З'є́днання дета́лей — спряження при складанні частин виробу чи заготовок, обумовлене заданими конструкторською документацією їхнім відносним положенням і видом зв'язку між ними, який позбавляє ці частини певного числа ступенів вільностіДСТУ 2390-94 Складання. Терміни та визначення.
Утворення з'єднань складових виробу називається складаннямДСТУ 2391-94 Система технологічної документації Терміни та визначення..
Посадки У машинобудуванні характер з'єднання вставлених одна в одну деталей, визначений різницею їх розмірів до складання називається посадкоюДСТУ 2500-94 Єдина система допусків і посадок. Терміни та визначення. Позначення і загальні норми.
Посадки за характером з'єднання деталей діляться на 3 групи (ДСТУ ISO 286-1-2002ДСТУ ISO 286-1-2002 Допуски і посадки за системою ISO. Частина 1. Основи допусків, відхилів та посадок.): Посадки з (гарантованим) зазором; Перехідні посадки; Посадки з (гарантованим) натягом.
Класифікація з'єднань З'єднання можуть бути рухомими і нерухомими. Рухомі з'єднання допускають певну кількість ступенів свободи з'єднуваних деталей. Нерухомі з'єднання деталей і вузлів поділяють на дві основні групи: розбірні і нерозбірні. Розбірні з'єднання допускають розбирання і повторне збирання деталей, що з'єднуються. Нерозбірні з'єднання розібрати без їх пошкодження неможливо.
Рухомі з'єднання Рухоме з'єднання, це з'єднання, що допускає вільне взаємне зміщення з'єднувальних елементів без деформування і порушення цілісності зв'язків за певним числом ступенів свободи. До рухомих з'єднань належать:
шарніри — з'єднання, що забезпечують взаємне обертання деталей навколо спільної осі або точки з одним, двома чи трьома ступенями свободи обертального руху; гвинтова передача — з'єднання ходового гвинта і гайки, що перетворює обертовий рух у лінійний осьовий; підшипникові вузли — з'єднання для забезпечення обертального руху валів та коліс; з'єднання у напрямних для забезпечення руху у поступальних кінематичних парах (напрямні супортів металорізальних верстатів); та інші з'єднання, у яких відносний рух деталей обумовлений конструкцією механізму. Рухоме з'єднання двох деталей називають кінематичною парою.
Нерухомі з'єднання Нерухомі з'єднання деталей машин необхідні для розчленування машини на складальні одиниці і окремі деталі, спрощення технологічних процесів виготовлення та складання машин, забезпечення ремонту, відновлення та заміни деталей, для транспортування машин і вузлів, їх монтажу, установки і т. ін.
Розбірні нерухомі з'єднання Розбірними називають з'єднання, які можна неодноразово розбирати і знову збирати без руйнування або істотних ушкоджень з‘єднуваних елементів. До таких з'єднань належать:
різьбові; клемові клинові; штифтові; шпонкові; шлицьові (зубчасті). Сухарне з'єднання
Нерозбірні нерухомі з'єднання Нерозбірними називають такі з'єднання, розбирання яких неможливе без руйнування з'єднуваних елементів. До них належать:
заклепкові; зварні; клейові; паяні; пресові (з'єднання з натягом). Вони забезпечуються силами молекулярного зчеплення (зварні, паяні і клейові), механічними засобами (заклепкові, з натягом) або силами тертя.
Види з'єднань за призначенням Відповідно до покладених на них функцій з'єднання поділяються на: силові з'єднання, котрі повинні по можливості задовольняти умові рівноміцності з елементами, що з'єднуються; герметичні з'єднання — з'єднання елементів місткостей і трубопроводів, що містять рідини і гази, повинні задовольняти умовам щільності (герметичності); точні з'єднання, коли для забезпечення високої точності з'єднань під навантаженням, вони повинні задовольняти умовам механічної жорсткості.
Примітки
Джерела
Корець М. С. Основи машинознавства : навч. посібник / М. С. Корець, А. М. Тарара, І. Г. Трегуб. — К., 2001. — 144 с. Коновалюк Д. М., Ковальчук Р. М. Деталі машин : підручник. — Вид. 2-ге .-К. : Кондор, 2004. -584 с. — ISBN 966-7982-22-X. Бучинський М. Я., Горик О. В., Чернявський А. М., Яхін С. В. Основи творення машин / [за ред. О. В. Горика (, проф., засл. прац. нар. освіти України)]. — Харків : Вид-во «НТМТ», 2017. — 448 с. : 52 іл. — ISBN 978-966-2989-39-7.