Сер Крістофер Франк Карандіні Лі, CBE, CStJ (27 травня 1922, Бегравія, Вестмінстер, Англія — 7 червня 2015, Лондон, Велика Британія) — англійський актор театру, телебачення та озвучування, музикант, учасник Другої світової війни. Кавалер британського лицарського ордену Британської імперії та королівського лицарського ордену святого Іоанна.
Найбільше запам'ятався у ролі різноманітних лиходіїв у кіно. Лі спочатку грав лиходіїв і став відомим за роль графа Дракули в серії фільмів . Не менш відомими у його кіноакторській кар'єри стали ролі Франциска Скараманга у фільмі «Чоловік із золотим пістолетом» (1974), Лорда Саммерайла з «Плетеної людини» (1973), Графа Дуку у трьох частинах «Зоряних війнах» і Сарумана у кінотрилогії «Володар Перснів» та тригології фільмів «Хоббіт». Він також знімався у п'яти фільмах за авторством Тіма Бертона: «Сонна лощина» (1999), «Труп нареченої» (2005), «Чарлі та шоколадна фабрика» (2005) та «Похмурі тіні» (2012). Крістофер Лі мав визначні ролі в таких фільмах, як «Прокляття Франкенштейна» (1957), «Дракула» (1958), «Повість про два міста» (1958), «Гремліни 2» (1990), «Хранитель часу» (2011) та інші. Лі вважав, що його найважливіша роль у кар'єрі — засновник Пакистану Мухаммед Алі Джинна в біографічному фільмі «Джинна» (1998)Christopher Lee talks about his favorite role , YouTube video.
До початку акторської кар'єри служив у Повітряних силах Великої Британії як солдат-розвідник у складі 260-ї ескадрильї під час Другої світової війни, працюючи також в Управлінні спеціальних операцій Великої Британії. Звільнився з військової служби у 1946 разом зі званням флайт-лейтенанта. Актор також впродовж 1986 та 1998 займався музичною діяльністю та працював над декількома музичними альбомами, такими як Charlemagne: By the Sword and Cross та Charlemagne: The Omens of Death. Лі виконав ролі у 266 фільмах з 1948 року, що зробило його рекордсменом світової Книги рекордів Гіннеса, він був посвячений у лицарі на честь Дня народження Королеви в 2009 році.
Біографія Лі народився в Белгравії, Вестмінстер, Англія, син підполковника Джеффрі Троллоп Лі 60-го Королівського стрілецького корпусу і його дружини графині Естель Марі (до шлюбу Карандіні ді Сарзано). Мати Лі була знаменитою «едвардіанською» красунею, яка була зображена на картинах сера , а також і Олівії Снелл, і позувала для скульптора . З материнського боку прадід Лі був італійським політичним біженцем.
Його батьки розлучилися, коли він був дуже малий, мати взяла його і його сестру до Швейцарії. Після вступу в Академію Міс Фішер у Венгені, він зіграв свою першу лиходійську роль — Румпельштільцхен. Згодом родина повернулася до Лондону, де Лі відвідував приватну школу Вагнера. Його мати взяла шлюб із Гаркортом Роузом, банкіром і звідним кузеном Яна Флемінга, автора романів про Джеймса Бонда. Лі намагався безуспішно отримати стипендію в Ітоні, хоча йому і потрібно було зіграти лиходія, через присутність автора містичних оповідань M. Р. Джеймса. Лі пізніше стверджував у своїй автобіографії, що Джеймс не помітив дуже виразну особистість, шістдесят років потому Лі грав роль M. Р. Джеймса для Бі-Бі-Сі.Christopher Lee playing M.R. James for the BBC in 2000 , YouTube video Замість цього, Лі вступив до Веллінгтонського коледжу, де він виграв стипендію для вивчення класичного мистецтва.
Участь у Другій світовій війні
Лі зголосився боротися за фінські сили під час Зимової війни проти агресії СРСР у 1939 році, однак, як він написав в автобіографії, він і його товариші, британські добровольці, у Фінляндії були тільки два тижні й увесь цей час далеко від російських сил. Він продовжував служити в Королівських ПС і спецслужбі під час Другої світової війни. Він тренувався в Південній Африці як льотчик, але проблеми із зором змусили його залишити це заняття. Врешті-решт він опинився в Північній Африці як шифрувальник 260-ї ескадрильї Королівських ПС і пройшов з нею через Сицилію та Італію. Крім того, він згадував (у тому числі у звуковому коментарі до «Володаря перстнів» на DVD), що брав участь у спеціальних операціях. Лі пішов з ПС Великої Британії після закінчення війни в званні флайт-лейтенанта.
Початок кар'єри
У 1946 році Лі отримав семирічний контракт з Rank Organisation після обговорення його інтересу до акторства з троюрідним братом матері — Ніколо Карандіні, італійським послом. Карандіні пов'язані з Лі через його прабабцю — , яка була успішною співачкою, факт, якого Лі не знав. Він дебютував у готичному романі Теренса Янга «Коридор дзеркал» у 1947 році.
Також у 1947 році, Лі з'явився в екранізації «Гамлета» Лоуренса Олів'є як носій списів (це перший фільм з частим партнером по фільмах і близьким другом Лі, Пітером Кашингом, який грав Осріка). Протягом наступного десятиліття він знявся майже в 30 фільмах.
Першим фільмом Лі для Hammer був «Прокляття Франкенштейна» (1957), в якому він зіграв монстра Франкенштейна, з Кашінгом у ролі Барона. Трохи пізніше Лі знявся з Борисом Карлоффом у фільмі «Коридори крові» (1958), але поява Лі у ролі чудовиська Франкенштейна, і призвело до його першої появи як трансильванського вампіра у фільмі 1958 року «Дракула» (відомий у США як «Жах Дракули»).
Існують різноманітні історії, чому Лі не фігурує у фільмі-продовженні «Наречені Дракули». Деякі вважають, що «Хаммер» не бажав платити Лі його поточної ставки, але звичайно вважається, що він просто не хотів бути актором однієї ролі. Лі, однак, повернувся до ролі у фільмі «Дракула: Князь пітьми» в 1965 році. Роль Лі відрізняється тим, що він не має слів, тільки шипіння — його шлях через плівку. Знову ж таки існують різні версії причин для цього: Лі заявляє, що він відмовився від «бідних» діалогів, що він отримав, але сценарист стверджує, що сценарій не містив жодних ліній для цього персонажу. Цей фільм є стандартом для більшості сиквелів «Дракули» в тому сенсі, що час роботи половини фільму було витрачено на розповідь про воскресіння Дракули, а появи персонажа були короткими. Лі зробив офіційну заяву, що його практично «шантажували» в Hammer, щоб він грав головну роль в наступних фільмах; не можуть або не бажають платити йому звичайну ставку, вони будуть нагадували йому про те, як багато людей залишаться без роботи, якщо він не братиме участі.
У фільмах «Дракула повстав з могили» (1968), «Смак крові Дракули» (1969) і «Шрами Дракули» (1970) Граф дуже мало чого робив, але ці ролі були комерційно успішними. Хоча Лі, можливо, не подобалося те, що Hammer робить з його героєм, в усьому світі аудиторія сприйняла фільми позитивно, і вони зараз вважаються класикою жанру. Лі знявся в ще двох фільмах про Дракулу для Hammer на початку 1970-х, де намагалися перенести персонажа до сучасної епохи, але фільми не були комерційно успішними.
Інша робота Лі для Hammer — «Мумія» (1959). Це була одна з найкращих ролей Лі, попри те, що він був в змозі передати емоції тільки через очі. Лі також зображує Распутіна у фільмі (у дитинстві Лі зустрів вбивцю Распутіна, Фелікса Юсупова) і сера Генрі Баскервіля в «Собака Баскервілів» (1959). Лі пізніше грав самого Холмса в 1962 році в «Шерлок Холмс і смертоносне намисто», і повернувся до фільмів про Холмса у фільмі Біллі Вайлдера «Приватне життя Шерлока Холмса» (1970), в якому він грає брата Шерлока, Майкрофта.
Як і Кушінг, Лі також з'явився у фільмах жахів і для інших компаній протягом 20-річного періоду з 1957 по 1977 рік. Перелік інших фільмів, у яких знімався Лі, включає серію фільмів про , знятих між 1965 і 1969, в якому він знявся в ролі лиходія у східному гримі; «Я, монстр» (1971), в якому він зіграв Джекіла і Гайда, «Повзуча плоть» (1972) і його улюблена «Плетена людина» (1973), в якій він зіграв лорда Саммерайла. Лі був запрошений для останньої ролі сценаристом і, напевно, надав свої послуги безкоштовно, оскільки бюджет був дуже малий. Лі також з'явився в фільмі «Юджені» (1970), не підозрюючи, що він був порнофільмом, а секс-сцени знімалися окремо.
Пізні роки
З середини 1970-х Лі уникав ролей у жахах майже повністю. Ян Флемінг, автор шпигунських романів про Джеймса Бонда і його звідний кузен, запропонував йому роль в першому фільмі про Бонда «Доктор Ноу». Лі з ентузіазмом сприйняв це, але виробники вже обрали Джозефа Вайсмана на цю роль. 1974 року Лі, нарешті, отримав роль лиходія у фільмі «Чоловік із золотим пістолетом».
У 1978 році Лі здивував багатьох людей готовністю до жартів, з'явившись як гість на NBC у «Saturday Night Live».
У 1979 році він зіграв німецького офіцера, капітана Вольфганга фон Кляйншмідта у фільмі «1941» (режисер Стівен Спілберг).
У 1982 році Лі з'явився у фільмі «Повернення капітана Непереможного». У цьому фільмі Лі грає фашиста, що планує позбавитися в Америці (а потім, у всьому світі) від усіх «небілих». Лі також співає дві пісні у фільмі («Name Your Poison» і «Містер Північ»), що написані Річардом О'Браєном і Річардом Гартлі (який написав «The Rocky Horror Picture Show» сім років тому).
Лі зіграв останню роль на сьогоднішній день як Шерлок Холмс у 1991 році — «Подія біля водоспаду Вікторія», і у 1992 році — «Шерлок Холмс і зірка оперети».
У 1994 році Лі зіграв російського коменданта у стрічці «Поліцейська академія 7: Місія в Москві».
У 1998 році Лі знявся в ролі Мухаммеда Алі Джинна, засновника сучасного Пакистану, у фільмі «Джинна». Говорячи про свою улюблену роль в кіно на прес-конференції кінофестивалю Fantasy в Брюсселі, він заявив, що роль у «Джінна» є найкращою.
Лі був претендентом на роль комікс-лиходія Магнето в екранізації популярної серії коміксів «Люди Ікс», але він програв роль Ієну Мак-Келлену.
У нього було багато телевізійних ролей, у тому числі Флей на BBC у серіалі, за романами Мервіна Піка, (2000), і Стефана Вишинського на CBS у фільмі «Іоанн Павло Другий» (2005). Він грав Великого Магістра Тамплієрів на BBC в екранізації роману Вальтера Скотта «Айвенго» (1997)
Лі знявся в ролі Сарумана у «Володар перснів» (у коментарі Лі заявляв, що це було багаторічною мрією грати Гендальфа, але що тепер він був дуже старий, і його фізичні обмеження завадили йому зніматися. Роль Сарумана, навпаки, не вимагає верхової їзди і набагато менше бойових дій. Роль Гендальфа зіграв Ян Маккеллен, а Лі грав Сарумана). Лі зустрічав Толкіна одного разу (що робить його єдиною людиною у «Володарі перснів», що це зробила) і мав звичку читати романи принаймні один раз на рік. Його появу скоротили у випуску третього фільму, внаслідок чого Лі має прохолодні стосунки з Пітером Джексоном. Однак, сцена була відновлена в розширеному виданні.
«Володар перснів» поклав початок відродженню кар'єри Лі, яка продовжується у «Зоряних війнах. Епізод II. Атака клонів» (2002) і «Зоряних війнах. Епізод III. Помста ситхів» (2005), в якому він зіграв графа Дуку, ім'я нібито обране з урахуванням найвідомішого героя Лі — графа Дракули. Його автобіографія стверджує, що він зробив багато фехтування у фільмі самостійно. Його добрий друг і частий партнер, Пітер Кашінг, зображується такого ж крижаного Вілхуффа Таркіна у стрічці «Зоряні війни. Епізод IV. Нова надія».
На додаток до більш ніж десятка художніх фільмів разом Hammer Films, Amicus Productions та іншими компаніями, Лі і Пітер Кашінг з'явилися в «Гамлеті» (1948) і «Мулен Ружі» (1952), хоча і в окремих сценах, а в окремих частинах «Зоряні війни». Останній проєкт, який об'єднав їх, був документальний фільм «Плоть і кров: спадщина жахів Hammer» (1994). Це був останній раз, коли вони бачили один одного, оскільки Кушінг помер через два місяці. Хоча вони часто грали смертельних ворогів на екрані: Лі — графа Дракули, Кушінг — професора Ван Хельсинга, вони були близькими друзями в реальному житті.
Лі з'явився на обкладинці альбому «Band On The Run» групи Крила разом з іншими людьми (у тому числі Майкл Паркінсон, кіноактор Джеймс Коберн, чемпіон світу з боксу Джон Конте і телеведучий Клемент Фрейд).