Макого́н Іва́н Васи́льович (, Грушуваха — 19 серпня 2001, Київ) — український скульптор, член Національної спілки художників України. Народний художник України.
Біографія Народився 13 (26 жовтня) 1907 року в селі Грушувасі (нині Барвінківського району Харківської області) в селянській родині. В 1926–1931 роках навчався в Харківському художньому інституті в Абрама Менеса, Івана Северина, Семена Прохорова, Михайла Шаронова, Анатолія Петрицького, Олексія Кокеля, одночасно вивчав скульптуру у приватній майстерні Івана Севери.
Учасник Міжсоюзницької війни Німеччини та СССР, служив сапером у сталінських військах, був контужений. Після шпиталю працював у фронтовій газеті на Південному Кавказі. 1944 за станом здоров'я медики звільнили від строкової служби і направили у студію військових художників імені Митрофана Грекова у МосквуРомоданова І., Поліщук Т. Скульптор та Муза, або Дві невигадані історії // «День». — № 130. — 2001. — 25 липня..
З 1954 викладав у Київському художньому інституті (професор з 1971 року).
Помер 19 серпня 2001. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).
Творчість
Працював у галузі станкової та монументальної скульптури, у різних матеріалах.
Серед творів: композиція пам'яті скульптора І. Левицького (1934); портрет І. Северина (1937); «Прапор Перемоги» (1946); «Народний месник» (1948), «Арсенальці» на станції метро «» (1960, у співавторстві, демонтована у 1990-х); портрети — О. Гончара (1971), Б. Андрєєва (1978); пам'ятники — Михайлу Грушевському на Байковому кладовищі в Києві (1936), генерал-полковникові Ю. Щаденку на Новодівочому кладовищі в Москві (1952), Ю. Яновському на Байковому кладовищі (1961), Герою СССР Н. І. Сосніній на станції Тетерів (1968), організатору Голодомору С. Косіору в Києві (1970, демонтований у 2008).
До 125-річчя Тараса Шевченка зробив бюст Кобзаря для Канівського меморіального музею та ювілейну медаль, яка в 1939 році на республіканському конкурсі була відзначена як найкращий твір. Створив медаль до 100-річчя Є. Патона та інші.
У Національному художньому музеї України зберігається ряд творів скульптора, що характеризують різні періоди його творчості: «Композиція пам'яті скульптора І. Левицького» (1934; мармур); «Голівка дівчинки» (1934; граніт); «Портрет батька» (1937; теракота); «Портрет художника І. Северина» (1937; гіпс); «Жіноча голова» (1956; бронза); «Портрет письменника Ю. Дольд-Михайлика» (1960; гіпс); «Жіночий торс» (обпалена глина)Сайт Національного художнього музею України . Галерея робіт.надгробок О. Вербицькогонадгробок Л. Дмитеркапам'ятник Косіорумеморіальна дошкаО. Міньківськомумеморіальна дошкаМ. Федорову<div style='text-align: center;'><small>меморіальна дошкаМ. Бажану, (архітектор О. К. Стукалов)надгробок МихайлаГрушевського
Відзнаки Заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1968 року). Народний художник України (з 1992 року). Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора і «Знак Пошани», медалями.
Вшанування пам'яті 11 квітня 2008 року в Києві, на будинку по провулку Івана Мар'яненка, 14, в якому в 1960–2001 роках жив скульптор, встановлено бронзову меморіальну дошку (барельєф, скульптор І. І. Макогон)Захоплюючий Київ.
Примітки
Посилання
Роготченко Олексій. Скульптор Іван Макогон
Джерела Макогон Іван Васильович // Макогон Іван Васильович // Макогон Іван Васильович // О. Роготченко. Скульптор Іван Макогон. МІСТ: Мистецтво, історія, сучасність, теорія: зб. наук. пр. / Ін-т проблем сучас. мистецтва НАМ України. Київ: Хімджест, 2010. Вип. 7. С. 323—331.