Т-90

Т-90 «Владімір» (індекс ГБТУ — Об'єкт 188) — російський основний бойовий танк третього покоління. Створений в кінці 1980 — початку 1990-х років як глибока модернізація танка Т-72Б, під індексом Т-72БУ з метою доведення бойових можливостей танка до рівня Т-80У. В 1992 році танк прийняли на озброєння під індексом Т-90.

Танк оснащений 125-мм гладкоствольною гарматою 2А46, системою управління вогнем 1А45Т, модернізованим двигуном і тепловізійним прицілом навідника. Стандартні заходи захисту включають поєднання сталевої та композитної броні, димові гранатомети, динамічний захист «Контакт-5» і систему постановки перешкод для протитанкових керованих ракет (ПТКР) «Штора».

З 2020 року для російської армії та експорту виготовляється більш досконала та сучасна версія танку, Т-90М .

Історія розробки Танк Т-90 має своє походження від радянської програми, спрямованої на розробку заміни для основних бойових танків серій Т-64, Т-72 та Т-80. Як основа для нового покоління танків була обрана платформа Т-72 через її економічність, простоту та мобільність з маневреністю. Конструкторське бюро Карцева-Венедиктова з Нижнього Тагілу відповідало за проектування і підготувало дві паралельні пропозиції — Об'єкт 188, який був відносно простим оновленням існуючого танка Т-72Б (Об'єкт 184), та значно більш просунутий Об'єкт 187, який лише частково був пов'язаний із серією Т-72 та включав серйозні покращення конструкції корпусу і башти, броні, силової установки та озброєння. Розробка була затверджена у 1986 році, а перші прототипи були завершені до 1988 року. Державні випробування Об'єкт 188 успішно завершив у 1989 році.

Об'єкт 188 був розроблений командою під керівництвом В.Н. Венедиктова. Найбільшою зміною стала інтеграція системи управління вогнем 1А45 від Т-80У. Об'єкт 188 спочатку був позначений як Т-72БМ. Перші чотири машини були доставлені для випробувань у січні 1989 року. Удосконалений варіант (названий Т-72БУ) був поставлений починаючи з червня 1990 року. У березні 1991 року Міністерство оборони СРСР рекомендувало армії прийняти Об'єкт 188 на озброєння. Роботи над Об'єктом 187 були одночасно зупинені з невідомих причин, а результати програми досі не розсекречені.

1999 року після смерті головного конструктора танка Володимира Поткіна рішенням Уряду Росії танку Т-90 було присвоєно назву «Владімір» на честь конструктора«Владимир» в броне // ГР, 21 янв 2010.

Виробництво Дрібносерійне виробництво танків було розпочато в 1992 році, разом на 2010 рік на озброєнні Російської армії перебувало, за різними даними, від 250 до 500Модернизация танка Т-90 будет завершена до конца 2010 года " Военное обозрение Т-90. У 2008—2009 роках згідно з контрактом постачали по 63 танки щорічноВЕДОМОСТИ — Танки ради танков. У 2010 році було заплановано виробництво, за різними даними, від 63Россия откажется от закупки устаревшей бронетехники до 261 танків.

У 2000 році почалося постачання цих танків до Індії, а з 2010 і ліцензійне виробництво танку на заводах Індії. У планах довести число танків цього типу в індійській армії до 1657.

У 2006—2008 роках було також підписано контракти на постачання танка до низки інших держав, Алжир і Саудівську Аравію.

Вартість нового Т-90 за угодою на постачання російській армії становить 70 мільйонів рублів за одиницю станом на 2010 рікСписать за ненадобностью. Половина российских танков признана ненужной ; у березні 2011 року було названо іншу вартість — 118 млнСухопутные войска признали отсталость российской техники.

Постачання модернізованих танків Т-90М почалося у квітні 2020 року для Гвардійської танкової армії Західного військового округу РФ. Т-90М «Прорив» отримав принципово нову башту, гармату 2А46М-5 та більш потужний двигун. «Прорив» оснащений новою багатоканальною системою прицілювання, яка дозволяє використовувати зброю в будь-який час доби та обмінюватися даними з іншими машинами в режимі реального часу. . Нова партія була доставлена у березні 2021 року. За даними української розвідки, виробництво Т-90 було сповільнено через вплив міжнародних санкцій після початку вторгнення в Україну.

У статті журналу Forbes на початку жовтня 2023 року припускалося, що виробництво Т-90М збільшили через зростаючу кількість втрат Т-90 в Україні.

Міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS), що базується у Великій Британії, оцінює, що річне виробництво танків Т-90М може досягти до 90 одиниць у 2024 році. Однак, аналіз показує, що більшість цих Т-90М, ймовірно, є модернізованими версіями старих моделей Т-90А, а не новими танками. Джерела повідомляють, що з початку війни в Україні було поставлено понад 200 Т-90М. У вересні 2024 року інтернет сайт Military Watch Magazine (має зв'язки з РФ) повідомив, що спроби збільшити темпи виробництва до понад 1000 одиниць на рік виявилися невдалими, і виробництво залишається невизначеним, деякі повідомлення вказують на те, що понад 300 Т-90М буде поставлено протягом року.

Конструкція Т-90 має класичне компонування, з розміщенням відділення управління в лобовій частині, бойового відділення — посередині та моторно-трансмісійного відділення — в кормовій частині. Екіпаж Т-90 складається з трьох осіб — механіка-водія, що розміщується у відділенні управління і навідника з командиром, що знаходяться в башті зліва і праворуч від гармати, відповідно.

Бронювання Т-90 має диференційований протиснарядний бронезахист. Броньовий корпус Т-90 — зварний, башта — лита на Т-90(С) і зварна на Т-90А (СА, АМ, СМ, М).

Основним матеріалом корпусу є броньова сталь; верхня лобова плита корпусу, а також лобова частина башти в межах кутів ±35° складаються з комбінованої броні. Частково багатошарову конструкцію мають також борти й дах башти, а також бортові бронеплити корпусу. Башта Т-90А — зварна, виготовлена з броні середньої твердості, яка на 10-15 % перевершує за протиснарядною стійкістю литу броню середньої твердості.

Форма броньового корпусу Т-90 і його компонування не змінилися в порівнянні з Т-72, хоча захищеність нового танка зросла порівняно з попередником завдяки використанню більш сучасної композитної броні та збільшенню габаритів бронювання. Корпус Т-90 має коробчасту форму з клиноподібною носовою частиною зі стандартним для основних радянських бойових танків кутом нахилу до вертикалі верхньої лобової плити — 68°. Борти корпусу вертикальні, верхня їх частина складається з броньових плит, а нижня утворена краями днища. Корма корпусу має зворотний нахил. Дах корпусу складається з кількох катаних броньових листів, днище корпусу — цільноштамповане, складної форми. Лобові деталі башти на Т-90А нахилені горизонтально назад на 60°.

Наповнювач лобових деталей корпусу і башти Т-90(С) аналогічний наповнювачу, що застосовується на Т-72Б, і складається з пакетів наповнювача на основі блоків спеціального бронювання з відбивними листами, цей наповнювач належить до напівактивного типу.

Дах башти частково покритий динамічним захистом на всіх модифікаціях. Згідно російської інформації, лобова броня проти бронебійних підкаліберних снарядів — 800-830 мм.

Активний захист Окрім традиційного бронювання та динамічного захисту, Т-90 обладнаний активним захистом, що складається з комплексу оптико-електронного придушення «Штора-1». Комплекс призначений для захисту танка від ураження протитанковими керованими ракетами і включає станцію оптико-електронного придушення та систему постановки завіс.

Станція оптико-електронного придушення призначена для захисту від ракет із напів автоматичною системою наведення типу «TOW», «НОТ», «Milan», «Dragon» та складається з двох інфрачервоних прожекторів ОТШУ-1-7, двох модуляторів і пульта керування.

Система постановки завіс призначена для протидії керованим ракетам з лазерним самонаведенням або напівавтоматичним наведенням за лазерним променем, а також для ускладнення роботи лазерних далекомірів та створення димової (аерозольної) завіси. Система складається з комплексу індикаторів лазерного випромінювання, що включає два датчики грубого визначення напрямку та два – точного визначення, системи керування і дванадцяти пускових установок аерозольних гранат.

При виявленні опромінення танка лазерним випромінюванням система постановки завіс визначає напрямок опромінення і сповіщає екіпаж, після чого автоматично або за командою командира танка відстрілює аерозольну гранату, яка при розриві створює аерозольну хмару. Ця хмара послаблює та частково відбиває лазерне випромінювання, порушуючи роботу систем наведення ракети. Окрім цього, аерозольна хмара маскує танк, виконуючи функції димової завіси, і може використовуватися спеціально для цієї мети.

Озброєння

Основним озброєнням Т-90А(М) є 125-мм гладкоствольна гармата 2А46М-5, встановлена у спареній з кулеметом установці на цапфах у лобовій частині башти та стабілізована у двох площинах системою 2Е42-4 «Жасмин». Нова гармата 2А46М-5 знижує розсіювання на 15%. На відміну від 2А46М, ствол хромується, оснащений ежектором, термозахисним кожухом та системою обліку теплового вигіну ствола гармати, що дозволяє, не виходячи з танка, перевіряти лінію прицілювання. Довжина ствола гармати складає 48 калібрів. Гармата оснащена автоматом заряджання і здатна вести вогонь ПТКР. Автомат заряджання Т-90, розташований на обертовому майданчику башти, — електромеханічний, карусельного типу, аналогічний встановленому на Т-72, але з системою управління в автоматичному режимі з місця командира. Час заряджання пострілу АЗ одного типу — 6,5 секунд, ПТКР — 8 секунд, час зміни типу пострілу — не більше 12 секунд. Повне перезаряджання автомата заряджання займає 13-15 хвилин.

Боєкомплект гармати Т-90А (СА) складається з 42 (40—43 в інших модифікаціях) пострілів роздільно-гільзового заряджання, з яких 22 знаходяться в автоматі заряджання, а ще 20 — в укладках у корпусі та башті танка і можуть бути вручну переміщені екіпажем в автомат заряджання по мірі витрачання боєприпасів у ньому або безпосередньо заряджені в гармату. Т-90 здатний вести вогонь широким асортиментом боєприпасів чотирьох типів: бронебійними підкаліберними 3БМ42, 3БМ46 і 3БМ42М, 3БМ59, 3БМ60 для Т-90А з удосконаленим АЗ; кумулятивними 3БК29М, 3БК31; осколково-фугасними снарядами 3ОФ26 із системою дистанційного підриву «Айнет», з електронним детонатором 3ВМ-12, що забезпечує підрив ОФС у заданій точці траєкторії, що підвищує ефективність вогню по вертольотах, які зависли на позиції і живій силі в окопах; керованими ракетами, які можуть бути закладені в боєкомплект у будь-якому співвідношенні.

Допоміжне озброєння

Допоміжне озброєння Т-90 складається зі спареного кулемета, зенітної кулеметної установки та особистої зброї екіпажу. У спареній з гарматою установці розміщується 7,62-мм кулемет ПКТМ. Боєкомплект кулемета становить 2000 набоїв у восьми стрічках по 250 штук; бойова скорострільність становить близько 250 пострілів за хвилину.

Зенітна кулеметна установка розміщується на даху башти на командирській башточці та є дистанційно керованим автономним 12,7-мм кулеметом: НСВТ «Утьос» на танках перших серій або 6П49 «Корд» — на пізніших машинах. Наведення кулемета у горизонтальній та вертикальній площинах здійснюється за допомогою електромеханічного приводу. Боєкомплект кулемета становить 300 набоїв у двох стрічках по 150 штук.

Кероване озброєння Окрім традиційного артилерійського озброєння, Т-90 має можливість вести стрільбу ПТКР «Інвар-М». Пуск ракет здійснюється за допомогою основної зброї танка, наведення ракет здійснюється лазерним променем в напівавтоматичному режимі. Комплекс керованого озброєння Т-90 дозволяє вести стрільбу по цілям на дистанції від 100 до 5000 м.

Двигун

Т-90 ранніх модифікацій оснащені чотиритактним V-подібним 12-циліндровим багатопаливним дизельним двигуном моделі В-84МС з рідинним охолодженням, безпосереднім впорскуванням палива та приводним відцентровим нагнітачем. В-84МС розвиває максимальну потужність 840 к. с. при 2000 об/хв.