Краєвид Делфта () — картина голландського художника Яна Вермера, створена в період між 1660 та 1663 роками. Сюжетом слугувала сцена повсякденного життя голландського міста Делфт XVII століття. Художник змалював вид на південну частину тогочасного міста, де в композиції зобразив набережну, воду, місто та небо. Картини з міськими пейзажами у творчості Вермера були великою рідкістю й наразі відомо лише про «Краєвид Делфта» та «Маленьку вулицю». Інколи дослідники говорять про ще одну картину з подібною тематикою, проте вона вважається втраченою й достовірність її існування викликає сумніви.

Під час одного з аукціонів у 1696 році «Краєвид Делфта» вважався найдорожчою картиною з поміж 20 інших робіт Вермера й був придбаний за 200 гульденів. У 1822 році вона останній раз була предметом торгівлі. За ініціативою та сприяння тогочасного голландського короля Віллема I її придбали представники музею Мауріцгейс за 2900 гульденів. Відтоді й до сьогодні картина зберігається під інвентарним номером 92 в залі номер 15.

Картини «Краєвид Делфта» та «Маленька вулиця» принесли Вермеру перед широким загалом славу видатного пейзажиста. Завдяки вправній техніці поводження зі світлом та тінню, що дозволило отримати більш реалістичний та живий сюжет, різноманіттю фарб та відтінків, незвичній побудові композиції пейзажі Вермера вважаються шедеврами.

Історія Усе своє життя Вермер провів у Делфті й саме тому на переважній більшості його картин зображені домашні інтер'єри тогочасного міста. Вони вирізнялися однотипними вікнами, однаковими підлогами, меблями та декораціями, а також невеликою групою людей, більшість з яких жінки різного віку. «Краєвид Делфта» разом із «Маленькою вулицею» — дві картини з міським пейзажем у творчості Вермера, які збереглися до нашого часу. У 1674 році ця картина разом із , «Маленькою вулицею», «Молочницею» та багатьма іншими стали власністю найбільшого покровителя Вермера, заможного колекціонера мистецтва — Пітера ван Руйвена. Після смерті останнього «Краєвид Делфта» перейшов у спадок його дружині Марії де Кнейт (нід. Maria de Knuijt). Після того, як вона померла в 1681 році новою власницею картини стала їх єдина донька — Магдалена ван Руйвен. В 1682 році вона раптово померла й весь родинний спадок, включаючи колекцію картин Вермера, став власністю її чоловіка друкаря та палітурника Якоба Діссіуса (). Останній в 1695 році продав картину гарлемському підприємцеві Віллему Філіпу Копсу (). Наступні відомості про «Краєвид Делфта» відносяться до 1805 року, коли новою власницею стала Корнелія Копс де Вольф (). Вона володіла картиною до 1820 року, а опісля донька Віллема Філіпса Копса — Анна-Йоганна Тедінг ван Беркгаут-Копс (). Остання в 1822 році виставила «Краєвид Делфта» на аукціоні, де картина була придбана за 2900 гульденів. Ця угода відбулася за ініціативою та сприянням короля Нідерландів Віллема I. Того ж року вона стала частиною колекції музею Мауріцгейс в Гаазі, де й сьогодні зберігається під інвентарним номером 92 в залі номер 15.

Опис

Сюжет Картина «Краєвид Делфта», як і «Маленька вулиця», передають типовий аспект тогочасного повсякденного голландського міського життя. Сучасники Вермера, такі як Пітер де Гох і Ян Стен, також малювали будинки та двори, але їм бракувало його майстерності у техніці передачі світла, а також здатності занурити глядача у сцену сюжету. Специфічні елементи картин «Маленька вулиця» та «Краєвид Делфта» вказують на те, що художник використовував камеру-обскура для обох робіт. Мистецтвознавці вважають, що він розпочав свою серію міських пейзажів з трьох частин із зображенням об'єкта великим планом («Маленька вулиця»), потім виконав ще один міський пейзаж із кількома будинками (картина втрачена), а вже потім завершив трилогію великим панорамним пейзажем міста («Краєвид Делфта»).«Краєвид Делфта» один із найвідоміший міських пейзажів XVII століття в Нідерландах. Вермер зобразив місто з південного сходу, де на передньому плані — Колк (), трикутна гавань з південного краю міста. Зліва на право зображений водний шлях , який простягнувся через Делфт в напрямку Роттердама. З протилежного боку зображено частину міської стіни, а праворуч від неї — дві брами: Schiedamse Poort і Rotterdamse Poort. Між ними над будівлями височіє вежа католицької Нової церкви. Ефекту "спокою сюжету" вдало досягти завдяки таким елементами, як гладінь водної поверхні, пришвартовані зі спущеними вітрилами човни та іншими. Дослідники відзначають певні архітектурні погрішності, оскільки Вермер зобразив міст між двома воротами прямішим та довшим. Крім того, подальший краєвид Делфта, що позаду мосту між двома воротами, закритий деревами. Це було зроблено навмисно, бо таким чином Вермер зміг підкреслити горизонтальні лінії композиції — воду, будівлі та небо. Орієнтовано Вермер зобразив ранок одного із днів пізньої весни або початку літа, адже на деревах присутнє листя.

Попри початкове враження точності, яке справляє картина, Вермер достовірно не передав зображення споруд. На топографічному кресленні , виконаному майже через півстоліття з подібного місця, помітно, що будівлі значно вищі та розташовані компактніше одна до одної. Художник, ймовірно, навмисне змістив будівлі, щоб отримати більш гармонічнішу композицію. Підтвердженням цьому слугує Rotterdamse Poort, що зображено значно витягнутим. Сьогодні вид з точки зору Вермера виглядає зовсім інакше, хоча форма старої гавані збереглася. Міські вали давно зникли, а двоє воріт були знесені в період між 1834—1836 роками. Більшість середньовічних будівель поблизу цієї частини річки також були втрачені з часом. Шпиль Нової церкви згорів у 1872 році й був замінений вищим у неоготичному стилі, а вежа Старої церкви збереглася, однак помітно похилилася.

У 2020 році в журналі «Sky & Telescope» з'явилася стаття астронома з університету штату Техас Дональда Олсона (), в якій він разом з колегами запропонували нову дату та час створення картини «Краєвид Делфта». Використовуючи застосунок Google Earth і карти XVII—XIX століть вони визначили орієнтири на картині, щоб виміряти відстані та кути тіней від об'єктів і відблиски. Науковці відвідали місто Делфт й особисто визначили положення сонця та пору року, пов'язавши їх зі світлом на дзвіниці вежі Нової церкви. Зображення світла й тіні на восьми гранях вежі, зображеної Вермером, відповідає фотографії, яку зробили коли азимут Сонця був близько 110° 16 жовтня 2019 року. Олсон наполягав, що одне з облич зображених людей на картині здебільшого темне, але воно освітлене проєкцією, яка є дуже незвичним ефектом освітлення та триває лише кілька хвилин. Завдяки цій обставині астрономи дійшли висновку, що картина є відображенням виду на північ, а світло йде з південного сходу, а не з заходу, як попередньо вважалося. Таким чином було підтверджено ствердження, що на картині зображено вранішнє місто. Використовуючи астрономічне програмне забезпечення для моделювання положення сонця в різні пори року було встановлено, що лише періоди з 6 по 8 квітня та з 3 по 4 вересня могли створити освітлення, яке зображене на картині. Навіть дерева на картині не були б такими зеленими та листяними в квітні. Неправильним дослідники вважали й тлумачення стрілок баштового годинника. Раніше експерти припускали, що годинник показує лише сьому годину ранку, а його годинна та хвилинна стрілки утворюють пряму лінію на циферблаті. Однак, після консультацій з експертами з архітектури, команда Олсона з'ясувала, що на годинниках тієї епохи могло не бути кількох стрілок — натомість вони мали лише одну довгу годинникову. Дослідження історичних записів міста Делфт виявили інформацію про те, що дзвони на башті Нової церкви були встановленні в період між квітнем і вереснем 1660 року. Оскільки на картині дзвіниця вежі порожня, дослідники припустили, що Вермер створив картину в 1659 році або раніше. Таким чином Олсон вважає остаточною датою та часом створення картини — близько 8 години ранку 3 або 4 вересня 1659 року (або роком раніше). Дослідники дійшли висновку, що Вермер мав бути на верхньому поверсі заїжджого двору на вулиці Zuideinde. Це місце розташоване на південь від центру Делфта й наразі це галявина, оточена житловими комплексами.

Проти висновку американської команди виступив спеціаліст з голландської культури та мистецтва, дослідник творчості Вермера, Рембрандта та ван Гога — Кес Кальденбах (). За його переконанням всі аргументи щодо створення «Краєвиду Делфта» у вересні перекреслює наступний факт. На картині зображені човни для ловлі оселедця, які починають готувати до сезону риболовства лише з 1 червня. Колишня кураторка музею Мауріцгейс Леа ван дер Вінде () після ознайомлення з висновками американських астрономів назвала їх дослідження: «веселим, цікавим і захопливим». Вона наголошувала на тому, що «тиша, вода, все, що відбивається, хмарне небо — повністю захоплює. Але якщо природознавці починають сприймати картину за фотографію, все йде нанівець, бо те, що зробив художник — це лише художня інтерпретація дійсності».

Виконання