Австро-Угорський кондомініум Боснія і Герцеговина — колишній кондомініум, формально створений після анексії Боснії та Герцеговини Австро-Угорщиною в 1908 році, а фактично — після її окупації в 1878 році відповідно до умов Берлінського трактату.

Історія 7 жовтня 1908 року Австро-Угорщина анексувала територію Боснії і Герцеговини, що знаходилась під окупацією Австро-Угорщини на підставі рішень Берлінського конгресу 1878 року. Через анексію виникла Боснійська криза.

Хоча австро-угорські окупаційні війська швидко зламали початковий збройний опір під час захоплення Боснії і Герцеговини, все ж залишалася напруженість в деяких районах країни (зокрема у Герцеговині) і відбувалося масове мухаджирство мусульман. Проте стану відносної стабільності було досягнуто досить швидко і австро-угорська влада була в змозі провести соціальні та адміністративні реформи, які були покликані зробити з Боснії і Герцеговини «зразкову колонію». З метою протидії зростанню південнослов'янського націоналізму Габсбурги багато зробили для кодифікації законів, введення нової політичної практики і в цілому модернізації.

Етнічні відносини

Австро-Угорський уряд мав на меті створення плюралістичної і багатоконфесійної боснійської нації. Імператорський міністр фінансів та Віденський керманич Боснії Беньямін фон Каллаї сприяв бошняйству () — політиці, спрямованій на формування у народу Боснії «відчуття, що вони належать до великої і могутньої країни», і розглядав боснійців як «боснійців з єдиною мовою і розділених на три релігії з рівними правами.» Політики намагалися ізолювати Боснію і Герцеговину від іредентизму сусідів (православних в Сербії, католиків в Хорватії і мусульман в Османській імперії) та звести нанівець концепцію хорватської та сербської державності, які вже поширилися на Боснію і Герцеговину, особливо на католицькі і православні громади з сусідніх Хорватії та Сербії в середині XIX століття. Після смерті Каллаї ця політика була забута і у другій половині 1910-х націоналізм був центром боснійської політики, з національними політичними партіями, що відповідають трьом групам, домінували на виборах.

Ідея єдиної Південнослов'янської держави (як правило, очікувалося на чолі з незалежним Королівством Сербія) стала найпопулярнішою політичною ідеологією в регіоні в цей час, включаючи Боснію і Герцеговину. Рішення австро-угорського уряду анексувати Боснію і Герцеговину в 1908 році додало напруженості серед націоналістів. Політична напруженість призвела до вбивства Франца Фердинанда 28 червня 1914 року; ця подія призвела до спалаху Першої світової війни. Хоча деякі боснійці загинули на службі в арміях різних воюючих держав, власне Боснії і Герцеговині вдалося пережити війну практично без втрат.

Демографія

+Населення Боснії і Герцеговин 1879—1910 Рік Мусульмани % Православні % Католики % Юдеї % Загалом 1879448,613 38.7%496,485 42.9%209,391 18.1%3,675 0.3% 1,584,164 1885492,710 36.9%571,250 42.8%265,788 19.9%5,805 0.4% 1,336,091 1895548,632 35%673,246 42.9%334,142 21.3%8,213 0.5% 1,568,092 1910612,137 32.2%825,418 43.5%434,061 22.9%11,868 0.6% 1,898,044

Примітки