Деревна́ кро́на, рідше коро́на, також верхові́ттяРосійсько-українські словники — r2u.org.ua, — сукупність гілок і листя у верхній частині рослини, що продовжує стовбур від першого розгалуження до верхівки дерева або чагарника зі всіма бічними відгалуженнями та листям.
Розрізняють такі риси, як форма крони — від колоноподібної (тополя) до розкидистої (дуб), так і її щільність — від щільної до рідкої, ажурної.
Оскільки під дією світла в листі завдяки фотосинтезу відбувається синтез необхідних речовин, у дерева утворюється крона, яка дозволяє найкращим чином отримувати необхідне для розвитку світло та протистояти вітру. Дерева з міцною деревиною часто відрощують ширшу та щільнішу крону, а з ламкою — ажурну.
Складаючи садову композицію з дерев і чагарників, багато звертають увагу лише на загальні габарити рослини, колір її листя, оздобність квітів і плодів, та не осягають можливості, які можуть відкрити перед ландшафтним дизайнером різноманітні форми верховіття. Так, звичайна і колоноподібна яблуні не надто схожі, тому в садовій композиції вони грають різні ролі.
Серед безлічі садових крон, як природних, так і утворюваних за допомогою обрізки, можна виділити такі основні групи: пірамідальні (конусоподібні) колоноподібні (вертикальні) округлі (кулясті, овальні, подушкоподібні, яйцеподібні) плакучі (з пониклим гіллям) розпростерті (витягнуті поземно) розлогі (пейзажні, без чіткої форми)
У природному лісовому насадженні сукупність крон складає намет лісу.
Примітки
Див. також Гілка Корінь
Джерела А. О. Слюсарев, О. В. Самсонов, В. М. Мухін та ін. «Біологія: навчальний посібник». Пер. з рос. та ред. В. О. Мотузного. 2-ге вид. Київ: Вища школа, 1999.
Література