Проз село Олійникову Слободу через поля лежить вал.
Початок його від болота села Скрибишів Білоцерківського району. Село це розташоване від Олійникової Слободи в трьох кілометрах. Напрямок цього валу з південного заходу на схід. Кілометрів п'ять тягнеться цей вал високий. Попід валом є виямка з північного боку. Після п'яти кілометрів вал сходить нижче й нижче і сходить нанівець. Лише єсть деякі ознаки, що цей вал був протягом аж до Дніпра, поблизу міста Трипілля, яке розташоване на Дніпрі. Літньої пори для пастухів села валце було улюблене місце. Коли було пасуть скотину, то на валу гуляють. Спускаються в валу, пхає один одного і різні гулянки придумували. Я, будучи пастухом, запитував деяких людей, відкіля взявся цей вал.
Точних даних ніхто не сказав, відкіль він узявся. А лише деякі казали, що нібито було це за давніх, давніх часів.
Будто би коло цього болота, відкіля починається вал, десь взявся великий змій. І тут жили кругом люди, і тому змієві щодня тре було давать одну людину в жертву на пожераніє по черзі. Коли прийшла черга, значить отправляйся, і не розбирається, хто б то не був: чи бідний, чи багатий.
І от дійшла очерідь, що тре було оддати на пожераніє змію царську дочку. От цар оголосив: "Хто в царстві цьому найдеться такий, щоб побідив змія?» Тут жив їден коваль, якому стало жалко царської дочки. От він назбирав багато заліза і начав кувать. І скував великого, великого плуга. І тоді пішов до змія. Залигав його і запріг в цей великий, великий плуг. Заглибив плуга І як прижав цього змія, як орнув ним, і це такий навернув валтака летіла з цього плуга скиба.
І гнав його в цьому плузі доти, доки змій лопнув. І так був змій знищений, і народ був освобождьонний од пожеранія змія.