Ной (, Но́ах — у Біблії () витлумачено як «заспокійливий»; , [nūḥ], Нух) — останній (десятий) з допотопних старозавітних патріархів, що походять за прямою лінією від Адама. Син Ламеха (Лемеха), онук Мафусаїла, батько Сима (Шема), Хама і Яфета (; ).
Згідно Біблії, Ной був праведником у своєму поколінні, за що був врятований Богом від Всесвітнього потопу і став продовжувачем людського роду. З цією метою Бог наказав Ною побудувати Ковчег і взяти туди членів своєї родини і по парі тварин кожного виду (згідно , «чистих» тварин треба було взяти по семи пар, щоб був запас для жертвоприношень). Після закінчення потопу ковчега прибило до гір Араратських (), де Ной приніс жертви Богові, і Бог благословив його і його потомство, уклавши з ним Завіт (). На підставі того, що назва Арарат рівнозначна Урарту, місцевості і державі на північ від Ассирії, вважається, що Араратські гори перебували в Урарту, в якій знаходиться і гора Арарат Urartu, Archaeology, and the Bible Account Richard James Fischer. Historical Genesis: From Adam to Abraham. — University Press of America, 2008. — P. 110. Згідно Біблійної енциклопедії Брокгауза, ніщо не вказує на те, що ковчег пристав саме до сучасної гори Арарат.
Під ім'ям Нух шанується як пророк в ісламі.
У Священних Писаннях
У П'ятикнижжі
До Потопу () Згідно Книзі Буття, Ной , оскільки «був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях.» і . За свою праведність Ной з родиною був обраний Богом для відродження людського роду після Всесвітнього потопу, який з'явився Божественною карою за моральне падіння людства. Бог завчасно повідомив Ною про своє рішення винищити все живе на землі і дав точні вказівки, як побудувати Ковчег — судно з дерева гофер (можливо, кипарис або кедр), здатне пережити підготовлюваний потоп — і спорядити його для тривалого плавання.
Потоп ( — )
Коли приготування були закінчені, Бог наказав Ною взяти з собою до ковчегу по двоє із кожного виду тварин і птахів, а «чистих» (тобто придатних для принесення в жертву) — по семи пар, . Разом з Ноєм до ковчегу прийшла також його родина: дружина і троє синів з дружинами.
У 17 день другого місяця шостої сотні літ життя Ноєвого і води обрушилися на землю. Повінь тривав 40 днів і ночей, після чого води підійняли ковчег, і він поплив (). Вода стояла так високо, що пливучий на її поверхні ковчег був вище гірських піків, . Все живе на землі загинуло в водах потопу, залишився лише Ной і його супутники. Тільки через 150 днів вода стала спадати, і незабаром, на 17 день сьомого місяця, ковчег зупинився, опустившись на скелі Араратських гір (5000 метрів над рівнем моря). Проте, вершини інших гір з'явилися лише першого числа десятого місяця, після чого Ной почекав ще 40 днів і випустив ворона. Однак ворон, не знайшовши суші, кожного разу повертався назад, поки не знайшов поверхню землі.
Після цього Ной тричі (з перервами по сім днів) випускав голубку. У перший раз голубка також повернулась ні з чим, у другий — принесла в дзьобі свіжий оливковий лист, який свідчив про те, що . На третій раз голубка не повернулась. Земля висохла до першого числа першого місяця, однак остаточно земля висохла лише 27 числа другого місяця. Тоді Ной, нарешті, зміг покинути корабель, і його нащадки знову заселили землю.
Завіт з Богом ( — ) Вийшовши з ковчега у гір Араратських (), Ной узяв в подяку за своє звільнення. Тут вперше в Біблії з'являється жертвоприношення тварин цілопаленням. Бог пообіцяв повернути світу колишній лад речей і більш ніколи не спустошувати землю за провину людей. Після цього Бог благословив Ноя, його нащадків (тобто все післяпотопне людство) і все творіння, що на землі (), і дав людству ряд моральних законів. На закінчення, Господь пообіцяв Ною більше не нищити людський рід водами потопу і як знак божественного Завіту з людьми в небесах засяяла веселка.
Після Потопу ()
За Біблією, вийшовши з ковчегу, Ной зайнявся обробітком землі, насадив виноградник і винайшов мистецтво приготування вина (). Одного разу, коли Ной сп'янів і лежав оголеним у своєму наметі, його син Хам (ймовірно зі своїм сином Ханааном) побачив , і, залишивши батька оголеним, поспішив розповісти про це двом своїм браттям. . За проявлену неповагу Ной прокляв сина Хама — Ханаана і його нащадків, оголосивши, що ті будуть рабами Сима і Яфета. Двох інших своїх синів Ной благословив: .
Після потопу Ной жив ще 350 років і помер у віці 950 років ().
Діти і нащадки Ноя ()
Згідно біблійному родоводу, Ной є родоначальником всіх народів світу, які поділяються на три основні групи: нащадки Сим а (Семіти, близькосхідні народи; див. Афразійська сім'я); нащадки Хама (Хаміти, застарілий вираз; відносять темношкірих людей Африки та Азії); нащадки Яфета (дуже приблизно співвідносні з деякими групами індоєвропейських народів).
В інших текстах Старого Завіту Ной згадується також в Книзі пророка Єзекіїля () як один з трьох праведників давнини, поряд з Даниїлом і Йовом.
В апокрифах Старого Завіту Крім канонічних книг Біблії, розповідь про потоп міститься також в пізніх апокрифах. Найбільшу поширеність здобула Книга Еноха. Розповідь в основних лініях збігається з викладеною у Бутті. Причиною потопу, згідно з Книгою Еноха, стало змішання янголів з дочками людськими, внаслідок чого з'явилися велетні (нефілім), що викликало суспільну нерівність і гноблення, війни, поширення серед людей магії і чаклунства, падіння моралі.
Також про Ноя згадує і Сиракід ().
У Новому Завіті
Новий Завіт вказує на часи Ноя в оповіданні про друге пришестя Христа, застерігаючи людей від зневіри і безпечності:
Апостол Петро називає Ноя проповідником правди і в його врятуванні від потопу у ковчезі бачить вказівку на можливість духовного порятунку через хрещення (). Апостол Павло також наводить приклад Ноя, як зразок віри:
В апокрифах Нового Завіту Ной згадується в одному з апокрифів Нового Завіту — «Одкровенні Павла»Одкровення Павла, а також в «Книгах Сивилл».
У Корані
У Корані Ной іменується Нухом і шанується в ісламі як перший з п'яти великих пророків Аллаха, а також як один з перших пророків руйнування. Нух був направлений Богом до одноплемінників-ідолопоклонників, щоб ті увірували в єдиного Аллаха і залишили язичництво. Одноплемінники прогнали Нуха (Коран, 71:23) і він почав благати: "Господи! Не лиши на землі жодного невірного! " (71:26). По молитві Нуха Аллах послав на землю потоп (54:11). Нух разом з вірними Аллаху й багатьма тваринами був врятований у ковчезі, збитому з дощок цвяхами.
Літописання
Ной, згідно з Біблією, був нащадком Адама в десятому поколінні.
За масоретським (єврейським) текстом Ной народився 1056 року (за Септуагінтою — 1662 року) від Створення світу. Його вік, подібно до інших допотопних патріархів, обчислюється сотнями років: до часу початку будівництва Ковчега Ною було 500 років і у Ноя вже було троє синів, напередодні потопу — 600, усіх же років життя Ноя було 950 років.
Відповідно до єврейської традиції, усі дати в Біблії відповідають місячним місяцям єврейського календаря. Таким чином, потоп тривав на 11 днів більше ніж місячний рік, що відповідає цілому сонячному рокуКоментар Раші з посиланням на Береш Раба 33: "Дощі почалися в сімнадцятий день другого місяця (7:11). Це одинадцять днів, на які сонячний рік більший за місячний, бо покарання покоління потопу тривало цілий сонячний рік "..
Можливий зв'язок з іншими культурами Певні дослідники вважають, що Ной як персонаж легенди про потоп виник на основі давніших писемних пам'яток у месопотамській культурі, таких як Зіусудра і Утнапіштім. Докладніше див. Походження біблійної історії всесвітнього потопу.
Легенди і традиційні перекази Історію Ноя, викладену у Святому Письмі, різні народи доповнювали численними легендами, які як запозичувалися іншими націями, так і мали вузьку місцеву поширеність.
В єврейській традиції
Хоча в П'ятикнижжі підкреслюється праведність Ноя, в ньому відсутні подробиці про його особистість. Агада заповнює цю прогалину численними розповідями про праведні вчинки Ноя до і під час потопу.
До Потопу Пізніше батьківство Ноя пояснюється в переказах тим, що, передбачаючи загибель людства, він не хотів мати дітей і одружився лише за велінням БогаМідраш Берешит Раба 26:2; «Мідраш Танхума», розділ «Hoax» та ін.. Дружину Ноя зазвичай ототожнюють з Ноемою (Наамою), дочкою Ламеха і сестрою Тувалкаїна (Тувал-Каїна)Мідраш Берешит Раба 23:3. Однак у Книзі ЮвілеївКнига Ювілеїв, гол. 4 її називають Емзараґ, дочкою Ракіїла та сестри Ноя Книга Еноха: Апокрифы. СПб, 2000. С. 111. Згідно з традицією, Сим (Шем) був первістком, Хам народився на рік пізніше, а Яфет — через рік після ХамаТалмуд, Санхедрін 69б.
Згідно «Мідрашу Танхума» «Мидраш Танхума», видання Ш. Бубера (1885), 11), Ной виступає як культурний герой: він навчив людей користуватися плугом, серпом, сокирою та іншими знаряддями праці. Зазначено, що його пальці були пристосовані для швидкої фізичної роботи, що допомогло йому в теслярській праці над ковчегом.
Любов Ноя до людей, згідно з традицією, виражалася і в тому, що він закликав їх до каяття і відкладав будівництво ковчега, поки не виросли посаджені ним для побудови ковчега дерева, в надії, що люди тим часом зійдуть зі шляху гріхаМідраш Берешит Раба 30:7.
Ноах садив кедри, і говорили йому: «Навіщо тобі ці кедри?». А той відповів: «Святий, благословенний Він, вирішив привести на землю потоп і велів мені зробити ковчег, щоб врятувалися я і мій дім». І сміялися вони над ним і глумилися над його промовами. А він поливав ті кедри, і вони росли. І питали його: «Що ти робиш?». А той відповів їм так само. А вони насміхалися. Під кінець днів своїх зрубав він дерева і став розпилювати. І говорили йому: «Що ти робиш?» І відповідав він їм, і застерігав їх. Але <…> вони не покаялися…
Потоп Згідно мідрашам, будувати ковчег Ной навчився за книгою «Сефер ха-разім», переданою янголом Разіелем, яка містила в собі все знання людське і божественне. Ця книга була зроблена із сапфірів, і Ной уклав її в золоту скриньку. В ковчезі вона заміняла Ною годинник, щоб відрізняти день від ночі, тому що, поки тривав потоп, Сонце і Місяць були приховані хмарами . Інший мідраш розповідає про те, що в ковчезі у Ноя був дорогоцінний камінь, який освітлював усю внутрішню частину ковчега.
Одне легендарне створіння, що мало назву «Реєм», виявилося настільки величезних розмірів, що для нього не знайшлося місця у ковчезі, а тому воно було прив'язане Ноєм до ковчега зовні.
У переказах про потоп є і легендарний велетень Оґ — цар Башанський, який також не міг поміститися усередині судна і сів на дах, врятувавшись таким чином від потопу. Ной подавав Оґові їжу через отвір у даху.
Агада«Агада» (М., 1993) розповідає, що одна дивна пара, Брехня і Безталання, також знайшла собі притулок у ковчезі. Спочатку Брехня підійшла одна до ковчега, але її не впустили всередину на тій підставі, що вхід туди допускався тільки для подружніх пар. Тоді вона пішла і, зустрівшись із Безталанням, вмовила його приєднатися до неї, після чого їх впустили обох.
Праведність Ноя повною мірою проявилася під час потопу, коли він повинен був піклуватися про тварин у ковчезі. Цілий рік Ной не знав спокою ні вдень ні вночі, довівши, тим самим, що гідний стати прабатьком нового людства. Мідраш описує це отак: Всі дванадцять місяців, проведених у ковчезі, не склепив Ной повіки, ні сам він, ні сини його, ні вдень і ні вночі. Тому що постійно дбав він про тварин, що були з ним, і годував їх, даючи кожному звірові і птиці їхню їжу в звичні для них години. Є звірі, які їдять о першій годині дня, є такі, які [їдять] о другій, є і такі, які [їдять] в останню третину ночі, — й всім давав він їхню їжу в потрібну годину
Переказ розповідає, що одного разу, коли Ной не так скоро приніс обід леву, той з такою силою вдарив патріарха лапою, що він залишився кульгавим на все життя.