Kill 'Em All — дебютний студійний альбом американського треш-метал гурту Metallica. Був виданий 25 липня 1983 на лейблі «Megaforce Records» . Metallica починали з виступів у місцевих клубах Лос-Анджелеса. Вони записали кілька демо, щоб привернути увагу власників клубів, і зрештою переїхали до Сан-Франциско, щоб скористатися послугами бас-гітариста Кліффа Бертона. Демо-запис гурту No Life 'til Leather (1982) був помічений головою лейблу Megaforce Джоном Зазулою, який підписав їх і надав бюджет у 15 000 доларів на запис. Спочатку лонгплей планувалося назвати Metal Up Your Ass. Колектив попросили змінити назву, оскільки дистриб'ютори побоювалися, що випуск альбому з такою образливою назвою зменшить шанси на комерційний успіх.
Metallica рекламувала альбом у двомісячному турі Kill 'Em All for One з англійським хеві-метал-гуртом Raven у США. З платівки було випущено два сингли: «Whiplash» та «Jump in the Fire».
З моменту початку продажів, Kill 'Em All став тричі платиновим. Тільки у США було продано понад 3 000 000 копій альбому. Робоча назва альбому— Metal Up Your Ass. Kill 'Em All вважається першим треш альбомом в історії.
Історія запису Metallica була заснована у 1981 році в Лос-Анджелесі барабанщиком Ларсом Ульріхом і вокалістом/ритм-гітаристом Джеймсом Гетфілдом. Перш ніж визначитися з остаточним складом, власник Metal Blade Records Браян Слегел попросив Metallica записати пісню для першого видання його збірки Metal Massacre. Гетфілд і Ульріх вибрали пісню «Hit the Lights» із попередньої групи Гетфілда та його друга дитинства Рона МакГовні «Leather Charm» і записали її разом з тимчасовим гітаристом Ллойдом Грантом. Перший постійний склад гурту включав Гетфілда, Ульріха, МакГовні та гітариста Дейва Мастейна, який був найнятий за оголошенням у газеті. Гурт репетирував в гаражі МакГовні та виступав у місцевих клубах. Перший концерт Metallica відбувся 14 березня 1982 року у Radio City в Анагаймі. Сет-лист складався з двох оригінальних пісень («Hit the Lights» і «Jump in the Fire» від попередньої групи Мастейна Panic) і кавер-версій пісень гуртів нової хвилі британського важкого металу (Diamond Head, Blitzkrieg, Savage і Sweet Savage). Концерт пройшов не так добре, як планувалося: у Мастейна були проблеми з педаллю дисторшну на гітарі, також у нього порвалась струна. Другий концерт Metallica відбувся 27 березня 1982 року в голлівудському клубі Whiskey a Go Go, розігріваючи гурт Saxon.
Щоб привернути увагу власників клубів, у квітні 1982 року Metallica записала демо Power Metal, яке окрім вже виконаних пісень містило трек «Motorbreath». Демо «No Life ’til Leather» було записано в липні 1982 року і викликало ажіотаж у підпільних колах торгівлі музичними стрічками. No Life 'til Leather представила перезаписану версію пісні «Hit the Lights», яка з’явилася на другого виданні збірки Metal Massacre, а також нові пісні: «Phantom Lord», «Seek & Destroy» і «Metal Militia». Запис і мастеринг фінансував Кенні Кейн, власник панк-лейблу High Velocity, а розповсюджував Ульріх і його друг Пет Скотт. Через напружені стосунки з Мастейном МакГовні покидає гурт у грудні. Гурт починає пошуки нового бас-гітариста. Ульріх був вражений виступом Кліффа Бертона з Trauma в клубі The Troubadour у Західному Голлівуді, і запропонував йому приєднатися до групи. Бертон заявив, що приєднається до гурту за умови, якщо Metallica переїде в Сан-Франциско, гурт погодився. Metallica мала намір записати свій дебют у Лос-Анджелесі на незалежному лейблі Слегела з бюджетом у 8000 доларів. Слегел не міг дозволити собі платівку, і Ульріх зв’язався з Джоном Зазулою, власником магазину звукозаписів у Нью-Джерсі та промоутером хеві-метал-груп на Східному узбережжі, який вже чув демо No Life ’til Leather. Metallica орендували вантажівку U-Haul і поїхали до Нью-Джерсі наприкінці березня, а після прибуття дозволили Зазулі продати копії No Life 'til Leather.
Гетфілд і Ульріх звільнили Мастейна вранці 11 квітня після концерту в Нью-Йорку через його проблеми з наркотиками та алкоголем, надмірно агресивну поведінку та сутички з одногрупниками. За рекомендацією Вітакера Metallica залучила Кірка Гемметта, який грав у Exodus і був учнем Джо Сатріані. Гемметт вивчив всі пісні під час свого польоту до Нью-Йорка, і лише через місяць почав записувати альбом з Metallica.
Знайти студію та кошти для запису альбому учасникам гурту Metallica було досить складно. Гурт виховав в собі професіоналізм та дисципліну, в тому числі завдяки численним концертам, але грошові проблеми стояли так само гостро. Джону Зазулі вдалося переконати менеджмент нью-йоркської студії Pyramid Studios дозволити йому придбати звукозаписні сесії на виплат. Пол Керсі, призначений продюсером альбому, погодився на це не відразу.
10 травня 1983 року Metallica почала запис альбому. Їхній матеріал був відмінно відрепетируваний. У перервах між сесіями обговорювалися назви альбому: спочатку виникла ідея вельми двозначної назви Metal Up Your Ass (Відметалимо тобі дупу). Проте цю назву відкинула їх компанія-дистриб'ютор. Компанія повідомила, що альбом з такою назвою просто не піде і буде погано продаватися. Розлютившись на подібну манірність, гурт запропонував альтернативні варіанти, найкращим з яких стала ідея Бертона. Кліфф просто сказав зі злості: «Так убити їх всіх треба!» на те, що Megaforce забракувала стару назву. Це і стало назвою платівки.
Музика та тексти Зміст альбому, насичений складними структурами рифів, нагадує творчість гуртів нової хвилі британського важкого металу, які також виконували свій матеріал із великою швидкістю. Kill 'Em All вважається основним записом треш-металу, оскільки саме він ввів кілька ключових елементів жанру: швидку перкусію, «низькі» акорди та шредингову манеру звуковидобування. У порівнянні з більш раннім матеріалом, вся група стала грати технічніше і швидше. Крім цього, сформувався індивідуальний стиль музикантів — так, Гемметт зіграв кілька пентатонічних партій, а Ульріх почав виконувати ритм у стилі «дабл-тайм», який стане канонічним на наступних альбомах Metallica. У свою чергу, вокал Гетфілда еволюціонував з «мелодійного крику», який звучав на No Life ’til Leather, в «абразивний рев». Згодом музичний публіцист Джоел Макайвер відзначав інструментальне виконання Бертона і Гетфілда, яке було майже віртуозним через плавно звучаючий бас першого і майстерність гри медіатором останнього. За словами журналіста Чака Едді, юнацький підхід до серйозної тематики пісень, таким як війна, насильство та життя в дорозі, надає альбому «наївний шарм». Звучання платівки також значуще відрізнялося від домінуючої в чартах музики глем-метал гуртів початку 1980-х. Музиканти виділялися своїм агресивним виглядом і бунтарським духом на тлі мейнстримового хардроку, що приваблювало фанатів андерґраундної музики.
«Hit the Lights». Мелодія першого треку заснована на незакінченій пісні гурту Leather Charm, написаному Гетфілдом і Г'ю Теннером (англ. Hugh Tanner). Під час роботи над матеріалом гітарист приніс більшу частину треку Ульріху, і вони підібрали різні аранжування. Записана зі швидкістю 160 ударів за хвилину композиція відкривається «спотвореними» гітарними акордами та криком Хетфілда. Структура пісні вибудувана на 16-х нотах, що дублюються в основному рифі і повторюються 8-х нотах ударних. Текст пісні присвячений світосприйняттю хеві-металу, фронтмен виконує його короткими фразами - високим вокалом. «Hit the Lights» закінчується кількома довгими гітарними соло Гемметта, які є більш віртуозними і мелодійними версіями пасажів Мастейна. «The Four Horsemen». Композиція The Four Horsemen є оновленим варіантом написаного Мастейном треку, The Mechanix, спочатку присвяченого сексу на автозаправній станції. Згодом, цю пісню, з доопрацьованою мелодією та оригінальним текстом, випустили на дебютному альбомі Megadeth Killing Is My Business... and Business Is Good! (1985). У свою чергу Гетфілд переписав текст, змінивши його на сюжет про Вершників Апокаліпсису, і додав бридж і нове гітарне соло в середині, незважаючи на те, що Мастейн попросив колишніх колег не використовувати його музику у своїй творчості. «Motorbreath». Ще одна композиція Гетфілда, складена музикантом під час його перебування в Leather Charm. Структура пісні побудована на чотириакордних куплетах і чергуваних приспівах, її текст присвячений життю в дорозі. Відмінними частинами треку є барабанні пасажі Ульріха і гітарний риф, який звучить на тлі соло Хемметта. Високий темп пісні відбився на басової партії Бертона, який був змушений грати медіатором на дуже високій швидкості. «Jump in the Fire». Композиція була написана Мастейном, її первісний зміст був присвячений підлітковій сексуальній незадоволеності. Гетфілд переписав текст, кардинально змінивши концепцію. Новий варіант пісні викладався від імені сатани: диявол спостерігає за тим, як люди вбивають один одного, висловлюючи впевненість, що всі вони потраплять у пекло за свої вчинки. У лютому 1984 року «Jump in the Fire» була випущена у форматі синглу (на території Великої Британії) для просування британського турне Metallica з групою Venom . Друга сторона синглу містила «концертні» версії треків «Phantom Lord» та «Seek & Destroy», які насправді були студійними записами з додаванням штучного гулу публіки, продубльованого кілька разів . На обкладинці синглу була зображена картина The Devils of D-Day, створена художником Ле Едвардсом в 1978. «(Anesthesia) — Pulling Teeth». П'ятий трек є басовим солом, виконаним Бертоном під акомпанемент ударних. Основний лейтмотив треку був складений Бертон ще в старших класах, під час виступів з групою Agents of Misfortune. Мелодія композиції побудована на стилі музиканта, т.з. «головному басі», який, крім ефектів: дисторшну і wah-wah, включає техніку виконання тепінгом. На початку треку звукоінженер Кріс Бубач вимовляє: «Басове соло, дубль один», натякаючи слухачам на те, що композиція була записана з першого разу Структура "(Anesthesia) — Pulling Teeth" була саме тим соло, яке грав Бертон, коли Ульріх і Гетфілд вперше побачили його на концерті. Згодом Джеймс згадував: «Ми слухали це дике, безперервне соло, і я впіймав себе на думці, що [на сцені] „не було жодного гітариста». Ми підрахували струни, після чого я нарешті обернувся до Ларса і вигукнув: «Чувак, це бас!». Кліфф піднявся на сцену разом зі своїм гуртом Trauma, wah-wah педаллю і величезною копією червоного волосся. Йому було байдуже, чи були там люди. Він [просто] дивився на свій бас і грав». «Whiplash». Вона має 16-нотну структуру, яка виконується у вкрай швидкому ритмі зі швидкістю близько 200 ударів за хвилину. Під час запису своїх партій Гетфілд та Бертон приглушували струни долонею, а також використовували метрономи для більш точного влучення в ноти. Тематика пісні була присвячена енергії залу для глядачів і хедбенгінгу. На думку рок-журналіста Міка Волла, «Whiplash» ознаменувала народження треш-металу як жанру: «Якщо хтось хоче визначити той самий момент, коли треш прибув у цей світ, ричачи і бризкаючи слиною, це, безперечно, „Whiplash“». «Phantom Lord». Зміст пісні присвячений нечистій силі. Її мелодія починається із синтезованого басового гулу, що переходить у чисті гітарні акорди, виконані в стилі арпеджіо. Створений Мастейном центральний риф був навіяний музикою стилю NWOBHM. «No Remorse». Композиція є середньотемповим записом, який раптово прискорює темп на п'ятій хвилині. Фабула пісні відбиває ідею, що у битві відсутнє почуття каяття чи покаяння. «Seek & Destroy». Пісня була натхненна мелодією треку «Dead Reckoning» гурту Diamond Head і була першою композицією Metallica, записаною під час альбомних сесій. Гетфілд написав головний риф у службовій вантажівці неподалік фабрики наклейок у Лос-Анджелесі, де він працював. Завдяки своєму однорядковому приспіву, що запам'ятовується, пісня стала популярна серед фанатів групи і посіла одне з центральних місць у концертному репертуарі колективу.