Йозеф Гарпе (; 21 вересня 1887, Гельзенкірхен — 14 березня 1968, Нюрнберг) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник (1944) Вермахту. Один з 160 кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами (1944). За часів Другої світової війни командував танковим корпусом, танковими арміями та групою армій німецьких військ.

Біографія Поступив на військову службу в вересні 1909 року в 56-й піхотний полк. У листопаді 1914-січні 1915 року командував ротою 56-го піхотного полку. З січня 1915 по листопад 1917 року — полковий ад'ютант 56-го піхотного полку. У січні 1918 року поранений. Потім служив в штабі 2-ї дивізії морської піхоти.

Після війни продовжив службу в рейхсвері. З 1922 року служив у автотранспортному батальйоні, з лютого 1928 по квітень 1931 року — у військовому міністерстві в інспекції транспортних військ.

У квітні 1931 року офіційно звільнений з військової служби, оскільки з травня 1931 до жовтня 1933 року керував в СРСР військовим навчальним центром в Казані (так звана школа «Кама», де німецькі інструктори, формально — колишні офіцери, навчали радянських курсантів використанню бойових машин).

З листопада 1933 року знову на військовій службі в німецькій армії, в навчальному центрі транспортних військ (Цоссен). З жовтня 1935 року — командир 3-го танкового полку. Брав участь в окупації Судетської області та Чехії-Моравії, нагороджений двома медалями.

З серпня 1939 року — командир 1-ї танкової бригади. Учасник Польської кампанії. У жовтні 1940 року прийняв командування, яка під його керівництвом була в січні 1941 року переформована в 12-ту танкову дивізію. Під час операції «Барбаросса» 12-а танкова дивізія наступала на Мінськ, Смоленськ у складі групи армій «Центр», з вересня 1941 року — на Ленінград в складі групи армій «Північ». У січні 1942 року призначений командувачем 41-м танковим корпусом. З листопада 1943 року — командувач 9-ю армією. У травні 1944 року призначений командувачем 4-ю танковою армією. У вересні 1944 року очолив групу армій «Північна Україна» (перейменована в групу армій «А»).

17 січня 1945 року знятий з посади і відправлений в резерв командування сухопутних сил після прориву радянських військ в ході Вісло-Одерської операції. З 9 березня 1945 року — командувач 5-ю танковою армією на Західному фронті, 17 квітня 1945 року взятий в американський полон. До 14 квітня 1948 року перебував в таборі для військовополонених.

Нагороди

Залізний хрест 2-го класу (21 вересня 1914) 1-го класу (3 вересня 1915) Нагрудний знак «За поранення» в чорному (20 травня 1918) Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) (2 жовтня 1936) — отримав 4 нагороди одночасно. Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град» Іспанський хрест в бронзі з мечами Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу Нагрудний знак «За танкову атаку» в сріблі Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами лицарський хрест (13 серпня 1941) дубове листя (№55; 31 грудня 1941) мечі (№36; 15 вересня 1943) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Орден Корони Румунії, великий офіцерський хрест з мечами Німецький хрест в золоті (19 лютого 1943) Відзначений у Вермахтберіхт (1 січня 1944)

Див. також Вільгельм Біттріх Генріх Ебербах

Література

Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002 Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9

Gerd F. Heuer. Die Generalobersten des Heeres, Inhaber Höchster Kommandostellen 1933–1945. — 2. — Rastatt: Pabel-Moewig Verlag GmbH, 1997. — 224 p. — (Dokumentationen zur Geschichte der Kriege). — ISBN 3-811-81408-7 Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Wien, Austria: Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5. Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5. Patzwall, Klaus D. and Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941–1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 3-931533-45-X. Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940–1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-20-3. Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2. Helden der Wehrmacht III — Unsterbliche deutsche Soldaten. München, Germany: FZ-Verlag GmbH, 2007. ISBN 978-3-924309-82-4. Reichswehrministerium (Hg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930, S. 131

Посилання Generaloberst Josef Harpe Josef Harpe @ Lexikon der Wehrmacht Josef Harpe @ das-ritterkreuz.de Josef Harpe @ Axis Biographical Research Harpe, Josef  — нагороди генерал-полковника Гарпе

Примітки

! colspan="3" style="background: #C1CDC1;" | Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху