювання як правило використовуються з вентиляційним трубопроводом, що прикріплений з одного боку вентилятора і протягується до вибою. В тунелях ВМП можуть використовуватися самостійно, як додаткове джерело тяги.
ВМП за родом енергії можуть бути пневматичні й електричні, а за принципом роботи - відцентрові та осьові. Відцентрові ВМП (серії ВЦ, ВЦП) застосовують для проведення виробок великої довжини (1,5-2 км) і в умовах великого газовиділення, коли для провітрювання виробки потрібно понад 1000 м³/хв повітря. Пневматичні ВМП застосовують на шахтах, небезпечних за раптовими викидами газу і вугілля. Ефективність вентиляторів з приводом від стиснутого повітря значно нижче, ніж вентиляторів з електричним приводом, тому останні майже витіснили перші.
Вентилятори місцевого провітрювання повинні бути встановлені і працювати так, щоб запобігти рециркуляції повітря.
Джерела