Ама́ндус Ге́нріх А́дамсон (, у Російській імперії — Ама́нд Іва́нович або Аммон Іва́нович; 12 листопада 1855, Ууга-Рятсепа — 26 червня 1929, Палдіскі) — естонський скульптор, академік Петербурзької академії мистецтв з 1907 року.

Біографія Народився року на хуторі Ууга-Рятсепа поблизу міста Балтійського Порту (нині місто Палдіскі, Естонія) у родині моряка. Навчався в Ревельській Вишгородській школі для дітей із бідних сімей, де виявив схильність до мистецтва, вирізаючи фігури з дерева. 1875 року переїхав до Санкт-Петербурга і у 1876 році вступив до тамтешньої Імператорської академії мистецтв, спочатку як вільний слухач по класу живопису, потім перейшов до класу скульптури. Був учнем Олександра Бока. За час навчання у 1877 році отримав малу, а у 1879 році — велику заохочувальні медалі.

У 1879 році викладав у Санкт-Петербурзі у Центральному училищі технічного малювання; у 1886—1887 роках — у школі Товариства заохочення мистецтв. Протягом 1887—1891 років працював у Парижі, після чого повернувся до Санкт-Петербурга. У 1901—1904 роках продовжив викладати у Центральному училищі технічного малювання

Улітку 1918 року залишив Санкт-Петербург і разом з сім'єю переїхав у Балтійський Порт. Помер у Палдіскі 26 червня 1929 року від хвороби серця.

Творчість Виконував станкові, монументальні та декоративні твори, переважно алегоричного характеру, займався також живописом. Станкові скульптурні роботи композиції та фігури

«Хвиля» (1889, гіпс; експонувалася на Всесвітній виставці у Парижі у 1889 році); «Рибалка з острова Муху» (1892, гіпс); «Світанок і сутінки» (1895, грушеве дерево, Естонський художній музей); «У тривожному очікуванні» (1897, віск; 1925 — бронза, Естонський художній музей); «Мисливець на тюленів з острова Пакрі» (1898, бронза, Російський музей); «Останній подих корабля» (1899, віск; 1901, бісквіт; 1926, мармур, Російський музей); «Слухаючи голос моря» (1904, бісквіт); «Поцілунок хвилі» (1906, бісквіт; 1922, мармур); «Голод» (1920); виконав низку робіт на тему естонського епосу: «Калевіпоеґ і Рогатий» (1896, віск); «Калевіпоеґ» (1927, бронза). </div> портрети

Олександра III (1887, гіпс); борця Георга Луріха (1903, бронза); художника Михайла Зічі (1907, гіпс); художника Йоганна Келера (1911, бронза); </div> Створив декоративні скульптури «Звільнений геній» та «Тріумф істини» для Всеросійської виставки 1896 року у Нижньому Новгороді. <small>«Калевіпоеґ і Рогатий»<small>«Останній подих корабля»<small>«Слухаючи голос моря»<small>«Поцілунок хвилі» Монументальна творчість

Пам'ятник морякам броненосця «Русалка» у Таллінні (1902, бронза); Русалка на камені; Композиція «Дівчина Арзи і розбійник Алі-Баба» у Місхорі (1905, бронза); Пам'ятник затопленим кораблям у Севастополі (1905, бронза, граніт; архітектор Валентин Фельдман)); Пам'ятник Петру I у Полтаві (1915, бронза)Полтавської битви пам'ятки // ; Пам'ятник Фрідріху Крейцвальду у Виру (1926, бронза); Пам'ятник Лідії Койдулі в Пярну (1929, бронза). </div> <small>морякам броненосця«Русалка»<small>«Русалка на камені»<small>«Дівчина Арзиі розбійник Алі-Баба»<small>затопленим кораблям<small>Петру I<small>Фрідріху Крейцвальду<small>Лідії Койдулі У 1896 році брав участь у конкурсі на оформлення Михайлівського палацу (нині — Російський музей). Створив для двох найбільших залів барельєфи для фризів із сюжетами таїнств народження творів живопису, скульптури та архітектури. Живопис «Вогні Іванової ночі» (1906); «Нічне море» (1909). Виставка робіт митця відбулася у Санкт-Петербурзі у 1887 році. У 1955 році у Таллінні була організована вистака до його 100-річчя.

Крім вище згаданих музеїв, роботи зберігаються у Третьяковській галереї у Москві, Тартуському художньому музеї, музеї Миргородського керамічного технікуму.

Вшанування У 1962 році у Таллінні, у парку Кадріорг, встановлене гранітне погруддя скульптора (автори — скульптор Альберт Ескель та архітектор Аллан Мурдмаа)Памятник Амандусу Адамсону / tury.club. .

Примітки

Література ; Адамсон, Амандус (Аманд Иванович) // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 1. — Москва: Искусство, 1970. — сторінка 56—57 ; ; Адамсон, Амандус-Хейнрих Израелевич // Краткая художественная энциклопедия. Искусство стран и народов мира. Том 5 Финикия—Япония. Советская энциклопедия. Москва. 1981. С. 530 ; Адамсон Амандус Генрих // Популярная художественная энциклопедия. Книга I А—М. Советская энциклопедия. Москва. 1986. С. 14 ; Адамсон Амандус Генріх // ; В. М. Ханко. Адамсон Амандус Генріх // ;