Вознесе́нський узві́з — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Кудрявець. Пролягає від вулиці Січових Стрільців до Глибочицької вулиці, сполучаючи Кудрявець з Подолом.

Прилучаються провулки Несторівський та Киянівський, вулиці Вознесенський Яр і Кудрявська.

Історія

Вулиця виникла на давньому шляху від Подолу до Старого Києва. З XVIII століття відома під назвою Вознесенський узвіз — від Вознесенської церкви, розташованої на ньому у 1718–1879 роках; від неї ж набули назви і прилеглі до Вознесенського узвозу — Вознесенський провулок (тепер Киянівський провулок) і вулиця Вознесенський Яр.

У 1863 році офіційно перейменована на Іларіонівський узвіз, за ім'ям померлого київського генерал-губернатора Іларіона Іларіоновича Васильчикова (за його розпорядженням вулицю було впорядковано і вимощено бруківкою). Проте частина «парного» боку вулиці між Львівською вулицею (тепер вулиця Січових Стрільців) і будівлею Київської духовної академії (тепер тут розміщується Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) і надалі зберігала назву Вознесенський узвіз.

Наприкінці 1920-х років узвіз було названо на честь професійного революціонера Івана Смирнова-Ласточкіна — з 1928 року (спочатку названа як вулиця ім. Смірнова), а 1931 році перейменована на узвіз Смирнова. Під час нацистської окупації міста в 1941–1943 роках вулиця знову мала назву Вознесенський узвіз. З 1944 року — узвіз Смірнова-Ласточкіна, але назва «узвіз» у практиці не узвичаїлася. Назва вулиця Смирнова-Ласточкіна офіційно вживалася з 1950-х років.

У 2008 Комісія з перейменування вулиць, встановлення пам'ятних знаків і меморіальних дощок Київської державної адміністрації рекомендувала Київраді перейменувати вулицю Смирнова-Ласточкіна на Вознесенський узвізВулиці, перейменовані протягом 1992–2006 років. Вулиці, перейменовані у 2007–2008 роках // Назви вулиць Києва в конфлікті ідеологій : навч.-метод. довід. — , 2009. — , однак офіційне перейменування не відбулосяРізник О. О. Топонімічний ландшафт Києва і проблеми державної топонімічної політики. .

Історичну назву узвозу було відновлено 2015 року.

Забудова Територія вулиці входить до заповідної зони. За часів Київської Русі тут знаходилося торгово-ремісниче передмістя — Копирів кінець. Пам'яткою про ті часи є фундамент церкви XII століття, який розкопано на території Академії мистецтв України.

За міським розкладом належала до 4-го розряду, 1914 року частково переведена до 2-го розряду. Чітко поділяється на дві частини: порівняно рівну вулицю від нинішньої вулиці Січових Стрільців до Академії мистецтв України та стрімкий узвіз із тісними садибами й невисокою забудовою.

На вулиці залишилося кілька будівель XIX століття. Будинок № 13 зведений у 1893 році у стилі історизм, будинок № 18 — у 1895 році. Будинок № 26 зведено наприкінці XIX — початку XX століття у цегляному стилі з елементами ренесансу.

Пам'яткою історії та архітектури є будівля колишньої Духовної семінарії, де зараз розташовується Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури. Її збудували в цегляному стилі в 1899–1901 роках архітектори та Євген Єрмаков. У 1918–1919 роках тут розміщувалися казарми корпусу Українських січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем і Андрієм Мельником.

Видатні особи, пов'язані з Вознесенським узвозом У будинку № 13 жили український історик, професор Віктор Романовський та архітектор Іполит Моргілевський (у 1925–1942 роках). У будинку № 18 у 1914–1930 роках мешкав український художник Олександр Богомазов, у будинку № 27 — графік Лесь Лозовський.

Пам'ятники та меморіальні дошки

буд. № 7 (церква св. Василія) — пам'ятник святому Василію. Встановлений 16 січня 2011 року, скульптор Зиновій Федик, архітектор Лариса Скорик. буд. № 7 (церква св. Василія) — пам'ятний знак на честь 1020-ліття хрещення Київської Русі. Відкрито 24 серпня 2008 року, скульптор Юліан Квасниця, архітектор Лариса Скорик. буд. № 7 (церква св. Василія) — меморіальна дошка на честь відвідування церкви св. Василія Папою Римським Іваном-Павлом II 25 червня 2001 року. буд. № 13 — меморіальна дошка на честь професора Іполита Моргілевського. Відкрито у 1993 році, скульптор Михайло Шутілов, архітектор Дмитро Антонюк. буд. № 18 — меморіальна дошка на честь художника Олександра Богомазова. Відкрита 19 листопада 2002 року, скульптор Борис Довгань, архітектор Флоріан Юр'єв. буд. № 20 — меморіал художникам — жертвам репресій. буд. № 20 — пам'ятник художниці Марії Приймаченко. Відкритий 24 червня 2009 року, скульптор Федір Богинський. буд. № 20 — пам'ятник Я. С. Приходьку, студенту Київського художнього інституту, який пішов на фронт Другої світової війни та загинув. Відкрито 1963 року, скульптор Нонна Карбовська. буд. № 20 — пам'ятний знак на честь викладачів та студентів Київського державного художнього інституту, що загинули у роки Великої Вітчизняної війни. Відкрито 1978 рокуПам'ятний знак на честь викладачів та студентів Київського Державного художнього інституту, що загинули у роки Великої Вітчизняної війни / Звід пам'яток історії та культури. буд. № 20 — меморіальна дошка засновникам Академії мистецтв України. Відкрита 1994 року, скульптори Макар , І. Овдійчук, архітектор Володимир Чепелик.

Установи та заклади Храм і монастир св. Василія Великого УГКЦ (буд. № 7) Український інвестиційний банк (буд. 10а); Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (буд. № 20) Лікарня для вчених НАН України (буд. № 22)

Зображення

Примітки

Джерела