Миха́йло Петро́вич Тивода́р (7 лютого 1936, Бедевля — 20 жовтня 2017, Ужгород) — український вчений-етнолог, педагог вищої школи, професор Ужгородського національного університету, професор кафедри історії Стародавнього світу і Середніх віків, громадський діяч.

Біографія Народився 7 лютого 1936 року в селі Бедевля, що на Тячівщині, в родині середніх статків.

Михайло Тиводар закінчив Тячівську середню школу, а у 1958 році — історичний факультет Ужгородського університету. Упродовж 1958—1966 рр. працював учителем історії Дубівської СШ Тячівського району. У селищі Дубове організував і відкрив сільський етнографічний музей.

Упродовж 1960—1964 рр. заочно навчався в аспірантурі Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України.

Із 1966 р. — в Ужгородському університеті: викладачем (1966—1968), старшим викладачем (1968) та доцентом (1968—1976) кафедри загальної історії; доцентом кафедри історії УРСР, історіографії та джерелознавства (1976—1988); доцентом (1988—1994), професором (1994—2001, 2004—2017), завідувачем кафедри історії стародавнього світу і середніх віків  (2001—2004). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (2009). Працював депутатом Закарпатської обласної ради, очолював групу «Демократична платформа». Заслужений професор УжНУ (2014).

Упродовж десятиліть роботи на історичному факультеті читав оригінальні загальні та спеціальні курси «Етнологія», «Етнополітологія», «Теорія етносу», «Етнографія Закарпаття» та інші.

Лауреат премії імені Петра Скунця Ужгородської міської ради (2017)

Помер 20 жовтня 2017 року у м. Ужгород.

Наукова кар'єра Вирішальну роль у формуванні наукових уподобань студента Тиводара відіграв вчений, педагог і письменник Федір Потушняк про якого згодом він напише працюТиводар М. Життя і наукові пошуки Федора Потушняка.

Царина досліджень Тиводара  — пастівництво в Українських Карпатах другої половини XIX — середини ХХ століть. Її вивченню він віддав понад два десятки років життя. Висліди наукової роботи побачили світ у десятках наукових статей, а також у ґрунтовній монографії «Традиційне скотарство Українських Карпат другої половини XIX — першої половини ХХ ст.» (Ужгород, 1994). На початку 90-х вийшли також «Народознавчі роздуми», куди увійшли його невеликі наукові та газетні статті, які запам'яталися невимушеним поєднанням глибокої науковості з пристрасною публіцистичністю.

Даниною пам'яті своєму великому вчителю-енциклопедистові стала монографія «Життя і наукові пошуки Федора Потушняка». Книжка є певним еталоном для створення академічних біографій наших краян. Останні її розділи — це така собі непарадна, залаштункова історія університету, його внутрішніх інтриг і  підводних течій.

Підручник «Етнологія» вперше побачив світ 1998 р. двадцять чотири розділи. Перші вісім подають теоретичні засади цієї дисципліни, а наступні подають характеристики усіх етносів — від найдальших і найбільш екзотичних (Австралія і Океанія) до найближчих, до Європи насамкінець.

Справжнім вибухом стала «Історія села Бедевлі». На сьогодні близько 70 закарпатських сіл мають монографії, але ця виділяється з-поміж них не тільки обсягом (560 с.), а й повнотою охоплення матеріалу, адже охарактеризовані практично усі сільські роди упродовж кількох поколінь, до того залучені численні архівні і власні польові матеріали, книжка має 38 додатків (переважно генеалогічних), окремий нарис про особливості сімейно-шлюбних відносин саме у цьому селі.

Підсумкова «Етнографія Закарпаття» стала справжньою поемою про рідний край. На сьогодні там найповніше охарактеризовано усі аспекти традиційної культури закарпатців. Кожен із її розділів проситься, аби бути розгорнутим в окрему монографію.

Захистив кандидатську (1968) і докторську (за спеціальністю «етнологія», 1994) дисертації.

Доцент (1972), професор (1995), заслужений професор УжНУ (2014).

Викладаючи в університеті та займаючись науковою роботою, приділяв чимало уваги розробці наукової концепції Закарпатського музею народної архітектури та побуту, збиранню етнографічних експонатів; визначив характер описів етнографічних об'єктів та форму і зміст нарисів про етнографічні групи Закарпаття.

Був провідним ученим Науково-дослідного інституту карпатознавства, де керував комплексною темою «Роль і місце культурних та історичних традицій у формуванні національної свідомості на українських етнічних територіях Карпат у ХІХ—ХХ ст.»

Громадсько-політична діяльність Михайло Тиводар як суспільно-політичний діяч краю брав активну участь у виникненні та діяльності Ужгородської міської та обласної організацій РУХу, відродженого крайового товариства «Просвіта».

У 1990—1994 роках як депутат обласної ради очолював групу «Демократична платформа», яка протидіяла прокомуністичній більшості та відстоювала ідею української незалежності ще на початку 1990 року.

Праці Михайло Тиводар — автор майже 150 наукових праць з проблем етнології, історії та краєзнавства, зокрема, першого в Україні навчального посібника «Етнологія» (1998, перевидання 2004, 2010). Тиводар М. Господарство і матеріальна культура населення гірських районів Закарпаття // Дослідження стародавньої історії Закарпаття. — Ужгород, 1972. — С. 148—164. Тиводар М. Народные традиции в полонинском постушестве украинцев Раховщины // Карпатский сборник. — М., 1972. — С. 20-27. Тиводар М. Традиційне скотарство Українських Карпат другої половини ХІХ — першої половини ХХ ст.: Історико-етнологічне дослідження. ‒ Ужгород: Карпати, 1994. — 560 с. Тиводар М. Закарпаття: народознавчі роздуми. — Ужгород, 1995. — 206 с. Тиводар М. Етнографічне районування Закарпаття (За матеріалами традиційної культури другої половини XIX — першої половини XX ст.) // Саrратіkа–Карпатика. — Ужгород, 1999. — Випуск 6. — С. 4-64. Тиводар М. Етнологія: навчальний посібник для студентів історичних спеціальностей вищих навч. закл. ‒ Львів: Світ, 2004. ‒ 623 с. Тиводар М. Життя і наукові пошуки Федора Потушняка. — Ужгород: Ґражда, 2005. — 282 с. Тиводар М. Етнічні традиції у скотарстві // Етногенез та етнічна історія населення українських Карпат: Етнологія та мистецтвознавство. — Львів, 2006. — Т. 2. — С. 52-123. Тиводар М. Землеробство бойків Закарпаття другої половини XIX — першої половини XX ст. // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. — Ужгород, 2008. — Випуск 20. — С. 173—187. Тиводар М. Етнографічна спадщина Федора Потушняка // Науковий і мистецький світ Федора Потушняка: Матеріали міжнародної конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження видатного українського письменника і вченого / Упорядник Ігор Ліхтей. — Ужгород, 2010. — С. 185—206. Тиводар М. Етнодемографічні процеси на Закарпатті (І — початок III тисячоліття) // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 1. — С. 4-31. Тиводар М. Етнологія. Навчальний посібник. ‒ Ужгород: Ґражда, 2010. ‒ 504 с. Тиводар М. Спорідненість і свояцтво в сімейно-родинному побуті українців Закарпаття другої половини XIX — першої половини XX ст. // Історичні студії: Збірник наукових праць з проблем давньої і середньовічної історії та етнології. — Ужгород, 2010. — Випуск 3. — С. 68-85. Тиводар М. Етнографія Закарпаття: Історико-етнографічний нарис. ‒ Ужгород: Ґражда, 2011; 2017. Тиводар М. Історія села Бедевлі. ‒ Ужгород: Ґражда, 2013. Тиводар М. Одкровення кандидата наук Фенича. — Ужгород: Ґражда, 2016. — 24 с.

Примітки

Джерела Глушко М., Олашин М. Тиводар Михайло Петрович // Енциклопедія сучасної України. Гримич М. Взірцевий науковець, учитель, патріот: (до 70-річчя Михайла Петровича Тиводара) // Етнічна історія народів Європи: Зб. наук. пр. К., 2006. Вип. 21. С. 155—159. Професору Михайлу Тиводару — 75 Тиводар М. Етнографія Закарпаття. — Ужгород: Ґражда, 2017. (Коротка біографія автора на обкладинці).

Посилання Тиводар Михайло Петрович // Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Ф. Потушняка Іван Ребрик. In memoriam: Михайло Тиводар. Пам'ять у книгах // Видавництво «Ґражда», 23 жовтня 2017