Івáн Миколáйович Дурновó (; , Чернігівська губернія, Російська імперія — , Берлін) — російський державний діяч українського шляхетського походження.

Життєпис Народився в Чернігівській губернії в дворянській родини. Родовий маєток знаходився в селі Жукотки на Чернігівщині (3500 десятин землі).

З 1948 по 1853 роки навчався в Михайлівському артилерійському училищі (Санкт-Петербург, Росія).

Учасник Кримської війни. У складі загону генерал-лейтенанта Ф. І. Саймонова брав участь в облозі турецької фортеці Сілістрія. Нагороджений орденом Святої Анни IV ступеня «За хоробрість». Після закінчення війни вийшов у відставку та повернувся до Чернігівської губерніїЛазбеник В. І. Почесні громадяни міста Катеринослава 1868—1917. Дніпро: АРТ-ПРЕС, 2020. — С. 92-105.

Став повітовим, а потім губернським (24.09.1862-16.11.1870) головою дворянства.

З 1863 року по 1870 рік — губернатор Чернігівської губернії. 30 жовтня 1866 року одружився з Леокадією Куровською (1842—1923), донькою доглядачки одного з виховного закладу Санкт-Петербурга. У шлюбі народилося двоє доньок: Надія (1869—1897) і Єлизавета (1867—1889).

З 16 жовтня 1870 року по 23 лютого 1882 року — губернатор Катеринославської губернії.

Губернатор Катеринославської губернії На цій посаді був 12 років, найбільше з усіх губернаторів Катеринославщини.

За його правління відбувається економічний розвиток всього регіону завдяки іноземному капіталу. При Дурново розпочато будівництво залізниці між Криворіжжям і Донбасом. Також збудовано міст через річку Дніпро в Катеринославі (Амурський міст). Приділяв велику увагу як сільському господарству, так і розвитку медичної справи на Катеринославщині.

В галузі освіти при Дурново відкрито Катеринославське реальне училище, Благодійне товариство, Комісія народних читань, Товариство піклування про жіночу освіту. Багато уваги приділяв народній освіті. У реальному училищі було засновано стипендію імені Дурново. У 1880 році дворянство й земство виділяє стипендію його імені для чоловіків класичної гімназії.

У 1875 році Дурново став Почесним громадянином відразу чотирьох міст: Павлограда, Ростова-на-Дону, Бахмутаі Луганська.

Останні роки життя 1882 року — призначено товаришем (заступником) міністра внутрішніх справ Російської імперії Дмитра Толстого.

1888 рік — надано звання Почесний громадянин Катеринослава.

1895 року імператор Микола II призначив Івана Дурново головою Комітету міністрів. На цій посаді проведені контрреформи про: Земських начальників, Земські установи і Міське положення.

Помер 29 травня 1903 року у Вісбадені по дорозі до Берліну. Їхав на лікування. Похований у церкві Святого Духа Олександро-Невської лаври в Петербурзі. Дружина І. М. Дурново — Леокадія Олександрівна на двадцять років пережила свого чоловіка і померла в еміграції в Салоніках 15 березня 1923 р.

Джерела та література Р. В. Пилипчук. Дурново Іван Миколайович // Лазбеник В. І. Почесні громадяни міста Катеринослава 1868—1917. Дніпро: АРТ-ПРЕС, 2020. — 232 с.

Примітки

Посилання Біографія Дурново І. М.