Троя́нські астеро́їди Землі́ — група навколоземних астероїдів, які обертаються навколо Сонця поблизу точок Лагранжа системи Земля — Сонце: L4, що розташована на 60° попереду Землі, або L5, що розташована на 60° позаду Землі. Таким чином, він має орбіту, подібну до земної. Наразі відкрито лише два троянські астероїди Землі. Назву «троянець» уперше використали в 1906 році для позначення троянських астероїдів Юпітера — астероїдів, які спостерігали поблизу точок Лагранжа на орбіті Юпітера.

Члени

L4 (попереду)

: астероїд діаметром 300 метрів, відкритий 1 жовтня 2010 року за допомогою супутника Wide-field Infrared Survey Explorer. : відкритий 12 грудня 2020 року в межах огляду Pan-STARRS, а в січні 2021 року його згодом ідентифікували як троянський астероїд Землі. Його діаметр становить 1,2 км.

L5 (позаду)

Наразі не відомо жодного об'єкта, який вважається троянським астероїдом Землі в точці L5.

Інші Також відомо кілька астероїдів, що рухаються в орбітальному резонансі 1:1 із Землею, наприклад, (3753) Круїтні або (419624) 2010 SO16. Але такі астероїди не вважаються троянцями, оскільки рухаються не у точках Лагранжа L чи L.

У 2020 році кандидатом у троянці визнано астероїд (614689) 2020 XL5, який міститься у точці L4.

Пошуки У 1994 році було проведено пошук об'єктів у точці L5 із Землі, під час якого за несприятливих умов спостереження було охоплено ділянку неба площею 0,35 квадратного градуса Received 24 November 1997; revised 13 April 1998.. У результаті цього пошуку жодного об'єкта виявити не вдалося:Гранична чутливість цього пошуку становила приблизно 22,8 зоряної величини, що відповідає астероїдам C-типу діаметром приблизно 350 м або астероїдам типу S діаметром приблизно 175 м.У лютому 2017 року космічний апарат OSIRIS-REx здійснив пошук у межах області L4 на шляху до астероїда Бенну. Додаткових троянських астероїдів Землі виявлено не було.

Гіпотеза гігантського зіткнення Гіпотетичний троянський астероїд Землі планетарного розміру, співмірний із Марсом, якому дали назву Тея, прихильники гіпотези гігантського зіткнення вважають джерелом утворення Місяця. Згідно з цією гіпотезою, Місяць сформувався після зіткнення Землі з Теєю, унаслідок якого речовина обох планет була викинута в космічний простір. Згодом ця речовина акумулювалася навколо Землі, сформувавши єдине тіло, що обертається навколо неї: Місяць.

Водночас речовина Теї змішалася та об'єдналася з мантією і ядром Землі. Прихильники гіпотези гігантського зіткнення припускають, що велике ядро Землі порівняно з її загальним об'ємом є наслідком цього об'єднання.

Подальший інтерес до навколоземних астероїдів Астрономія й надалі приділяє увагу цьому питанню. В одній з публікацій ці причини описано так:Збереження до наших днів давньої популяції троянських астероїдів Землі є цілком імовірним за умови, що орбіта Землі від моменту її формування не зазнала значних збурень. Тому варто враховувати, що сучасні теоретичні моделі формування планет передбачають сильно хаотичну еволюцію орбіт на завершальних етапах формування планет земної групи та системи Земля — Місяць.

На перший погляд така хаотична еволюція може здаватися несприятливою для збереження первісної популяції троянських астероїдів Землі. Однак під час і після хаотичного формування планет земної групи, ймовірно, залишалася певна популяція планетезималей, маса якої становила кілька відсотків маси Землі. Вона сприяла зменшенню орбітальних ексцентриситетів і нахилів орбіт планет земної групи до спостережуваних нині низьких значень, а також забезпечила так званий «пізній акреційний шар» (late veneer) з планетезималей, що накопичувалися, для пояснення особливостей поширеності високосидерофільних елементів у мантії Землі.

Така залишкова популяція планетезималей також природним чином призвела б до того, що невелика її частина опинилася захопленою в троянських областях Землі в міру того, як орбіта Землі ставала більш близькою до кругової. Окрім потенційного існування давньої, довготривало стабільної популяції астероїдів, троянські області Землі також слугують тимчасовими пастками для навколоземних об'єктів, які походять із більш віддалених резервуарів малих тіл Сонячної системи, таких як головний пояс астероїдів.

Інші супутники Землі Було виявлено кілька інших малих об'єктів, які рухаються орбітальними шляхами, пов'язаними із Землею. Хоча ці об'єкти перебувають в орбітальному резонансі 1:1, вони не є троянськими астероїдами Землі, оскільки не здійснюють лібрацію навколо певної точки Лагранжа системи Сонце—Земля — ані L4, ані L5.

Земля має ще одного відомого супутника — астероїд 3753 Круїтні. Його діаметр становить близько 5 км. Він перебуває в незвичайному типі орбітального резонансу, відомому як перекривна підковоподібна орбіта, і, ймовірно, є лише тимчасовим супутником.

469219 Камоалева — астероїд, відкритий 27 квітня 2016 року, — імовірно, є найстабільнішим квазісупутником Землі. +Відомі та ймовірні супутники ЗемліНазваЕксцентриситетДіаметр (м)ВідкривачДата відкриттяТипПоточний типМісяць0,0553 474 800н/дДоісторичний періодПриродний супутникПриродний супутникВелика метеорна процесія 1913 рокуневідомоневідомоневідомо1913-02-09Можливий тимчасовий супутникЗруйнований3753 Круїтні0,5155 000Дункан Волдрон1986-10-10КвазісупутникПідковоподібна орбіта1991 VG0,0535–12Spacewatch1991-11-06Тимчасовий супутникАстероїд Аполлона(85770) 1998 UP10,345210–470ETS Лінкольнської лабораторії1998-10-18Підковоподібна орбітаПідковоподібна орбіта54509 YORP0,230124ETS Лінкольнської лабораторії2000-08-03Підковоподібна орбітаПідковоподібна орбіта2001 GO20,16835–85ETS Лінкольнської лабораторії2001-04-13Можлива підковоподібна орбітаМожлива підковоподібна орбіта2002 AA290,01320–100LINEAR2002-01-09КвазісупутникПідковоподібна орбіта2003 YN1070,01410–30LINEAR2003-12-20КвазісупутникПідковоподібна орбіта164207 Кардея0,136160–360LINEAR2004-04-13КвазісупутникКвазісупутник(277810) 2006 FV350,377140–320Spacewatch2006-03-29КвазісупутникКвазісупутник2006 JY260,0836–13Catalina Sky Survey2006-05-06Підковоподібна орбітаПідковоподібна орбіта2006 RH1200,0242–3Catalina Sky Survey2006-09-13Тимчасовий супутникАстероїд Аполлона(419624) 2010 SO160,075357WISE2010-09-17Підковоподібна орбітаПідковоподібна орбіта(706765) 2010 TK70,191150–500WISE2010-10-01Троянський астероїд ЗемліТроянський астероїд Землі2013 BS450,08320–40Spacewatch2010-01-20Підковоподібна орбітаПідковоподібна орбіта2013 LX280,452130–300Pan-STARRS2013-06-12Тимчасовий квазісупутникТимчасовий квазісупутник2014 OL3390,46170–160EURONEAR2014-07-29Тимчасовий квазісупутникТимчасовий квазісупутник2015 SO20,10850–110Обсерваторія Чрний-Врх2015-09-21КвазісупутникТимчасова підковоподібна орбіта2015 XX1690,1849–22Огляд Маунт-Леммон2015-12-09Тимчасова підковоподібна орбітаТимчасова підковоподібна орбіта2015 YA0,2799–22Catalina Sky Survey2015-12-16Тимчасова підковоподібна орбітаТимчасова підковоподібна орбіта2015 YQ10,4047–16Огляд Маунт-Леммон2015-12-19Тимчасова підковоподібна орбітаТимчасова підковоподібна орбіта469219 Камоалева0,10440–100Pan-STARRS2016-04-27Стабільний квазісупутникСтабільний квазісупутникDN160822_03???2016-08-22Можливий тимчасовий супутникЗруйнований2020 CD30,0171–6Огляд Маунт-Леммон2020-02-15Тимчасовий супутникАстероїд Аполлона2020 PN10,12710–50ATLAS-HKO2020-08-12Тимчасова підковоподібна орбітаТимчасова підковоподібна орбіта2020 PP10,07410–20Pan-STARRS2020-08-12Стабільний квазісупутникСтабільна підковоподібна орбіта(614689) 2020 XL50,3871 100–1 260Pan-STARRS2020-12-12Троянський астероїд ЗемліТроянський астероїд Землі2022 NX10,0255–15Обсерваторія Moonbase South2020-07-02Тимчасовий супутникАстероїд Аполлона2022 YG0,19616–30Геннадій Борисов2022-12-15КвазісупутникКвазісупутник2023 FW130,17710–20Pan-STARRS2023-03-28КвазісупутникКвазісупутник2024 PT50,0217–13ATLAS South Africa, Sutherland2024-08-07Тимчасовий супутникАстероїд Аполлона2025 PN70,10719–30Pan-STARRS2025-08-02КвазісупутникКвазісупутник

Галерея

Див. також Троянські астероїди Троянські супутники Точки Лагранжа

3753 Круїтні

Примітки