Ізмаї́льська о́бласть — колишня область Української РСР, що існувала в 1940—1954 роках.

Утворена 7 серпня 1940 року під назвою Аккерманська область на території південної Бессарабії. Центром був Аккерман (нині Білгород-Дністровський). 7 грудня 1940 року обласний центр перенесли до Ізмаїла, а область перейменували на Ізмаїльську.s:ru:Указ Президиума ВС СССР от 7.12.1940 «О перенесении центра Аккерманской области УССР из города Аккерман в город Измаил и переименовании…»

Загальна площа області становила 12 400 км².

Історія формування

На виконання «Закону про включення Північної частини Буковини і Хотинського, Акерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії до складу Української РСР» від 2 серпня 1940 року Акерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії було включено до складу УРСР.s:Закон СРСР від 02.08.1940 про включення Північної частини Буковини … до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки Відповідно до рішення ЦК ВКП(б) від 6 серпня 1940 року та постанови Політбюро ЦК КП(б)У від 7 серпня «Про утворення Акерманської і Чернівецької областей у складі України» з двох повітів — Акерманського та Ізмаїльського у складі УРСР утворено Акерманську область. Остаточне оформлення означених змін було зафіксоване в додатках до статей 13, 23 і 48 Конституції СРСР.s:ru:Закон СССР от 07.08.1940 Об изменении и дополнении статей 13, 23 и 48 Конституции (Основного Закона) СССР Згідно з рішенням ЦК ВКП(б) від 4 жовтня 1940 року «Про утворення районів у складі Акерманської і Чернівецької областей УРСР» та Указом Президії Верховної Ради УРСР від 11 листопада 1940 року в Акерманській області було проведено адміністративно-територіальну реформу (на базі існуючих 12 волостей (07.08.1940–04.11.1940) — волосних (1938—1940), (до 1938)).

У листопаді 1940 р. після розмежування кордонів шляхом внесення невеликих відхилень від меж повітівУказ Президиума Верховного Совета СССР от 4 ноября 1940 года «Об установлении границы между Украинской Советской Социалистической Республикой и Молдавской Советской Социалистической Республикой» до МРСР також відійшли села Ренійської волості (Джурджулешти, Етулія (зі ст. Етулія), Нова Етулія, Куза-Вода, Кишліца-Прут, Слобозія-Маре та Чишмікіой), Волонтирівської волості (Волінтір, Штефанешти, Кізил (нім. колонія), Слободзея, Раскаєць, Раскаєцій-Ной, Віїшоара, Пуркар, Карахасань, Антонешти, Оленешти, Кеплань) та Старокозацької волості (Крокмаз, Тудора та Паланка); від МРСР до складу області відійшли села : Кубей (), Залізничне (), Оріхівка (Pandaclia), Калчева (), Городнє (Ciişia), Нові Трояни (Traianu-Nou), : Ганнівка, : Височанське, Олексіївка (Fîntînele), Плачинда, Новоукраїнка, Нове Тарутине, Підгірне, Рівне, Володимирівка, Євгенівка, Кролівка, Вознесенка Друга, Червоне, Скриванівка, Новосілка, Матильдівка, Петрівка, Ламбрівка, Богданівка, Юр'ївка, Миколаївка, Єлизаветівка, Ганнівка, Новоселівка, Лісне, Олександрівка, Фуратівка, Калачівка, Сухувате, Петрівськ, Іванчанка, Надрічне, Слобідка, та деякі інші.

20 лютого 1941 р. було завершено будівництво залізничної гілки Арциз — Ізмаїл.

22 лютого 1941 року районний центр Ізмаїльського району був перенесений в с. Суворове (з відповідним перейменуванням району), виокремивши в окрему адміністративно-територіальну одиницю — Ізмаїльську міську раду (місто обласного значення). Таким чином було логічно довершено перенесення обласного центру.

Адміністративно-територіальний поділ Указом Президії Верховної Ради УРСР від 11 листопада 1940 р. адміністративно поділялась на 3 міста обласного підпорядкування (Аккерман (з 9.08.1944 — Білгород-ДністровськийВедомости Верховного Совета СССР. — 1944. — № 42 (302). — 13 августа. — С. 4.), Ізмаїл, Кілія (до 30.08.1948), Вилкове (з 13.12.1951)) та 13 районівВідомості Верховної Ради СРСР. — 1940. — № 51 (114). — 21 грудня. — С. 4.: Арцизький район Болградський район Манзирський (1940; з 22.04.1941 Бородинський район) Кілійський район Лиманський район Новоіванівський район Ренійський район Саратський район Старокозацький район Ізмаїльський (1940; з 22.02.1941Ведомости Верховного Совета СССР . — 1941. — № 19 (134). — 8 мая. — с. 4. Суворовський район) Тарутинський район Татарбунарський район Тузлівський район

12 районів було утворено з волостей (07.08.1940–04.11.1940, волосних (1938—1940), (до 1938)), 12-й Манзирський створений з рештки Волонтирівської волості, що відійшла до МРСР (див. Волонтирівський район), а Татарбунарський (13-й) — шляхом нарізання суміжних окраїн волостей (відповідно претур (1938—1940), плас (до 1938)) Тузла, Сарата, Арциз і Кілія.

Після захоплення румунськими та німецькими військами, з 19 липня 1941 до 25 серпня 1944 року територія Ізмаїльської області перебувала під владою Румунського королівства в складі Губернаторства Бессарабія.

14 листопада 1945 року була перейменована значна кількість сіл, сільрад і т. інш.

15 лютого 1954 року область скасували, її територію передано до складу Одеської області.Указ Президиума Верховного Совета СССР от 15 февраля 1954 года «Об упразднении Измаильской области Украинской ССР» // Ведомости Верховного Совета СССР. — 1954. — № 4 (798). — 9 марта. — Ст. 63. — С. 147.

Населення За переписом 1930 року в межах Ізмаїльської області мешкало 550 433 особи, з них росіян налічувалось 133 501 осіб (24,25 %), болгар — 122 530 (22,26 %), румунів (молдован) — 100 150 (18,19 %), українців — 81 767 (14,86 %), німців — 60 881 (11,06 %), гагаузів — 21 593 (3,92 %), інших — 12 373 (2,25 %). У дійсності українців було значно більше — тільки в Ізмальському повіті приблизно 20 тисяч мешкаців сіл Броска, Ларжанка, Матроска, Саф'яни, Кислиця, Гасан-Аспага (Вишневе), Карамахмет (Шевченкове), Дракула (Трудове), Нерушай, Галілешти (Десантне) та інших було записано росіянами. 3 тис. болгар села Вайсал (Василівка) було записано румунами, в той же час серед «інших» налічувалось приблизно 7 тис. «липован», яких записали окремо від росіян.

Кількість населення станом на 1 січня 1941 року, за одними архівними документами, — 684,1ДАОО. — ф.п-4980, оп. 1, спр. 6., за іншими — 627,7 тисяч осібКУ «Ізмаїльський архів». — ф.р-487, оп. 1, спр. 109. (станом на 1940 рік мешкаців: та у Аккерманському та Ізмаїльському повітах відповідно). Із зазначеної кількості міське населення становило — 127,1 (98,4) тисячі, сільське — 557,0 (529,3) тисячі. Кількість мешканців у місті Ізмаїл становила , а у містах обласного підпорядкування — Акермані та Кілії відповідно — та Центральний державний архів громадських об'єднань України (ЦДАГОУ). — ф. 1, оп. 6, спр. 587..

Масовий голод 1945—1947 років значно змінив демографічну картину області.

Очільники області Перші секретарі обласного комітету КП(б)У: Кузнецов Михайло Георгійович (1940—1941), Горба Василь Дементійович (1944—1945), Тарасов Степан Никонович (1945–.01.1948), Мальцев Михайло Матвійович (.01.1948–.01.1949), Грушовий Костянтин Степанович (.01.1949–1950), Федоров Олексій Федорович (1950—1952), Новиков Семен Михайлович (1952—1954).

Голови виконавчого комітету обласної ради депутатів трудящих: Куликов Григорій Іванович (1940—1941, 1944—1945), Ананко Костянтин Павлович (1945—1949), Гаркуша Семен Кузьмич (1949—1949), Кузьменко Михайло Григорович (1949—1952), Філіпов Іван Маркелович (1952—1954).

Примітки

Посилання та джерела World Wide Historical Project: Адм.-тер. деление Измаильской области. Лебеденко О. М.. Ізмаїльська область //

Предложения Молдавского Обкома, Совнаркома и Президиума Верховного Совета МАССР по установлению границ МССР /не ранее 10 июля 1940 г./ Информация секретаря Президиума Верховного Совета СССР А. Горкина Секретарю ЦК ВКП(б) Г. Маленкову об установлении границы между УССР и МССР /20 июля 1940 г./ Справка Председателя Верховного Совета Украинской ССР М. Гречухи в Президиум Верховного Совета СССР о проектировании государственной границы Молдавской ССР, в части территории, прилегающей к Украинской ССР /22 июля 1940 г./ В. Бузало, М. Дмитрієнко. Територіальне розмежування та встановлення кордонів між Україною та Молдовою 1940 р. Геннадій Єфіменко. Розмежування українсько-молдавського кордону

Измаильская область // Любимый Измаил Советский Придунайский край (1940—1945 гг.): документы и материалы / сост. А. Д. Бачинский и др.; ред. кол. И. А. Хливненко (отв. ред.) и др. — Одесса: Маяк, 1968. — 407 с. Болгарська колонізація Південної Бессарабії наприкінці XVIII — у першій третині ХІХ ст. // Краєзнавство, № 1 2013 Андрощук О. В. Адміністративно-територіальні зміни в УРСР: плани, втілення, наслідки (друга половина 40-х — 60-ті роки ХХ ст.): дис. на здобуття ст. канд. іст. наук: 07.00.01 / НАН України; Інститут історії України. — К., 2004. Административная карта Украинской ССР, 1941 Ізмаїльська область. Головне управління геодезії та картографії МВС СРСР. Москва, 1953. [Карта складена Мінською картографічною фабрикою ГУГК в 1953 р. Відповідальний редактор Соболева В. С. Замовлення N635. Тираж 1000. 29.IV.1953]. Масштаб 1:300 000.