Леонід Самійлович Товстуха (17 жовтня 1930, с. Орлівка, нині Шосткинський район, Сумська область — 7 березня 2010, м. Решетилівка, Полтавська обл.) — український художник декоративно-ужиткового мистецтва (художнє ткацтво). Член Національної спілки художників України (1962). Народний художник України (1992). Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1986).
Біографія Народився 17 жовтня 1930 року в селі Орлівка у великій селянській родині, де крім нього було ще четверо дітей. Зростав серед яскравих червоно-білих кролевецьких рушників, які бабуся та мати ткали з льону та заполочі.
Після закінчення Орлівської семирічки юнак поїхав на навчання до Кролевецького технікуму художніх промислів (1947—1951).
В 1951 році був направлений у Полтаву в промартіль ім. Лесі Українки на посаду майстра килимового цеху. Через рік переведений у Решетилівську промартіль начальником килимового цеху.
З березня 1953 року працював художником на підприємстві. Потім пройшов шлях від техкерівника промартілі, головного інженера фабрики художніх виробів імені Клари Цеткін до директора підприємства. На цій посаді пропрацював до виходу на пенсію 43 роки, а загальний стаж роботи на фабриці склав понад 50 років.
З перших років на підприємстві займався розробкою дизайну власних килимів. Їздив до Полтави, вивчав кращі зразки народного килимарства у краєзнавчому музеї.
Заочно навчався у Вищій школі місцевої промисловості (Москва, 1960—1962), потім — у Московському технологічному інституті (1962—1968).
Від 1954 р.брав участь у численних регіональних, всеукраїнських та зарубіжних виставках. Персональні виставки: у виставковій залі Спілки художників України (Київ, 1980), Національному музеї українського народного декоративного мистецтва (нині Національний музей декоративного мистецтва України) (Київ, 1986), Полтавському художньому музеї (Полтава, 1990), Фонді культури України (Київ, 2005). Твори майстра експонувались у Франції, Бельгії, Болгарії, США, Канаді, Китаї, Сирії, Латвії, Литві і інших зарубіжних країнах.
Леонід Товстуха побував на міжнародному ярмарку у Лейпцигу (1958), гобеленовому бієнале у Швейцарії (1979), на всесвітній виставці гобеленів у Франції (1982).
Уклав унікальний каталог гобеленів, виготовлених на Решетилівській фабриці художніх виробів з 1954 по 1998 роки.
Написав книгу спогадів про роки, проведені в Решетилівці, яка вийшла друком вже після смерті автора.
Помер від інсульту 7 березня 2010 року.
Колишня вулиця Паризької комуни у Решетилівці, на якій жив художник, названа на його честь.
Творчість Автор майже 150 авторських робіт: орнаментально-тематичних килимів і гобеленів, ескізів килимів та панно для вишивки.
Твори Леоніда Товстухи уособлюють сприймання художником природи, вони об′єднані співзвучністю кольорів, орнаментальними композиціямиТитаренко В. Українські народні промисли: естетичний аспект / Валентина Титаренко. — Полтава, 2004. — С. 71. . В основі багатьох авторських гобеленів художника лежить Дерево життя, коріння якого сягає глибини сторіч, а пишна крона спрямована у височінь, до самого неба. Воно символізує зв′язок трьох часів: минулого, сучасного і прийдешнього.
У 1960—70-х роках митець створив серію килимів «Пори року», в яких за допомогою орнаменту й колірних сполучень відтворив характерний для кожної пори року настрій. Килим «Весна» — це пишне, розквітле дерево, символ вічності життя природи. Ніжно-блакитний колір килиму «Зима» передає атмосферу холодного морозяного повітря. Мальовничий килим «Квіти Полтавщини» — це розповідь про красу, багатство і щедрість земліКара-Васильєва Т. Декоративне мистецтво України ХХ століття. У пошуках «великого стилю» / Тетяна Кара-Васильєва, Зоя Чегусова. — Київ: Либідь, 2005. — С. 105..
Серед найживописніших гобеленів митця — «Осінній ранок», де використано понад 40 відтінків кольорів; «Паморозь», що вражає філігранними морозяними візерунками; «Хризантема — квітка осені», де на гобелені ніби оживають дивовижні квіти, а з ними — й диво-птахи.
Роботи митця прикрашають інтер′єр багатьох громадських закладів. Творчо переосмислюючи старовинні орнаментальні форми рослинних мотивів килимів Полтавщини, майстер вносив до них нові риси, співзвучні інтер′єрам сучасних громадських споруд.
Килим «Народжені рідною землею», що уособлює Україну, митець створив для штаб-квартири Ради Європи у Страсбурзі (Франція). На цьому ньому древо життя проростає з глибин української землі, його крона тягнеться до небесної блакиті. На стилізованих квітах співають райські птахи, а по центру — сріблясте плесо, що символізує водну стихію. Копія цього килима та інші килими знаходяться у виставковій залі Всеукраїнського центру вишивки та килимарства, який відкрився у 2019 році у місті РешетилівкаКудря О. Класик решетилівського килимарства Леонід Самійлович Товстуха: поєднання нових шляхів і народних традицій / Оксана Кудря, Алла Кісь // Українська професійна освіта: наук. журн. Вип. 8. — Полтава, 2020. — С. 74..
Спеціально для інтер′єру Сумської обласної універсальної наукової бібліотеки в 1988 році було виготовлено великий гобелен «Дерево знань», який від підлоги до стелі заповнює стіну холу книгозбірніФедевич Л. Дерево життя митця: До 75-річчя від дня народження Леоніда Товстухи / Людмила Федевич // Земляки: альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип. 2. — Суми: Собор, 2005. — С. 154..
Чільне місце у творчості художника займає художня Шевченкіана. Перше звернення до образу Кобзаря відбулося 1964 року, коли художник створив гобелен із силуетом поета і словами із «Заповіту», який нині зберігається у Лубенському краєзнавчому музеї. У наступні роки були виготовлені гобелени «Дніпровські хвилі» (для музею Т. Г. Шевченка у Києві), «Святковий» (для Будинку-музею Т. Г. Шевченка у Києві). Створено два килими-панно для Шевченківського заповідника у КаневіЗ Шевченком у серці // Образотворче мистецтво. — 2004. — № 4. — С. 3..
Вибрані твори Гобелени: «Богдан Хмельницький» (1954), «Бандурист» (1964), «Україна» (1967), «Блакитний» (1969), «Білий» (1970), «Лісова пісня» (1971), «Святковий», «Квітуча Україна» (обидва — 1972), «Весна», «Хвала рукам роботящим» (обидва — 1974), «Квіти України» (1975), «Квіти Полтавщини» (1977), «Дерево життя», «Букет квітів» (обидва — 1978), «Пісня щастя» (1979), «Червона гвоздика» (1980), «Тиха українська ніч», «Весняна пісня» (обидва — 1982), «Решетилівські мотиви» (1984), «Осінній ранок» (1984, 2000), «Пам'ять» (1986), «Решетилівські мелодії» (1986, 1991), «Свято на Івана Купала», «Дерево знань» (обидва — 1988), диптих «Т. Шевченко» (1989), «Козацькі мотиви» (1991), «500 років козацтву», «Волошка польова» (обидва — 1992), «Кошик квітів. Флокси» (1993), «Хризантеми», «Маки Полісся» (обидва — 1994), «Паморозь» (1997), «Блакитна фантазія» (1999), «Чорнобривців насіяла мати» (2000); серія «Пори року» (1974—1976).
Громадська діяльність 1966—1990 рр. — голова районної комісії сприяння фонду миру 1976—1986 рр. — член правління Полтавської обласної організації Спілки художників України 1982—1996 рр. — член Республіканської комісії декоративно-ужиткового мистецтва Спілки художників України 1982—1985 рр. — член правління художнього фонду України 1989—1992 рр. — член журі по присудженню премії імені Катерини Білокур 1990—1995 рр. — член Великої Ради національної Спілки народних майстрів України 1999—2005 рр. — член правління Полтавської обласної організації Національної спілки художників України 2000—2004 рр. — член Державної художньо-експертної Ради Міністерства культури і туризму України
Нагороди та відзнаки
1970 — медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна» 1975 — звання «Заслужений художник України» 1977 — орден «Знак пошани» 1978 — Диплом І ступеня головного комітету ВДНГ України 1986 — лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка
1986 — срібна медаль ВДНГ СРСР 1986 — медаль «Ветеран праці» 1992 — звання «Народний художник України» 2001 — орден «За заслуги» III ступеня 1995 — ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» 1995 — лауреат премії галузевої профспілки робітників місцевої промисловості та комунально-побутових підприємств 2005 — Почесна грамота Верховної Ради України 2006 — почесний громадянин Решетилівки.
Список музеїв, де експонуються роботи Л. С. Товстухи Вінницький краєзнавчий музей Національний музей літератури України, м. Київ Дирекція художніх виставок України, м. Київ Ізмаїльська картинна галерея Канівський музей народного декоративного мистецтва Шевченковський національний заповідник, м. Канів Національний музей Тараса Шевченка, м. Київ Національний музей декоративного мистецтва України Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка, м. Київ Меморіальний будинок-музей Д. І. Яворницького, м. Дніпро Красноградський краєзнавчий музей Криворізький історико-краєзнавчий музей Національний музей народної архітектури та побуту України, м. Київ Музей Гончарства, Опішня, Полтавської Області Перяслав-Хмельницький історико-культурний заповідник Полтавський краєзнавчий музей Решетилівський краєзнавчий музей Стаханівський Історико-художній музей (м. Кадіївка, Луганська область) Національний музей-заповідник М. В. Гоголя Харківський художній музей Херсонський художній музей Черкаський художній музей Черкаський краєзнавчий музей
Об'єкти, в інтер'єрах яких знаходяться гобелени Л. С. Товстухи Рада Європи, м. Страсбург (Франція) Будинок шлюбу, м. Полтава Будинок шлюбу, м. Бердянськ Будинок Молоді, м. Петербург Готель «Юність», м. Москва Дитячий комбінат Запорізького абразивного комбінату Молодіжний Центр Олімпіади-80, м. Москва, Леонідово Національна спілка художників України Сумська обласна універсальна наукова бібліотека, м. Суми Полтавський кооперативний технікум Ресторан «Інтурист», м. Полтава Федерація профспілок України Центральний універсальний магазин, м. Бердянськ Приватні колекції України, Росії, Німеччини, Канади, США
Публікації
Товстуха Л. Сучасний стан полтавського решетилівського килима і його перспективи / Леонід Товстуха // Українська керамологія. 2002 : національний науковий щорічник / за ред. д-ра іст. наук Олеся Пошивайла. — Опішне, 2002. — Кн. 2. — С. 90—92. Товстуха Л. Спогади і роздуми: (півстоліття на Решетилівській фабриці художніх виробів ім. Клари Цеткін) / Леонід Товстуха. — Решетилівка, 2010. — 195 с. : фот.
Примітки
Джерела
Жук А. К. Решетилівські майстри гобелена / А. К. Жук // Народна творчість та етнографія. — 1986. — № 6. — С.66—68 : фот. Жоголь Л. Творчість від Землі / Людмила Жоголь // Київ. — 1987. — № 8. — С.158—159 : іл. Щербак В. Видно шляхи полтавськії… (Леоніду Товстусі — 70) / Василь Щербак // Образотворче мистецтво. — 2000. — № 1—2. — С. 86—87 : іл. Товстуха Леонід Самійлович // Сумщина в іменах: енциклопедичний довідник. — 2–ге вид., перероб. та доп. — Суми: Рекл.–вид. об-ня «АСМедіа» ; Сум. держ. ун-т ; Видавничий дім «Фолігрант», 2004. — С. 466. Коваленко Т. У вирі узорів Полтавщини / Тетяна Коваленко, Василь Щербак // Народне мистецтво. — 2006. — № 1—2. — С.10—13 : іл. Художньо-мистецька спадщина Сумщини: від давнини до сьогодення / авт.-упоряд. Валентина Єфремова. — Київ: Хрещатик, 2007. — С. 188.
Посилання ЕСУ Леонід Товстуха — класик решетилівського килимарства