Мамелю́цький султана́т (, Sulṭanat Misr al-Mamālīk) — ісламська монархічна держава у Єгипті, створена професійними вояками-рабами мамелюками. Існував у 1250—1517 роках. Займав терени сучасного Єгипту, Палестини, Ізраїлю, Йорданії, Леванту, Сирії, а також частини Лівії, Туреччини, Саудівської Аравії й Судану. Виник після захоплення влади в Каїрі мамелюками, що повалили династію Айюбідів. З 1261 року контролював ісламські святині Аравії — Мекку і Медіну. 1382 року мамелюки влаштували переворот, постановивши султаном Баркука, уродженця Черкесії. Заснована Баркуком черкеська династія Бурджитів правила султанатом до кінця його існування. 1517 року знищений Османською імперією, що перетворила Єгипет на османський еялет.
Назва Тюркська / Турецька держава (, Dawlat al-Turkiyya) — у тогочасних арабських джерелах. Мамелюцький султанат Єгипту (, Sulṭanat Misr al-Mamālīk) Єгипетський султанат — для розрізнення із мамелюцьким Делійським султанатом. Каїрський султанат — для розрізнення із Єгипетським султанатом 1914—1922 років.
Історія Мамелюки були частиною державного або військового апарату в Сирії та Єгипті щонайменше з IX ст., стаючи правлячими династіями в Єгипті та Сирії як династії Тулунідів та ІхшидідівClifford, Winslow William (2013). Conermann, Stephan (ed.). State Formation and the Structure of Politics in Mamluk Syro-Egypt, 648–741 A.H./1250–1340 C.E. Bonn University Press, p. 65. Підрозділи мамлюків становили основу єгипетської армії за правління Аюбідів, починаючи з часів її засновника султана Салах ад-ДінаCummins, Joseph (2011). History's Greatest Wars: The Epic Conflicts that Shaped the Modern World. Fair Winds Press, p. 94. Кожен аюбідський султан і високопоставлений емір мав власний мамлюцький корпусAyalon, David (1960). "Al-Baḥriyya". In Gibb, H. A. R.; Kramers, J. H.; Lévi-Provençal, E.; Schacht, J.; Lewis, B. & Pellat, Ch. (eds.). The Encyclopaedia of Islam, Second Edition. Volume I: A–B. Leiden: E. J. Brill, p. 944. Більшість мамлюків на службі у Аюбідів були кипчаками з Дешт-і-Кипчаку, які, вступаючи на службу, приймали сунітський іслам і вивчали арабську мову. Мамлюк був дуже відданий своєму господареві, якого він часто називав «батьком», і, в свою чергу, до нього ставилися більше як до родича, ніж як до раба.
Майбутній султан ас-Саліх Аюб до 1229 року придбав близько 1000 мамлюків (деякі з них були вільнонародженими) із Сирії, Єгипту та Аравії, виконуючи обов'язки наїба (намісника) Єгипту під час відсутності свого батька — султана аль-Каміля. Цих мамлюків називали «Саліхія» на честь їхнього господаряClifford, Winslow William (2013). Conermann, Stephan (ed.). State Formation and the Structure of Politics in Mamluk Syro-Egypt, 648–741 A.H./1250–1340 C.E. Bonn University Press, p. 67. У 1240 році після сходження на трон ас-Саліх звільнив на волю та просував по службі велику кількість своїх початкових та новонавербованих мамлюків за умови, що вони залишаться на його службі. Щоб забезпечити своїх мамлюків, ас-Саліх захопив іктаат емірів своїх попередників. Ас-Саліх створив у Єгипті воєнізовану організацію, вірну йому. Незважаючи на тісні стосунки з мамлюками, між ас-Саліхом та саліхією існувала напруженість, і низка мамлюків саліхітів були ув'язнені або заслані протягом усього правління ас-Саліха. При цьому вважається, що Саліхійя розвинула автономію в межах держави, яка не відповідала повній вірності султанові. Опір серед Саліхійя ас-Саліху зріс, коли останній наказав убити свого брата Абу Бакра аль-Аділя II в 1249 році, завдання, яке образило багатьох мамлюківClifford, Winslow William (2013). Conermann, Stephan (ed.). State Formation and the Structure of Politics in Mamluk Syro-Egypt, 648–741 A.H./1250–1340 C.E. Bonn University Press, pp. 68–69. Того ж року також виник конфлікт через каральні заходи султана проти залоги Дам'єти, що залишило місто під час хрестового походуClifford 2013, p. 69.
Після смерті ас-Саліха мамлюки останнього вступили у конфлікт з новим султаном Туран-шахом II, який бажав надати привілейоване становище своїй мамлюкам, що складалася з курдів, які відомі були як муаззаміяClifford 2013, p. 70Irwin, Robert (1986). The Middle East in the Middle Ages: The Early Mamluk Sultanate, 1250–1382. Carbondale, Illinois: Southern Illinois University Press, pp. 19–21. Але ще до прибуття султана до гирлі Нілу, де точилися бої між хрестоносцями та мамлюками, останні здобули вирішальні перемоги у битвах біля Мансурі та Фаріскурі. 2 травня 1250 року група провідних командирів Саліхії вбила султана у ФаріскуріIrwin 1986, pp. 19–21Clifford 2013, p. 71. Задля зміцнення свого становища мамлюки на трон поставили удову султана Шаджар ад-Дурр, а потім султаном Аль-Ашрафа Мусу. Це забезпечило визнання фактичної влади мамлюків з боку багдадського халіфа Аль-Мустасіма. Цим було закріплення існування Мамелюцького султанатуNorthrup, Linda (1998a). From Slave to Sultan: The Career of Al-Manṣūr Qalāwūn and the Consolidation of Mamluk Rule in Egypt and Syria (678–689 A.H./1279–1290 A.D.). Franz Steiner, p. 69.
З самого початку почалося протистояння атабега аль-аскара (головнокомандуючого) Айбека та Саліхії, що розпалася на 2 угруповування: джамдарі та бахріClifford 2013, pp. 72–73. Для боротьби за владу айбак створив підрозділ власних мамелюків, відомих як Муїззія. Разом з тим почалося протистояння з Расулідами, що панували у Ємені, за Хіджаз, та Ан-Насіром Юсуфом Аюбідом, еміром Єгипту. У середині 1250-х років почалися бої між Айбеком, що повалив Аль-Ашрафа Мусу, оголосивши себе султаном, та мамлюками-бахрі. Айбеком було створено ще 2 мамлюцьких підрозділа — Насірі та АзізіClifford 2013, p. 78Clifford 2013, p. 80.
1257 року після вбивства Айбека власною дружиною трон перейшов до його сина Мансура Алі. Але владу швидко захопив мамлюк Кутуз, який так само боровся проти кланів бахрі та муїззі й Ан-Насір ЮсуфаNorthrup 1998a, p. 71. Але загроза з боку монголів змусила суперників об'єднатисяNorthrup 1998a, p. 72. У вересні 1260 року дві сторони зустрілися на рівнинах на південь від Назарету в битві при Айн-Джалуті, де мамлюки здобули переконливу перемогу. Після цього мамлюки відвоювали Дамаск та інші сирійські міста, захоплені перед тим монголамиCummins 2011, p. 91. Після тріумфального повернення Кутуза до Каїра 1260 року його було вбито в результаті змови мамлюків-бахрі на чолі із Бейбарсом. Саме з цього часу починається фактичне панування династії, відомої як Бахріти.
Бейбарс встановив в державі гегемонії мамлюків-бахрі. Було створено нове потужне військо у 40 тис. вершників, а також султанську гвардію у 4 тис. мамлюків-захіріїAsbridge, Thomas (2010). The Crusades: The War for the Holy Land. Simon and Schuster, p. 95. Військові та адміністративні реформи Бейбарса закріпили могутність мамлюцької державиAsbridge 2010, pp. 92–93. Після цього почалися військові походи з метою розширення султанату. 1265 року було захоплено Арсуф та завдано поразки Мукуррі, що визнала зверхність Єгипту, 1266 року — Халбу, Арку, Сафед, Рамлу, сплюндрував Кілікійське королівствоNorthrup 1998a, p. 73, 1268 року — Яффу і АнтіохіюAsbridge 2010, pp. 99–100. Втім 1268 року Мукурра відновила незалежність. Поновилися бої за Хіджах з Расулідами, володарями Ємену. 1271 року було захоплено замок Крак де ШевальєAsbridge 2010, pp. 103–104, після чого почалася військова компанія проти сирійських ісмаїлітів у гірському хребті Ансарія, здолавши їх до 1273 рокуAsbridge 2010, p. 106. З 1273 року поновилися війни з Державою Хулагуїдів. 1276 року вдалося підпорядкувати Мукурру та Аль-АбвабWelsby, Derek (2002). The Medieval Kingdoms of Nubia: Pagans, Christians and Muslims Along the Middle Nile. British Museum, p. 254.
Після смерті Бейбарса у 1277 році владу спадкувало декілька його синів, але фактичну владу набув Калаун, що 1280 року офіційно став султаномAsbridge 2010, p. 108. 1281 року почалася нова війна з Державою Хулагуїдів, війську яких мамлюків у битві при Хомсі було завдано поразкиAsbridge 2010, pp. 109–110. Калаун знищив усіх опозиційних емірівNorthrup 1998a, pp. 115–116. Розпочалася активна будівельна діяльність. 1287 року було захоплено Лаодікею. Того ж року повстала Мукурра. 1288 року відпав Хіджаз. 1289 року Калаун захопив Триполі. Калаун зміцнив свою владу, яку успадкував його син Халіль аль-Ашраф.
1291 року було захоплено Акру, чим покладено край існуванню Єрусалимського королівства. Після смерті 1293 року Халіля почалася боротьба за владу, що послабила султанат. Лише 1310 року Мухаммаду I вдалося стабілізувати ситуаціюLevanoni, Amalia (1995). A Turning Point in Mamluk History: The Third Reign of Al-Nāṣir Muḥammad Ibn Qalāwūn (1310-1341). Brill, p. 28. У 1312—1316 роках велася запекла війна з Хулагуїдами. Близько 1333 року остаточно підкорив МукурруHolt, Peter Malcolm; Daly, M. W. (1961). A History of the Sudan: From the Coming of Islam to the Present Day. Weidenfeld and Nicolson, pp. 17–18. За час його панування було споруджено 89 джум, 73 шкіл, 33 месджиди, 25 завій, 22 ханаки, 22 рибата та 5 бімарістана (лікарні)Fikry, Walid (4 January 2024). دم المماليك. Al Rawaq for Publishing and Distribution. p. 106.
Більшість його наступників, за винятком Аль-Хасана ан-Насіра (1347–1351, 1354–1361) та Шабана II (1363–1367), були султанами лише номінально, а фактичну владу мали покровителі провідних мамлюцьких угрупованьNorthrup 1998b, p. 253. У 1347–1348 роках до Єгипту прибула бубонна чума, а за нею послідували інші епідемії, що спричинило масову смертність у країні, що, своєю чергою, призвело до значних соціальних та економічних змін у регіоні. 1365 року спроба захопити Кілікійське царство виявилася невдалою. Це призвело до нової політичної кризи, яка погіршилося економічною кризою.
1282 року владу захопив Баркук, але вимушен був боротися з мамлюками-бархі до 12980 року. З цього часу починається династія, що відома як БурджитівHolt, Peter Malcolm (1986). The Age of the Crusades: The Near East from the Eleventh Century to 1517. Addison Wesley Longman, p. 128. Баркур провів новий адміністративний поділ, щоб краще контролювати єгипетську сільську місцевість від зростаючої сили бедуїнських племенGarcin, Jean-Claude (1998). "The Regime of the Circassian Mamluks". In Petry, Carl F. (ed.). The Cambridge History of Egypt, Volume 1. Cambridge University Press, pp. 290–291. 1387 року султанат почав втручатися у справи Малої Азії. 1393 року почалися сутички з чагатайським аміром Тимуром, що змусило Баркука 1394 року відступити від загарбань в Малій Азії та КілікіїGarcin 1998, p. 291.
У 1399 року держава стикнулася з вторгнення Тимура, що захопив практично усю Сирію. Поразки мамлюків спричинило кризу в султанаті, внаслідок чого 1401 року відпав Верхній Єгипет. 1402 року Тимур залишив Сирію. Але 1403 року прийшла епідемія чуми, а 1405 року відбулося потужне повстання бедуїнівGarcin 1998, pp. 291–292. 1406 року повстали мамлюки Сирії проти султана Фараджа. Зрештою останнього 1412 року було повалено. Мамлюки поставити на трон халіфа аль-Мустаїна. Але невдовзі владу захопив мамлюк-бурджі Шайх аль-Муаяд, який відновив фінансове управління держави для поповнення скарбниці, організовуючи компанії зі збору податків, подібні до набігів по всій державі, щоб компенсувати податкову заборгованість за часів правління попередникаGarcin 1998, p. 293. Але спроба послабити владу черкеських мамлюків не вдалася.