Чемпіонат світу зі спортивного орієнтування () — щорічні змагання, організовані міжнародною федерацією спортивного орієнтування (ІОФ) () для виявлення найсильніших спортсменів-орієнтувальниківСкрізь, де не обговорено додатково, під терміном орієнтування будемо мати на увазі орієнтування бігом ().

Предмет даної статті є чемпіонати світу з орієнтування бігом (). Не слід плутати даний вид орієнтування з іншими дисциплінами, культивованими міжнародною федерацією орієнтування. Під егідою ІОФ проводяться також чемпіонати світу з орієнтування на лижах (), на велосипедах () і орієнтування по стежках () .

Формат

дисципліна назв. на англ. рокиіндивідуальна 1966—1989класична 1991—2001коротка 1991—2001довга з 2003середня з 2003спринт з 2001естафета з 1966

Спочатку чемпіонати світу проводилися один раз на два роки. З 2003 року вони проводяться щорічно.

Програма чемпіонатів світу змінювалась протягом своєї історії. Так в 1966 році вона складалася лише з індивідуальної гонки і естафети і весь чемпіонат світу укладався у два дні — з 1 по 2 жовтня 1966 року. Починаючи з чемпіонату світу 1991 року в Чехословаччині, програма розширилася і містила коротку дистанцію (час переможця 25 хвилин), класичну дистанцію й естафету. Остання реорганізація програми чемпіонатів світу була проведена в 2003 році. І в цей час чемпіонати світу проводяться за наступною програмою: спринт середня дистанція довга дистанція естафета.

Відповідно до редакції правил міжнародної федерації від 1 червня 2009 року, кожна федерація може заявити на ЧС не більше 14 спортсменів (7 чоловіків та 7 жінок). Причому, у кожному виді програми від країни можуть брати участь не більше 3 чоловіків і 3 жінок. Чинний чемпіон може бути заявлений понад норму в три людини.

15 найкращих з кожного кваліфікаційного забігу проходять у фінал і розігрують між собою звання чемпіона.

Історія Рік Дата проведення Місце проведення 1966 1—2 жовтня , Фіскарс 1968 28—29 вересня, Лінчепінг 1970 27—29 вересня, Фрідріхрода 1972 14—16 вересня, Їчин 1974 20—22 вересня, Виборг/Сількеборг 1976 24—26 вересня, Авімор 1978 15—17 вересня, Конгсберг 1979 2—4 вересня, Тампере 1981 4—6 вересня, Тун 1983 1—4 вересня, Залаегерсег 1985 4—6 вересня, Бендіго 1987 3—5 вересня, Жерармер 1989 17—20 серпня, Шевде 1991 21—25 серпня, Маріанскі Лазні 1993 9—14 жовтня, Вест-Пойнт (Нью-Йорк) 1995 15—20 серпня, Детмолд 1997 11—16 серпня, Грімстад 1999 1—8 серпня, Інвернесс 2001 29 липня — 4 серпня , Тампере 2003 3—9 серпня, Рапперсвіль-Йона 2004 11—19 вересня, Вестерос 2005 9—15 серпня, Айті 2006 1—5 серпня, Орхус 2007 18—26 серпня, Київ 2008 10—20 липня, Оломоуц 2009 18—23 серпня, Мішкольц 2010 8—15 серпня, Тронгейм 2011 13—20 серпня , Савоя 2012 14—22 липня , Лозанна 2013 6—14 липня , Вуокатті 2014 , Азіаго-Лавароне

У 1961 році на Конгресі в Копенгагені була організована Міжнародна Федерація Спортивного Орієнтування (ІТФ), головними завданнями якої стала уніфікація вимог по спортивних картах, у тому числі вимоги до масштабу, і систематизація умовних топографічних знаків. Тому одним з перших був створений комітет з підготовки єдиних міжнародних правил змагань. На наступному конгресі ІОФ в 1963 році в Лейпцигу був затверджений Статут Федерації, а комітет з підготовки правил перетворений в технічну комісію.

Першим практичним кроком нової федерації стало проведення офіційних міжнародних змагань. Перші офіційні міжнародні змагання зі спортивного орієнтування відбулися у вересні 1962 року в Норвегії і мали статус чемпіонату Європи. На цей перший європейський чемпіонат, який приймало невелике норвезьке містечко Летен (), з'їхалися спортсмени з європейських країн, і в програмі змагання була всього одна дисципліна — класична дистанціяЄ дані про те що проводилася і естафета, але не мала офіційного статусу.. Спортивні карти являли собою чорно-білі фотовідбитки і мали масштаб 1: 25 000. Чоловіки долали дистанцію завдовжки 16,7 кілометра з 13 контрольними пунктами, а жінки змагалися на дистанції 7,5 км з 7 КП.

На другому чемпіонаті Європи, який відбувся в 1964 році Швейцарському містечку Ле-Брасю (), в програму змагань вперше була включена естафета.

Чемпіонати Європи можна вважати попередниками чемпіонатів світу. На третьому конгресі ІОФ, який відбувся в Болгарії в 1965 році, було прийнято рішення про перейменування чемпіонату Європи в чемпіонат світу, хоча в цей час членами ІОФ були всього 11 країн і всі вони представляли європейський континент.

Перший чемпіонат світу відбувся з 1 по 2 жовтня 1966 року в Фінляндії. У ньому взяли участь спортсмени з 11 країн — Австрії, Болгарії, Великої Британії, Угорщини, НДР, Данії, Норвегії, Фінляндії, Чехословаччини, Швейцарії та Швеції. Переважаючу перевагу на перших чемпіонатах мали скандинавські орієнтувальники.

З різною періодичністю чемпіонати світу проводилися на чотирьох континентах (у Європі, Австралії, Америці, Азії) і більш ніж в 15 країнах.

У цей час (2010) членами ІОФ є 71 країна, включаючи такі, здавалося б далекі від спортивного орієнтування країни, як Мозамбік, Монголія або Індонезія.

Слід зазначити, що перший чемпіонат світу зі спортивного орієнтування на лижах відбувся у 1975 році у Фінляндії , а перший чемпіонат світу зі спортивного орієнтування на велосипедах відбувся в 2002 у Франції.

Статистика Переможцями чемпіонатів світу зі спортивного орієнтування в бігових дисциплінах ставали спортсмени Норвегії, Швеції, Фінляндії, Угорщини, Швейцарії, Чехії, Росії, України, Данії, Франції, Австрії, Великої Британії та Австралії. Проте за загальною кількістю завойованих медалей домінування «великої четвірки» — Швеції, Норвегії, Фінляндії та Швейцарії — безперечно.

№країназолотосріблобронзавсього 1. 42 44 39 125 2. 38 38 38 114 3.Список всіх медалістів збірної Швейцарії можна знайти на сайті en / майбутнього чемпіонату світу 2012 29 17 24 70 4. 22 37 26 85 5. 10 2 6 18 6.Враховані дві бронзові медалі Аліди Аболи і Сікстен Сільд, які вони завоювали виступаючи за СРСР. 6 7 6 19 7.Враховані також медалі збірної Чехословаччини. 4 9 13 26 8. 3 3 4 10 9. 3 2 3 8 10. 3 1 2 6 11. 1 2 0 3 12. 1 1 0 2 13. 1 0 0 1 14. 0 0 1 1 15. 0 0 1 1Загальна к-ть медалей на вересень 2010

Хенні Оллстон () з Австралії стала першою неевропейкою, кому вдалося завоювати титул чемпіонки світу. На чемпіонаті світу 2006 в Орхусі (Данія) вона виграла золоту медаль у спринті. Вона ж є єдиною юніоркою, кому вдалося виграти дорослий чемпіонат світу. Найтитулованіша спортсменка в цей час є швейцарка Симона Нігглі (). У цей час (2010 рік) вона є Сімнадцятиразовою чемпіонкою світу. Причому, два рази в 2003 і в 2005 вона виграла всі чотири дистанції чемпіонатів світу. Швейцарка, мати чотирьох дітей Врони Кеніг-Салмі у віці 39 років завоювала срібло на ЧС 2008 в Чехії. Єдина українка серед жінок та єдина представниця Львівщини Надія Волинська посіла третє місце у змаганнях зі спортивного орієнтування на середній дистанції у 2013 році в КолумбіїЛьвів’янка Надія Волинська – бронзовий призер Всесвітніх ігор.

Филателія і Нумізматика Чемпіонати світу знайшли відображення і в філателії. Пошти Швеції, НДР, Данії, Фінляндії та Швейцарії випустили марки і конверти першого дня, присвячені чемпіонатам світу зі спортивного орієнтування.

Більш скромно відображені чемпіонати світу в нумізматиці. У 2007 році національний банк України випустив монету номіналом 2 гривні і приурочив випуск до чемпіонату світу в Києві.

Галерея

Цікаві факти У 2000, Україна була однією з країн у яких проводилися змагання 8-го  — це були перші змагання світового рівня які проводилися на території незалежної України . Інші країни, у яких також проводилися ці змагання — Японія, Австралія, Фінляндія, Португалія. Загалам в усіх країнах проводилося 12 змагань Кубку (9 в індивідуальному заліку і 3 в командному заліку).

Примітки

Посилання