Олександр Костянтинович Руденський (22 листопада 1911, Житомир — 13 жовтня 1996) — архітектор, будівельник.
Біографія Народився 22 листопада 1911 року в Житомирі. В 1932—1934 роках навчався в Київському будівельному робфаку, в 1934—1940 роках на архітектурному факультеті Київського інженерно-будівельного інституту. В 1940—1943 роках — виконроб будівельних трестів наркоматів боєприпасів Новосибірська, авіаційної промисловості Києва та Омська; В 1943—1944 роках — начальник дільниці будівельного тресту № 11 наркомату авіапромисловості Куйбишева; В 1944—1945 роках — служба в радянській армії (сержант); В 1945—1947 роках — архітектор Академії архітектури УРСР; В 1947—1950 роках — архітектор інституту «Гіпросільбуду»; В 1950—1956 роках — інженер-проектувальник «Військморпроекту» Калінінграда і Одеси; В 1956—1959 роках — інженер будівельного відділу КДБ; В 1959—1960 роках — архітектор інституту «Військпроекту» Київського військового округу; В 1960—1963 роках — Головний спеціаліст Управління Держекспертизи проектів; В 1963—1973 роках — начальник відділу Міністерства оборони СРСР, головний архітектор архітектурно-планувальної майстерні інституту «Укрземпроекту».
В Києві жив по вулиці Володимирській, 22, квартира 5. Помер 13 жовтня 1996 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 10, ряд 1, місце 3), поруч з родиною: дружиною Марією Флоріанівною (19.12.1922 — 16.11.1998) та сином Русланом Олександровичем (14.07.1940 — 04.02.1959). На могилі гранітна стела.
Архітектурна діяльність За проектами Олександра Руденського були збудовані: 5-ти поверховий житловий будинок на 104 квартири в Новосибірську (1940); електродільниці, клуб, їдальня та інші об'єкти військової дивізії № 42 (1940—1945); адмінбудинки, житлові будинки в Одесі (1955); літній кінотеатр в Миколаєві на 1 200 місць (1955). Олександр Руденський автор ряду проектів планування ряду сіл Барського, Житомирського, Яришівського районів (1947). Йому належить понад 30 індивідуальних проектів об'ємних споруд і генпланів спеціальних промислових споруд різних міст на Чорному, Балтійському і Білому морях (1950—1956), реконструкція головного корпусу Київського військового госпіталю (1960).
Здійснив понад 400 проектів планування сіл України (1963—1973), виконав обмірні роботи з викопіровкою більшості металевих балконних парапетних і східцевих решіток, які ввійшли в книгу «Метал в архітектурі Києва» О. І. Маринченка (1945—1947).
Література
Пантеон зодчих Лук'янівського некрополю. Біографічний довідник. — Київ: «З-Медіа», 2008. — С. 104. ISBN 966-96254-2-4