Іде чоловік з сокирою, а бариня сидить під вікном.
Чим ти,пита,мужик, занімаєшся?
То де діжку,каже,наб'ю, де дров нарубаю.
Наймись до мене.
Та й найміть.
Ось набий мені цю бочку,каже і дає йому уперед гроші.
Він узяв ту бочку порубав, у круг на дрова склав та й пішов собі.
Приїздить пан, побачив ту бочку.
Що се,пита,таке?
Та се, душенько, мужик надув.
От я запряжу тройку коней, так я його дожену.
Побіг скоро і догнав. А мужик побачив його та й став у гречці під дубом, наче держить того дуба. Пан і питає його, що «ти не бачив, не йшов тут мужик з сокирою?»
Ні,каже,бачив.
А що, я його дожену?
Ні, ви, пане, не доженете; якби я, то я б вашими кіньми догнав.
Так бери коні, дожени.
Давайте сто рублів та постійте, оцього дуба подержте.
От пан став під дуба, аж пнеться та держить його, а того чоловіка і слиху нема. «Обманив, сякий-такий! Постій же, я тобі гречку витолочу, скину дуба».
Одскочив з-під дуба: «От-от упаде!», а дуб і не зворухнеться. «А надув! Вернусь, ще возьму тройку коней, я його дожену». Наздоганя того чоловіка вже на другій тройці.
Чи не бачив ти,пита,тут такого-то чоловіка?
Ні,каже,бачив.
Що ж, я його дожену?
Ні, ви не доженете, а якби я вашими кіньми, то б догнав.
Так бери та дожени.
Ніколи, пане, треба солов'я стерегти.
А він як ото забачив пана, накрив «золото» шапкою та й стоїть.
На тобі сто рублів, біжи дожени його, а я твого солов'я постережу.
Узяв той і коні, і гроші, тільки його і бачили. А пан ждав, ждав та: «Надув і цей! От я йому дам». Як учеше кулаком по шапці... «Тьху!» Вернувсь, ще одного коня взяв, знов наздоганяє його, а він у дупло вліз та й виглядає відтіля.
Чи ти не бачив,питає,тут такого-то чоловіка?
Бачив,каже.
Що ж, я його дожену?
Ні, пане, не наздоженете. Якби я вашим конем, я б догнав, треба ось у дуплі сидіти.
Дожени,каже,я тобі заплачу і у дуплі за тебе посижу. Поліз пан у дупло, а чоловік на коня та й подавсь. А пан сидів, сидів у дуплі та там і пропав.