Андрій Степанович Крижанівський (*2 січня 1936, Харків — † 29 листопада 1989, Москва) — український письменник, гуморист, сатирик. Автор численних гуморесок та пародій, лауреат літературної премії Остапа Вишні (1989). Син Степана Крижанівського.
Біографія Народився 2 січня 1936 року в Харкові в родині поета й літературознавця Степана Крижанівського. В 1959 році закінчив факультет журналістики Київського університету. 1983 року закінчив Вищі літературні курси в Літературному інституті імені О. М. Горького.
Працював на Українському радіо в редакції «іномовлення», відповідальний секретар у журналах «Ранок» та «Україна», ведучий гумористичної рубрики «Зенітка» у журналі «Вітчизна».
Помер 29 листопада 1989 року у Москві, де він щойно отримав літературну премію Остапа Вишні. Смерть сталася у номері готелю від вродженої аневризми судини головного мозку, де він готувався до виступу в Колонному залі. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).
Твори Автор гумористичних книжок: «Лідер опозиції» (1968); «Крижана усмішка» (1972); «Бабця з Копенгагена» (1974); «Гномо сапіенс» (1977); «Хто спалив Карфаген?» (1980); «Телефонна пригода» (1980); «Стрибок з Парнасу» (1982); «Інтерв'ю з колоритним дідом» (1983); «Концерт для скріпки з реєстром» (1985).
Інше Друзі й однокурсники Андрія Крижанівського — Валерій Гужва й Ігор Малишевський, які й понині є чи не єдиними його біографами. Андрій Крижанівський в дитинстві спілкувався з Остапом Вишнею. Як засвідчує сам Крижанівський, «автор цих рядків бачив і чув Павла Михайловича не раз. Збіг обставин: жили в одному під'їзді».
Література В. О. Жадько. Український Некрополь. Київ. 2005. ISBN 966-8567-01-3. стор. 210.
Посилання
pilipyurik.com Полян-Пилип Юрик. Андрій Крижанівський