Самарськіт — мінерал підкласу складних оксидів, танталоніобат ітрію та ітрієвих рідкісних земель. Синоніми — адельфоліт, ітроільменіт, ітроколумбіт, ітроніобіт, ураноніобіт, ейтландит.

Етимологія та історія Названий за ім'ям геолога і гірн. інженера, доглядача гірського округу на Алтаї, де знайдено мінерал, В. Е. Самарського-Бихівця (1804—1870) (H.Rose, 1847). Назва мінералу була надана в 1847 році за пропозицією німецького мінералога Генріха Розе. У старій літературі також згадуються назви уранотанталь (на честь Густава Розе) та ітроїльменіт (на честь Р. І. Германа) для самарскіту. Типовим місцем походження є шахта Блюмовська (ствол № 50) на горі Ільмень у Ільменському природному заповіднику в Челябінській області (Південний Урал) Росії.

Самарськіт відіграє важливу роль у науковому вивченні групи лантаноїдів. Відносно велика кількість цього мінералу дозволила провести широкий аналіз. У 1878 році Марк Делафонтен виявив гетерогенність оксиду дидимію, який він отримав із самарскіту за допомогою спектрального аналізу. У 1879 році Лекок де Буабодран виділив оксид самарію з самарскіту. У 1880 році Маріньяк зміг витягти з нього як оксид самарію, так і оксид гадолінію.

Самарськіт був відомий і визнаний як окремий мінеральний вид задовго до того, як у 1958 році була заснована Міжнародна мінералогічна асоціація (IMA). Теоретично це надало б йому статус мінералу, що має статус «дідівського» мінералу. Однак під час перегляду рекомендацій щодо номенклатури мінералів у 1987 році самарскіт було перейменовано на самарскіт-(Y) через вміст ітрію, що відповідає його формулі та структурі. Крім того, після повторного аналізу, проведеного Сергієм Н. Бритвіним, Ігорем В. Пековим, Марією Г. Кржижановською, Аталі А. Агахановим, Берндом Тернесом, Віллі Шуллером та Микитою В. Чукановим у 2019 році, склад та структуру було переосмислено, а Самарскіт-(Y) був визнаний IMA як нове визначення (заявка IMA 18-J). Відтоді мінерал внесено до «Списку мінералів та назв мінералів» IMA під загальним визнанням «2019 s.p.» (спеціальна процедура). Скорочена назва (також мінеральний символ) Самарскіту-(Y), також визнана IMA/CNMNC з 2021 року, — «Smk-Y».

Загальний опис Самарськіт — танталоніобат ітрію та ітрієвих рідкісних земель координаційної будови. Хімічна формула: (Y, TR)Fe3+(Nb, Ta)2O8. Домішки V, Са, Pb (до 2 % PbO), Ti, Sn, Н2О (до 3,6 %), іноді Mn (до 5 % MnO), Th, W, Sc і інш.

Кристалізується в ромбічній (або псевдоромбічній) сингонії. Твердість 5-6,5. Густина 6,0±0,2. Структура близька до структури колумбіту або фергусоніту). Кристали таблитчасті, а також округлі або неправильної форми зерна, дендрити, сферичні аґреґати. Колір чорний. Блиск у зламі смоляний, на гранях напівметалічний. Спайності не має. Злам раковистий. Крихкий. Сильно радіоактивний. С. — потенційне джерело отримання Y, важких лантаноїдів, Sc, Та і Nb.

Тісно пов'язаний з колумбітом, монацитом, магнетитом, турмаліном, ґранатом, ешенітом, цирконом, берилом, уранінітом.

Поширення

Зустрічається в пегматитах і метасоматитах лужних ґранітів і в лужних ґранітоїдах.

Основні знахідки: Мосс (Норвегія), шт. Півн. Кароліна, Колорадо, Каліфорнія (США), Урал (РФ), Санкара (Півд. Індія), Анцирабе (о. Мадагаскар), Білорусь.

Різновиди Розрізняють: самарськіт-віїкіт (вивітрілий самарськіт), самарськіт з Петаки (мінерал, який за своїм хімічний складом і фіз. властивостями схожий на типовий С., але відрізняється від нього рентгенограмою випаленого матеріалу. Знайдений у родов. Петака (штат Нью-Мексико, США), самарськіт кальціїстий (відміна, яка містить до 7,56 % СаО), самарськіт олов'янистий (відміна, яка містить понад 5 % SnO2), самарськіт скандіїстий (відміна, яка містить до 1 % Sc2O3), самарськіт танталовий (зайва назва).

Див. також Список мінералів

Примітки

Література

Посилання Mineralienatlas:Samarskit-(Y) (Wiki) Handbook of Mineralogy - Samarskite-(Y) Samarskite-(Y) Webmin